Постанова
Іменем України
19 липня 2023 року
м. Київ
справа № 757/62722/19-ц
провадження № 61-13261 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Скрипчук Микита Євгенович,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ВЄЛЄС-Т",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скрипчука Микити Євгеновича, на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 17 серпня 2021 року у складі судді Григоренко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄЛЄС-Т" (далі -
ТОВ "ВЄЛЄС-Т, товариство), в якому просив суд розірвати безстроковий трудовий договір, укладений 25 листопада 2019 року між ним
та товариством.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 серпня 2016 року він був прийнятий на посаду директора ТОВ "ВЄЛЄС-Т" шляхом укладення безстрокового трудового договору, оформленого на підставі наказу роботодавця від 31 серпня 2016 року № 04-к. Указаний наказ був прийнятий на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом від 31 серпня 2016 року № 3.
Позивач указував, що ТОВ "ВЄЛЄС-Т" є юридичною особою, у стані припинення не перебуває, а єдиним учасником вказаного товариства
є ОСОБА_2 .
Він утратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість
у перебуванні на посаді директора товариства, тому направив на адресу вказаного вище учасника товариства заяву від 18 жовтня 2019 року
про звільнення з посади директора за власним бажанням з 25 листопада 2019 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Крім того, ним було направлено повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ "ВЄЛЄС-Т" із пропозицією провести загальні збори
25 листопада 2019 року о 12 год. 00 хв., на яких вирішити питання
про його звільнення з посади директора ТОВ "ВЄЛЄС-Т", про його виключення зі складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори, про надання повноважень на проведення державної реєстрації змін до відомостей
про товариство.
Учасником ТОВ "ВЄЛЄС-Т" не розглянуто вказану заяву, не проведено загальні збори учасників щодо розгляду питання про його звільнення,
а в силу положень Закону України "Про товариства з обмеженою
та додатковою відповідальністю" звільнення з посади директора можливе лише на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників товариства.
Позивач посилався на те, що він у встановленому законом порядку письмово попередив власника та уповноважений орган товариства про свій намір припинити трудові відносини. Проте, трудовий договір, укладений між ним
та товариством на невизначений строк, не було розірвано. Тобто товариство проявило бездіяльність щодо припинення з ним трудових відносин,
чим порушило його трудові права.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, врахувавши відповідні норми КЗпП України
й Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", надавши оцінку поданим сторонам доказам, виходив
із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів
на підтвердження одержання товариством його вимоги про скликання загальних зборів.
Позивач, займаючи посаду директора товариства, був виконавчим органом товариства і для припинення його повноважень необхідно обрати нового директора, що належить до виключної компетенції загальних зборів товариства, яке має одного учасника. Тому рішення, що належать
до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються ОСОБА_2 одноособово. Проте, позивачем не доведено, що остання отримала вимогу про скликання загальних зборів учасників товариства
та його заяву про звільнення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скрипчука М. Є., залишено без задоволення.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року
залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду, так як ОСОБА_1, займаючи посаду директора, був виконавчим органом товариства й припинення його повноважень можливе виключно за умови обрання нового директора, а обрання одноосібного виконавчого органу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів.
У спірних правовідносинах вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу ТОВ "ВЄЛЄС-Т", який зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників не пізніше 20 днів із дня отримання вимоги про скликання загальних зборів. Проте, позивачем не доведено факт одержання ТОВ "ВЄЛЄС-Т" вимоги про скликання загальних зборів учасників, а тому в останнього не виникло обов`язку щодо їх скликання.
При цьому суд першої інстанції вірно виходив із того, що ОСОБА_1
у порядку денному не пропонувалося обрання нового одноосібного виконавчого органу ТОВ "ВЄЛЄС-Т".
Суд апеляційної інстанції зазначив, що стаття 32 Закону України
"Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якою встановлено порядок скликання загальних зборів учасників товариства,
не застосовується до спірних правовідносин, оскільки ТОВ "ВЄЛЄС-Т"
має одного учасника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скрипчук М. Є., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати
й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник
посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скрипчука М. Є., подану
до Верховного Суду у вересні 2022 року, залишено без руху, зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року вказану касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скрипчука М. Є., визнано неподаною та повернуто заявникові (провадження № 61-8774ск22).
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скрипчука М. Є., на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Скрипчук М. Є., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Скрипчука М. Є., про поновлення строку
на касаційне оскарження задоволено. Поновлено представнику
ОСОБА_1 - адвокату Скрипчуку М. Є., строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк
для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Скрипчука М. Є., про розгляд справи за участю сторін, про повідомлення дати та часу розгляду справи відмовлено. Справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року з підстав, передбачених пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 448/362/22 (провадження
№ 14-113цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2023 року касаційне провадження
у справі поновлено.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин пункт 1 частини першої статті 31, частину четверту статті 32, частину другу статті 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у частині порядку скликання загальних зборів товариства, яке має одного учасника. При цьому такий порядок відсутній, тому доцільно застосовувати положення статті 32 вказаного Закону за аналогією закону. Висновок Верховного Суду
з указаного правового питання відсутній.
У спірних правовідносинах директор товариства скликав загальні збори для того, щоб учасник товариства прийняв рішення про його звільнення. Заяву про звільнення директор направив єдиному учаснику товариства 20 жовтня 2019 року. У заяві вказано дату запланованих зборів учасників -
25 листопада 2019 року, запланований порядок денний зборів. Проте, учасник товариства не бажав отримувати поштову кореспонденцію. Факт того, що ОСОБА_2 не отримала зазначене поштове відправлення
не свідчить про порушення порядку скликання загальних зборів і не залежить від волі відправника.
Посилається на різну судову практику Верховного Суду у подібних справах,
де вирішувалося питання скликання загальних зборів товариства.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, в якому остання просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 серпня 2016 року на підставі протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ "ВЄЛЄС-Т" від 31 серпня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора товариства, про що видано наказ від 31 серпня 2016 року № 04-к (а. с. 11, 12).
ТОВ "ВЄЛЄС-Т" має одного учасника - ОСОБА_2 (а. с .13-16, 77).
18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 направив на адресу учасника
ТОВ "ВЄЛЄС-Т" - ОСОБА_2, заяву про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням із 25 листопада 2019 року та повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ "ВЄЛЄС-Т" з порядком денним про його звільнення з посади директора ТОВ "ВЄЛЄС-Т", виключення зі складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені товариства
без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо, та про надання повноважень на проведення державної реєстрації змін до відомостей
про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 17, 18, 19).
Супровідний лист, заява про звільнення та повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства були направлені учаснику
ТОВ "ВЄЛЄС-Т" - ОСОБА_2, 21 жовтня 2019 року, про що свідчить копія опису вкладення у цінний лист, накладної та квитанції (а. с. 20).
ОСОБА_1 не надав доказів отримання ОСОБА_2 вказаних документів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Скрипчука М. Є., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя
в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється
на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується
за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій
і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду
від 12 квітня 2023 року у справі № 757/60260/19-ц (провадження
№ 61-739св23).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 - директор товариства, звернувся до суду цивільної юрисдикції з позовом, у якому просив розірвати безстроковий трудовий договір, укладений між ним
та товариством.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу
між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).
До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності
і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором
з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).
Законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4
КЗпП України).
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату