Постанова
Іменем України
19 липня 2023 року
м. Київ
справа № 334/3002/21
провадження № 61-1977св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради
по Дніпровському району як орган опіки та піклування,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3
на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпропетровському району як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини.
Позовну заяву мотивовано тим, що вона з 31 серпня 2002 року
до 06 грудня 2019 року перебувала у шлюбі із відповідачем. Від шлюбу мають двох дітей: дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2020 року у справі № 334/566/20 з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей.
Позивач зазначала, що після розірвання шлюбу і до її звернення до суду з цим позовом ОСОБА_2 проживав у квартирі батьків, не працював, аліменти сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, не приймав участі
у додаткових витратах на дітей. Після розірвання шлюбу вона з дітьми проживала в орендованому житлі, відповідач відмовився реєструвати сина за своїм місцем проживання та не надав згоду на його реєстрацію за місцем проживання позивача, що, на думку ОСОБА_1, порушує її та сина права.
З урахуванням викладеного та ураховуючи заяву про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з нею.
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він проживає в квартирі своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі створені усі умови для проживання неповнолітніх дітей, квартира обладнана меблями, технікою, здійснений ремонт.
ОСОБА_2 зазначав, що аліменти він сплачував нерегулярно, оскільки діти фактично проживали з ним і знаходилися на його утриманні, а їх мати ОСОБА_1, влаштовуючи своє особисте життя, виїхала за кордон,
де створила нову сім`ю. Заборгованість зі сплати аліментів ним повністю погашена. Він був фізичною особою-підприємцем, мав стабільні доходи.
Позивач за зустрічним позовом як батько утримував дітей, забезпечував всім необхідним. Станом на день звернення до суду з позовом ОСОБА_1 перебувала в Італії, не виконувала материнських обов`язків та не приймала участі у вихованні дітей. Старша дочка навчалася у школі та проживала разом із ним. Малолітній син ОСОБА_5 також проживав разом з ним, відвідував дитячий заклад.
На думку ОСОБА_2, другий чоловік ОСОБА_1 невідомо як буде ставитись до його сина, а дитина дійсно дуже прив`язана до батька, оскільки постійно знаходилася з ним. Переїзд неповнолітнього сина ОСОБА_5
з матір`ю до Італії не буде відповідати його інтересам, оскільки такий переїзд нанесе як душевну так і психологічну травму дитині. Він опиниться в іншій країні з незрозумілим йому менталітетом, він не володіє італійською мовою, що ставить під сумнів спілкування його з іншими дітьми його віку, також він дуже прив`язаний до сестри, яка його дуже любить, і яких неможливо розлучати. Вважав, що в найкращих інтересах дитини буде визначення його місця проживання з батьком.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 об`єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району
як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2022 року у складі судді Фетісова М. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_2 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виходив із того,
що визначення місця проживання дитини з матір`ю повністю буде відповідати інтересам дитини.
Судом першої інстанції було враховано, що сторони створили належні матеріально-побутові умови для проживання і виховання малолітнього сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, має однакову прихильність до обох батьків. ОСОБА_1 належним чином виконувала свої батьківські обов`язки, проте ОСОБА_2 свої батьківські обов`язки по утриманню дитини виконував неналежним чином, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до суду з первісним позовом мав заборгованість зі сплати аліментів, а те, що ОСОБА_2 сплатив заборгованість зі сплати аліментів у червні 2021 року суд першої інстанції не визнав належним виконанням обов`язків по утриманню дитини та сприйняв ці дії як намагання штучно створити докази на свою користь.
Разом із цим, судом першої інстанції встановлено, що вже під час розгляду цієї справи ОСОБА_2 чинив ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні
з дитиною, а також її вихованні, що стало підставою для її неодноразових звернень до поліції з відповідними заявами.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції також прийняв
до уваги зневажливе ставлення батька дитини ОСОБА_2 до матері дитини ОСОБА_1, образи на її адресу, оскільки вказана обстановка може в подальшому негативно вплинути на виховання дитини, у зв`язку
із чим ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, може бути позбавлений виховання з боку матері у разі задоволення зустрічного позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що неповнолітня дочка сторін залишилася проживати з батьком, діти мають прихильність один до одного, розлучення дітей завдасть значної шкоди їх психіці. Поза увагою суду також залишилася і та обставина, що до ухвалення оскаржуваного рішення хлопчик фактично проживав разом із відповідачем, оскільки мати дитини виїхала
за кордон, де створила нову сім`ю.
