Постанова
Іменем України
19 липня 2023 року
м. Київ
справа № 495/1421/18
провадження № 61-1124св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури,
відповідачі: Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2, виконавчий комітет
Білгород-Дністровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення
Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 24 вересня 2020 року у складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Бездрабко В. Л., Семиженка Г. В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 році перший заступник керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області,
ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, виконавчий комітет
Білгород-Дністровської міської ради, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.
Позовна заява мотивована тим, що Білгород-Дністровською окружною прокуратурою виявлено схему земельних оборудок на території смт Затока Білгород-Дністровського району, пов`язаної із виведенням земель комунальної власності територіальної громади Затоківської селищної ради на користь приватних осіб.
18 вересня 2007 року між ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та Затоківською селищною радою укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,8 га, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, для розміщення експлуатації та обслуговування бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1", кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:003:0189; 5110300000:02:003:0190, який зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 04.07.506.00090 від 19 вересня 2007 року.
29 квітня 2014 року рішенням Господарського суду Одеської області задоволено позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до
ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, розірвано договір оренди та зобов`язано повернути до земель комунальної власності смт Затока вказану земельну ділянку.
15 квітня 2015 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,1000 га по
АДРЕСА_1, (кадастровий номер 5110300000:02:003:0366), із земель, наданих раніше у користування ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2
05 червня 2015 року рішенням Затоківської селищної ради № 3048 передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 5110300000:02:003:0366) для індивідуального дачного будівництва за адресою:
АДРЕСА_1 .
У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби
Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 45111510 щодо земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою:
АДРЕСА_1, яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 липня 2015 року № 23105257.
Вважав, що ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку набув з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: земельну ділянку у порушення статей 79-1, 118 ЗК України, передано без розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність та відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва здійснено в порушення положень Генерального плану смт Затока та за відсутності детального плану території, у зв`язку з цим рішення Затоківської селищної ради підлягає визнанню судом незаконним, а свідоцтво про право власності недійсним.
Враховуючи викладене,
- визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 05 червня
2015 року № 3048 "Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 5110300000:02:003:0366) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1";
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 45111510, виданий 05 жовтня 2015 року реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою:
АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0366).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Затоківська селищна рада, приймаючи рішення про передачу спірної земельної ділянки із визначеним кадастровим номером, цільовим призначенням земельної ділянки та видом її використання не порушила вимог законодавства в частині надання її у власність фізичній особі в межах безоплатної приватизації визначеної статтею 121 ЗК України.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 або треті особи жодним чином не впливали на порядок реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі, прийняття Затоківською селищною радою оскаржуваного рішення та державну реєстрацію права власності, суд дійшов висновку про добросовісність набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника прокурора Одеської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 20 вересня 2022 року змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 20 вересня 2022 року в резолютивній частині щодо відмови
у задоволенні позовних вимог першого заступника керівника
Білгород-Дністровської окружної прокуратури до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області,
ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, виконавчий комітет
Білгород-Дністровської міської ради, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ураховуючи, що зміна використання земельної ділянки з виду "Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення" (Розділ секція Е07 підрозділ 07.01) на вид використання "Для індивідуального дачного будівництва" (Розділ
секція Е07 підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність незаконної зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У січні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 381/3165/17 та постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі
№ 366/2648/16-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 395/746/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 912/2518/19, від 10 листопада 2021 року у справі
№ 495/10983/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 495/1494/18.
Заявник у касаційній скарзі вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: частини першої статті 14, частини другої статті 19, частини другої статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 1,
статті 5, частини п`ятої статті 20, частини третьої статті 52, частини першої статті 116, статті 118 ЗК України, статей 1, 16, 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", порушенням норм процесуального права, а саме: пункту 9 частини третьої статті 2, частини першої статті 229, частини шостої статті 259, статті 263, частин першої-другої
статті 367 ЦПК України, а також без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі
№ 495/10983/17 та від 08 грудня 2021 року у справі № 495/1494/18.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що мало місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), для правомірного набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, вимагалось виготовлення такого виду документації із землеустрою, як проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Спірна земельна ділянка площею 0,1000 га, як складова частина земельної ділянки площею 4,8 га, наданої раніше у користування для розміщення експлуатації та обслуговування бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідно до генерального плану смт Затока відноситься до земель рекреаційного призначення об`єктів стаціонарної рекреації, з цільовим призначенням для розміщення експлуатацію та обслуговування бази відпочинку та детальний план території щодо вказаної земельної ділянки не розроблявся та не погоджувався.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
На підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д., у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Воробйової І. А., касаційне провадження
№ 61-1124св23 передано на повторний автоматизований розподіл.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року справу № 495/1421/18 призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 вересня 2007 року між Затоківською селищною радою та
ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,8 га, яка знаходиться за адресою: смт Затока, м. Білгород-Дністровський Лиманського району Одеської області, для розміщення експлуатації та обслуговування бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1", кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:003:0189; 5110300000:02:003:0190, який зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за
№ 04.07.506.00090 від 19 вересня 2007 року.
Предметом договору оренди є земельна ділянка, загальною площею 4,8 га, строком на 25 років, для експлуатації і обслуговування бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1" у Лиманському районі, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеської області .
29 квітня 2014 року рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/803/14 позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до
ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 задоволено; розірвано договір оренди та зобов`язано повернути до земель комунальної власності
смт Затока вказану земельну ділянку.
15 квітня 2015 року на підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 га по
АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0366), із земель, наданих раніше у користування
ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4
05 червня 2015 року рішенням Затоківської селищної ради № 3048 передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 5110300000:02:003:0366) для індивідуального дачного будівництва за адресою:
АДРЕСА_1 .
За інформацією Затоківської селищної ради земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 сформована на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки, яка раніше перебувала у користуванні
ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 .
У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 45111510 щодо земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою:
АДРЕСА_1, яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 липня 2015 року № 23105257.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.