Постанова
Іменем України
19 липня 2023 року
м. Київ
справа № 127/33810/21
провадження № 61-4961св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
відповідач - Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Якименка М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова (далі - ВНМУ ім. М. І. Пирогова) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що він працює у ВНМУ ім. М.І. Пирогова на посаді доцента кафедри фармації. З 19 жовтня 2021 року до 05 листопада 2021 року він хворів та перебував на лікарняному, а з 08 листопада 2021 року був допущений до роботи.
Посилався на те, що у зв`язку із хворобою він не міг отримати щеплення згідно з пунктом 5.З., пунктом 5.5.1, 5.5.2 наказу Міністерства охорони здоров`я (далі - МОЗ) України № 595 від 16 вересня 2011 року, оскільки йому була проведена антибактеріальна терапія).
Позивач зазначав, що 08 листопада 2021 року при виході на роботу його було повідомлено, що, не враховуючи перебування на лікарняному, наказом ректора ВНМУ ім. М. І. Пирогова від 08 листопада 2021 року № 617/К/ТР його автоматично відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19. Разом з тим, було грубо порушено вимоги пунктів 1.4-1.6, 3.1.1., 3.2.1., 3.3.3., 3.4.20 колективного договору ВНМУ ім. М.І. Пирогова на 2020-2025 роки та порушено його право на працю.
Додатково вказував, що з дитинства має протипоказання щодо вакцинації (будь яких щеплень), оскільки в нього в анамнезі наявна анафілактична реакція на вакцини та встановлено діагноз: полівалентна медикаментозна алергія на компоненти вакцин, сироваткова хвороба. Крім того, вакцинація від COVID-19 не відноситься до переліку обов`язкових щеплень, а тому відсторонення його від роботи є незаконним. Отже, наказом ВНМУ ім. М. І. Пирогова про його відсторонення від роботи відповідач фактично порушив його конституційне право на працю.
Позивач зазначав, що на даний час законодавством України не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплень від хвороби COVID-19.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ ректора ВНМУ ім. М. І. Пирогова № 617/К/ТР від 08 листопада 2021 року в частині відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від СОVID-19;
- стягнути з ВНМУ ім. М. І. Пирогова на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2022 року у складі судді Федчишина С. А. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ректора Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова від 08 листопада 2021 року № 617/К/ТР в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021року на час відсутності щеплення проти COVID-19.
Стягнуто з Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу № 617/К/ТР від 08 листопада 2021року.
Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено норми законодавства про працю щодо відсторонення позивача від роботи. Суд свій висновок мотивував тим, що відповідачем не доведено правомірності відсторонення позивача від роботи, у тому числі наявності у цьому конкретному випадку встановлених законодавством підстав для відсторонення, не доведено належними, допустимими доказами факту відмови чи ухилення його від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19.
Районний суд вказав, що відповідачем не дотримано положення статті 7, частини другої статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", який має вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти, порядку відсторонення позивача від роботи та не дотримано встановленого законодавством строку, на який працівника може бути відсторонено до проходження обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19 (за відсутності протипоказань), а саме, лише на період встановленого Кабінетом Міністрів України карантину.
Крім того, суд першої інстанції зобов`язав відповідача виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу № 617/К/ТР від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року стягнуто з Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.
Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг). При цьому представником позивача надано необхідні докази про понесення судових витрат в загальному розмірі 14 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова задоволено.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2022 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили та підтверджували те, що він має абсолютні протипоказання до проведення щеплення, зокрема відповідний медичний висновок про наявність протипоказань до такої вакцинації.
При цьому ОСОБА_1 заздалегідь було попереджено роботодавцем про обов`язковість щеплення працівників проти COVID-19. Таке попереждення відбулось 18 жовтня 2021 року на засіданні кафедри фармації, на якому позивача та інших викладачів проінформовано, що наказом МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Зокрема, що профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, в тому числі підлягають працівники ВНМУ ім. М. І. Пирогова. Також, повідомлено, що в разі відмови або ухилення від обов`язкових щеплень, працівники відсторонюються від роботи.
Отже, апеляційний суд взяв до уваги, що до перебування на лікарняному з 19 жовтня 2021 року позивач був повідомлений про те, що до 08 листопада 2021 року він повинен зробити профілактичне щеплення.
Апеляційний суд дійшов висновку, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, діяв у межах своїх повноважень і відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року, статті 26 Закону України "Про освіту" та статті 46 КЗпП України правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2022 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що на 08 листопада 2021 року, тобто на день його відсторонення, не існувало офіційно затвердженої форми документів щодо абсолютних протипоказань до вакцинації або довідки про неможливість проведення щеплень, тому він не міг отримати таких документів та надалі надати їх роботодавцеві.
Вважає, що відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" щеплення проти гострої распіраторної хвороби COVID-19 не є обов`язковим. При цьому воно не включено до календаря профілактичних щеплень в Україні.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року ВНМУ ім. М. І. Пирогова подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України, відтак скасуванню не підлягає.
При цьому, доводи касаційної скарги є припущеннями та перекручуванням дійсних фактів і обставин справи, відтак є необґрунтованими.
Вважає, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно перевірив всі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень та ухвалив судове рішення з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працює у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова на посаді доцента кафедри фармації (том 1, а. с. 11-12).
Відповідно до протоколу № 8 від 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 та інших викладачів на засіданні кафедри фармації було проінформовано, що наказом МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Зокрема, що профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, в тому числі підлягають працівники ВНМУ ім. М.І. Пирогова. Також, повідомлено, що в разі відмови або ухилення від обов`язкових щеплень, працівники відсторонюються від роботи (том 1, а. с. 57-58).
За розпорядження ректора ВНМУ ім. М.І. Пирогова № 25 від 26 жовтня 2021 року "Про моніторинг за станом вакцинації" учбового закладу проректору доручено моніторинг за станом вакцинації серед працівників ВНМУ ім. М.І. Пирогова (том 1, а. с. 59-60).
Протоколом № 9 від 26 жовтня 2021 року на засіданні кафедри фармації співробітникам кафедри було доведено зміст та вимоги розпорядження ректора ВНМУ ім. М. І. Пирогова про необхідність обов`язкового щеплення працівників ВНМУ ім. М. І. Пирогова. Відповідно до протоколу ОСОБА_1 відсутній на даному засіданні (том 1, а. с. 62-63).
Відповідно до службової записки від 13 січня 2022 року ОСОБА_1 у телефонному режимі було доведено до відома про результати засідання кафедри від 26 жовтня 2021 року. У результаті телефонної розмови ОСОБА_1 повідомив про відсутність у нього сертифікату щеплення та відповідної довідки про протипоказання від такого щеплення.
З 19 жовтня 2021 року до 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 хворів і за станом свого здоров`я перебував на лікарняному. Відповідно до рекомендацій лікаря був допущений до роботи з 08 листопада 2021 року (том 1, а. с. 18-26).
Наказом ректора ВНМУ ім. М.І. Пирогова № 617/К/ТР від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
У пунктах а, б статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
За змістом підпункту 1 пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 09 грудня 2020 року № 1236 керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).
Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.