Постанова
Іменем України
19 липня 2023 року
м. Київ
справа № 638/138/17
провадження № 61-13114св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Сенс Банк",
відповідачка - ОСОБА_1,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
особа, яка звернулась до суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", Банк), яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", повним правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", який в подальшому змінив організаційно-правову форму на ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 839/3/27/38/7-48. Відповідно до цього договору кредитор надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 99 000,00 дол. США, зі сплатою 12,25 % річних, за користування кредитними коштами з щомісячним погашенням основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку та кінцевим терміном погашення 10 лютого 2022 року. Кредит надано позичальнику на фінансування будівництва, придбання (інвестування) житла відповідно до договору пайової участі від 22 вересня 2006 року № 98-85/Л, що укладений між позичальником та Споживчим товариством "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" (далі - СТ "ЖБК "Авантаж"). В якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту, між позивачем та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 839/4/27/38/7-96, посвідчений 27 лютого 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковець О. Л., зареєстрований в реєстрі № 202. Предметом іпотеки за іпотечним договором є майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на підставі договору пайової участі від 22 вересня 2006 року № 98-85/1, укладеним іпотекодавцем зі СТ "ЖБК "Авантаж", квитанція від 25 вересня 2006 року, квитанція від 19 лютого 2007 року, що підтверджує часткове фінансування іпотекодавцем будівництва за рахунок власних коштів. Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 760 265,00 грн, що в еквіваленті складає 150 547,52 дол. США за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату укладання цього договору іпотеки). Порушуючи виконання умов договору кредиту в односторонньому порядку та всупереч статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідачка припинила повертати основну суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом. Тому станом на 19 лютого 2016 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 112 464,66 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 2 976 068,42 грн.
З огляду на вкладене, з урахуванням уточнень, ПАТ "Укрсоцбанк" просило суд звернути стягнення за іпотечним договором № 839/4/27/38/7-96, посвідченим 20 лютого 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковець О. Л., зареєстрований в реєстрі № 202, відповідно до якого в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" передано нерухоме майно, а саме майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_2, які у подальшому, у зв`язку з введенням в експлуатацію, були замінені на квартиру АДРЕСА_3 ; визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 41 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з урахуванням ціни предмету іпотеки, визначеною звітом від 14 вересня 2016 року № 08/19-2016(2) суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна профгрупа" (далі - ТОВ "Незалежна профгрупа"), вартість предмета іпотеки становить 5 691 000,00 грн; за рахунок продажу предмета іпотеки задовольнити вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту від 20 лютого 2007 року № 839/3/27/38/7-48 у сумі 2 976 068,41 грн та усі витрати, пов`язані зі збереженням та реалізацією предмета іпотеки; стягнути з відповідачки сплачений судовий збір.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2017 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 08 липня 2021 року про виправлення описки) позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 лютого 2007 року № 839/3/27/38/7-48 у розмірі 112 464,66 дол. США, що еквівалентно 2 976 068,41 грн, звернуто стягнення за іпотечним договором № 839/4/27/38/7-96, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковцем О. Л., зареєстрований в реєстрі №202, згідно якого в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" було передано нерухоме майно, а саме майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_2, які в подальшому, в зв`язку з введенням будинку в експлуатацію, були змінені на квартиру АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судовий збір у розмірі 44 641,03 грн. В решті вимог ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, не суперечать закону та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із наведеним рішенням суду першої інстанції, 16 лютого 2022 року ОСОБА_2, який не брав участі у розгляді справи, подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати таке судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
16 лютого 2022 року ОСОБА_3, особа, яка не брала участь у справі, подала до апеляційного суду заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2017 року.
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25 березня 2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до частини сьомої статі 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року відкрите апеляційне провадження за заявою ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та за заявою ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2017 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що
особи, які звернулася до суду з апеляційною скаргою та з заявою про приєднання до неї відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_4, не брали участі у розгляді справи, не є сторонами кредитного та іпотечного договорів, укладених між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 20 лютого 2007 року, ці договори не містять положень які б породжували для заявників прав та обов`язків щодо боржника та (або) кредитора, а отже рішенням суду першої інстанції від 08 серпня 2017 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Крім того, апеляційний суд зазначив про те, що іпотечний договір від 24 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_5 (іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., є нікчемним з моменту його укладення, тобто з 24 грудня 2015 року, а тому на час ухваленням рішення суду від 08 серпня 2017 року іпотекодержателем спірної квартири був ПАТ "Укрсоцбанк".
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішувались питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2022 року ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема тим, що суд не встановив всіх обставин справи, не дослідив всіх наявних у справі доказів та дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
- не звернув увагу на те, що ухвалюючи заочне рішення від 08 серпня 2017 року у цій справі про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_4, Дзержинський районний суду м. Харкова не перевірив хто є власниками цієї квартири, а тому порушив права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на це майно;
- не врахував, що встановлені заочним рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2017 року у цій справі преюдиційні обставини тотожності належної ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_4, - майновим правам на незакінчену будівництвом квартиру, будівельний номер АДРЕСА_2, використані банком в позові та застосовані судами для його задоволення у справі № 638/16768/19 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 і заявник позбавлений можливості спростувати ці преюдиційні обставини;
- не врахував висновків щодо застосуванням норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц та у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14-ц.