Задовольняючи зустрічний позов, суд апеляційної інстанції, погодився
із висновком органу опіки і піклування від 09 грудня 2022 року про те,
що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом із батьком і старшою сестрою буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.
Та обставина, що до набрання оскаржуваним рішенням законної сили позивач за первісним позовом без згоди батька вивезла сина до Італійської Республіки, де вона створила нову сім`ю, не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини разом із матір`ю. Дитина опинилася
у чужій країні, у незвичному для неї середовищі, розлучена із батьком
і старшою сестрою, фактично відірвана від свого коріння.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі
№ 515/1886/16-ц, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17, від 08 квітня 2020 року у справі
№ 205/1621/18, від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 та
від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, а також не досліджено зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389,
пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,
що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, висновки суд апеляційної інстанції про прихильність дітей один до одного
є необґрунтованими та непідтвердженими належними й допустимими доказами. Для такого висновку суд апеляційної інстанції взяв за основу висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2,
від 09 грудня 2022 року № 17.02/01-27/1280, проте орган опіки та піклування жодних безпосередніх розмов з братом і сестрою не проводив, а тому
не відомо з яких підстав він дійшов такого висновку.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначає, що вивезення дитини
з України було вимушеним та пов`язане із повномасштабним вторгненням
рф в Україну, а тому, на його думку, ОСОБА_1 діяла в найкращих інтересах малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останній знаходиться у безпечному місці і має можливість відвідувати навчальний заклад Італійської Республіки. Разом із цим звертає увагу на те, що дозвіл батька на вивезення у березні 2022 року не вимагався прикордонною службою і це питання не є предметом спору.
Приймаючи судове рішення, суд апеляційної інстанції обмежився загальними посиланнями на норми права, фактично не застосувавши їх правильно, порушив ряд процесуальних норм, фактично перебрав на себе тягар збирання доказів, прийняв рішення на підставі неповно і необ`єктивно з`ясованих обставин з очевидним наданням переваги одним доказам над іншими,
що призвело до прийняття рішення без урахування якнайкращих інтересів дитини.
На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам зневажливого ставлення батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, до матері останнього.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року справу призначено
до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2
на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення
є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 31 серпня 2002 року до 06 грудня 2019 року, мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання яких судовим рішенням від 26 березня 2020 року у справі № 334/566/20
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі
1/3 частки всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 03 лютого 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (а. с. 20-22, т. 1).
ОСОБА_2 станом на 15 червня 2021 року мав заборгованість зі сплати аліментів, проте на час розгляду справи у суді заборгованість погашена
(а. с. 150, т. 1).
Після розірвання шлюбу між батьками виникали конфлікти з приводу виховання дітей, визначення місця їх проживання, участі матері у вихованні дітей.
ОСОБА_1 з 20 серпня 2019 року винаймала житло по АДРЕСА_2, що підтверджується договором оренди від 20 серпня 2019 року та довідкою ОСББ "Весніна". Станом на час розгляду справи у суді першої інстанції строк договору оренди скінчився.
16 квітня 2021 року ОСОБА_1 уклала шлюб з громадянином Італійської Республіки ОСОБА_9,1959 року народження, який отримує пенсію, має у власності квартиру, розташовану на
АДРЕСА_5, яка складається із вітальні, кухні, двох кімнат, санвузлу, кладовки та балкону з прилеглим підвалом та гаражним боксом
у підвальному поверсі.
ОСОБА_1 з 12 квітня 2010 року працювала супервайзером товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаком", що підтверджується характеристикою від 20 квітня 2021 року, довідкою про доходи від 23 квітня 2021 року № 2304/01, довідкою від 14 червня 2021 року № 1406/01.
ОСОБА_2 з 03 червня 2021 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру від 04 червня 2021 року № 108614111819.
Відповідно до довідки ОСББ "Мала 3" від 29 січня 2019 року № 29/1 сторони з дітьми проживали за адресою:
АДРЕСА_1 .
Згідно довідки ОСББ "Мала 3" та характеристики малолітня дитина ОСОБА_5 проживав з батьком ОСОБА_2 за адресою:
АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 характеризувався позитивно.
ОСОБА_2 є співвласником вказаного житла, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 17 березня 1994 року НОМЕР_2.
У червні 2021 ОСОБА_1 зверталась до Запорізького РУП ГУНП
в Запорізькій області із заявами про те, що ОСОБА_2 порушує рішення опікунської ради та не дає їй бачитись з сином ОСОБА_5,
що підтверджується талонами-повідомленнями Єдиного обліку № № 16900, 17017 та 17622.
Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради
по Дніпровському району від 25 червня 2021 року № 395р "Про порядок участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_5" визначений порядок участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2
з малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, враховуючи бажання дитини, її режим дня та стан здоров`я - перший та третій тиждень місяця з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину
за місцем проживання матері.
Відповідно до висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, від 05 серпня
2021 року № 17.02/01-27/953, наданого районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування при розв`язанні спору поклався у на розсуд суду.
Сторони створили належні матеріально-побутові умов для проживання
і виховання малолітнього сина, що підтверджується висновками про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дитина ОСОБА_5 має однакову прихильність до обох батьків,
що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які були допитані
в суді першої інстанції.
Згідно висновку районної адміністрації Запорізької міської ради
по Дніпровському району, як органу опіки та піклування від 09 грудня
2022 року, ОСОБА_2 припинив свою діяльність фізичної особи-підприємця у березні 2022 року. Натомість, він надав цивільно-правовий договір від 01 грудня 2022 року № 1, укладений між ним та товариством
з обмеженою відповідальністю "АТП 08-13" терміном до 30 червня 2023 року, на підставі якого ОСОБА_2 зобов`язаний виконувати роботи з ремонту автотранспортних засобів та раз на місяць по факту виконаних робіт, засвідчених актом приймання наданих послуг, буде отримувати оплату
за надані послуги. Також ОСОБА_2 надав інформацію, що має щомісячний дохід від зданого в оренду садового будинку за адресою: АДРЕСА_6 .
Спеціалістами відділу служби 27 вересня 2022 року обстежено умови проживання ОСОБА_2 за адресою:
АДРЕСА_1 . Під час обстеження встановлено, що з батьком ОСОБА_2 мешкає його дочка ОСОБА_16,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з актом обстеження, за вказаною адресою, умови для проживання, виховання та розвитку дітей ОСОБА_5, ОСОБА_16, створені належним чином, з урахуванням особистих потреб дітей, для дочки та сина виділені окремі кімнати, які облаштовані місцями для сну та навчання.
Відповідно до довідки департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 20 липня 2022 року № 04-28/4-1566 про реєстрацію місця проживання, малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований з 02 серпня 2021 року за місцем реєстрації батька за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_2 (орендоване житло), спеціалістами відділу служби було здійснено бесіду
в телефонному режимі з ОСОБА_1 через мобільний додаток для дзвінків VIBER за номером телефону - НОМЕР_1, яка повідомила, що наразі вона разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5 перебуває
за кордоном в Італійській Республіці.
З метою підготовки висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як органу опіки та піклування, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації 01 грудня 2022 року, протокол № 20/1, було розглянуто питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 з одним із батьків. Для обґрунтованого прийняття рішення, на засіданні комісії було заслухано думку, аргументи та доводи батька ОСОБА_2 під час якого він просив визначити місце проживання його сина ОСОБА_5 разом з ним. Після бесіди з батьком на засіданні комісії було здійснено бесіду в телефонному режимі
з матір`ю ОСОБА_1 через мобільний додаток для дзвінків VIBER
за номером телефону - НОМЕР_1, яка повідомила що продовжує з дитиною ОСОБА_5 перебувати за кордоном у Італійській Республіці, мешкає разом зі своїм нинішнім чоловіком, який є громадянином Італійської Республіки,
та сином ОСОБА_5 . Повідомила, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2022 року справа № 334/3002/21 після набрання ним законної сили 15 березня 2022, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір`ю, вона забрала малолітнього ОСОБА_5 за місцем проживання батька
ОСОБА_2 за адресою:
АДРЕСА_1, та у березні 2022 року, у зв`язку із воєнними діями на території України, поїхала за кордон до Італійської Республіки. Зазначила, що два місяці працює в піцерії, а малолітній син ОСОБА_5 відвідує перший клас навчального закладу Італійської Республіки, просила визначити місце проживання її сина разом з нею.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши всі документи та матеріали справи, з метою захисту прав та інтересів малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, беручи до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, її режим дня, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, а також той факт, що дитина мешкала разом
з батьком до набрання чинності рішення суду першої інстанції, заслухавши думку, аргументи та доводи батьків, керуючись частинами другою-третьою статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", статті 161 СК України, пункту 72 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року
№ 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", рішення комісії від 01 грудня 2022 року протокол КЕ 20/1, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_2
(а. с. 25-35, т. 3).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних
на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.