У січні 2023 року до Верховного Суду електронною поштою надійшла заява АТ "Сенс Банк" про закриття касаційного провадження на підставі пункту п`ятого частини першої статті 396 ЦПК України, яка обґрунтована тим, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
На момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_3 від інших учасників справи не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Дзержинського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 638/138/17-ц; встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2023 року матеріали справи № 638/138/17-ц надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", який в подальшому змінив організаційно-правову форму на ПАТ "Укрсоцбанк", яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", повним правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), та громадянкою України ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 839/3/27/38/7-48.
Згідно з цим договором кредиту позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у розмірі 99 000,00 дол. США, зі сплатою 12,25 процентів річних, за користування кредитними коштами з щомісячним погашенням основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в підпункті 1.1.1 договору кредиту та кінцевим терміном погашення 10 лютого 2022 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 20 лютого 2007 року № 839/3/27/38/7-48 між позивачем та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 839/4/27/38/7-96, посвідчений 27 лютого 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковець О. Л., зареєстрований в реєстрі № 202.
Предметом іпотеки за іпотечним договором є майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_2, та належить іпотекодавцю на підставі договору пайової участі від 22 вересня 2006 року № 98-85/1, укладеного іпотекодавцем зі СТ "ЖБК "Авантаж", квитанція б/н від 25 вересня 2006 року, квитанція б/н від 19 лютого 2007 року, що підтверджує часткове фінансування іпотекодавцем будівництва за рахунок власних коштів.
18 квітня 2007 року відповідно до акта прийому-передачі квартири за договором пайової участі від 22 вересня 2006 року, СТ "ЖБК "Авантаж" передало ОСОБА_1, а остання прийняла квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 135,1 кв. м, вартістю 713 128,00 грн.
Оскільки ОСОБА_1 не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором від 20 лютого 2007 року № 839/3/27/38/7-48, у неї станом на 19 лютого 2016 року виникла заборгованість у загальному розмірі 112 464,66 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 2 976 068, 41 грн, з яких: 68 359,99 дол. США - заборгованість за тілом кредиту; 24 048,44 дол. США - заборгованість за відсотками; 358 510,90 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 172 222,16 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.
На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору 23 лютого 2016 року відповідачу направлено вимогу, а саме повідомлення про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, але ОСОБА_1 така вимога не виконана.
03 січня 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2017 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 08 липня 2021 року про виправлення описки) позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 лютого 2007 року № 839/3/27/38/7-48 у розмірі 112 464,66 дол. США, що еквівалентно 2 976 068,41 грн, звернуто стягнення за іпотечним договором №839/4/27/38/7-96, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковцем О. Л., зареєстрований в реєстрі №202, згідно якого в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" передано нерухоме майно, а саме майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, будівельний номер 85, загальною площею 138,23 кв. м, що будується на 14 поверсі будинку на АДРЕСА_6, які в подальшому, в зв`язку з введенням будинку в експлуатацію, були змінені на квартиру АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судовий збір у розмірі 44 641,03 грн. В решті вимог ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.
Не погоджуючись із наведеним рішенням суду першої інстанції, 26 травня 2021 року ОСОБА_2, який не брав участі у розгляді справи, подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати таке судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 06 серпня 1975 року укладено шлюб. 22 жовтня 2016 року у період шлюбу за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_4 . Отже, спірна квартира в силу статей 60, 63 Сімейного кодексу України (далі - СК України) належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Позивач, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 не вказав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як відповідачів у справі. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а розгляд справи без залучення заінтересованої особи до участі у справі є грубим процесуальним порушенням. Зазначає, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи і передчасного задоволення позову про стягнення на належну ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності квартири. Вказує, що заочне рішення суду першої інстанції від 08 серпня 2017 року підлягає скасуванню. ОСОБА_2 зазначав, що при ухваленні судового рішення не були враховані фактичні обставини справи в частині того, що 24 грудня 2015 року ОСОБА_1 зі своїм чоловіком позичили у ОСОБА_3 72 450 дол. США строком до 24 червня 2016 року, про що було укладено договір позики у письмовій формі, у забезпечення виконання зобов`язань за ним ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 в іпотеку спірну квартиру. Водночас ОСОБА_1 свідчила, що прав та вимог інших осіб на предмет іпотеки немає, під забороною (арештом) та в податкові заставі предмет іпотеки не перебуває, до предмету іпотеки не пред`явлені будь-які вимоги майнового та немайнового характеру. Оскільки боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_6 грубо порушили взяті на себе зобов`язання і у повному обсязі борг кредитору ОСОБА_4 не повернули, то з метою задоволення своїх зобов`язань вимог за договором позики від 24 грудня 2015 року на підставі статей 7, 37 Закону України "Про іпотеку" та пункту 9 іпотечного договору 22 жовтня 2016 року вона звернулася до нотаріуса як державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію за нею права власності на предмет іпотеки і нотаріус визначила, що відмови в державній реєстрації за ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру немає. ОСОБА_2 вказував, що при звернення до суду з позовом 21 березня 2021 року позивач ПАТ "Укрсобанк" приховав ці обставини від суду першої інстанції, а суд не пересвідчився в належності спірної квартири саме відповідачу ОСОБА_1 та відсутності зареєстрованих прав і вимог на цю квартиру з боку інших осіб.