ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 906/1357/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз",
про стягнення 361 402 925,61 грн.
У судовому засіданні взяли участь представники позивача - Лисенко В. О. та Литвин П. В.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У листопаді 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач та/або АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" (далі - відповідач та/або ТОВ "Житомиргаз Збут") про (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.07.2022 вих. № 39/10-1020-22) стягнення 361 402 925, 61 грн боргу.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-412-Н у частині своєчасного розрахунку за придбаний природний газ.
1.3. Ухвалою місцевого господарського суду від 13.09.2021 залучено до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, ід. код 03344071).
1.4. 27.09.2022 на електронну пошту місцевого господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Житомиргаз Збут" про закриття провадження у справі.
На обґрунтування заяви відповідач зазначив, що ТОВ "Житомигаз Збут" включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, обсяг заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до положень Закону України від 14.07.2021 № 1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон № 1639-IX) зазначено в сумі 361 402 925,61 грн, яка відповідає заборгованості, яку просить стягнути позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.07.2022 № 39/10-1020- 22.
Отже, відповідач вважає, що відповідно до положень Закону № 1639-IX та Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон № 1730-VIII) його обов`язок перед АТ "НАК "Нафтогаз України" зі сплати основного боргу, який виник унаслідок приведення обсягів споживання до стандартних умов та вартості обсягів, які виникли у зв`язку з визнанням судом незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, є припиненим та підлягає списанню, провадження у даній справі закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутністю предмета спору.
1.5. 21.10.2022 на електронну пошту місцевого господарського суду надійшли заперечення АТ "НАК "Нафтогаз України" на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, відповідно до яких позивач просив суд відмовити в задоволенні цього клопотання. Позивач, у свою чергу в запереченнях посилався на положення статей 4, 5 Закону № 1639-IX та акцентував увагу на тому, що жодного договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-412-Н укладено не було, тому клопотання про закриття провадження у цій справі є необґрунтованим.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.11.2022 (суддя Кудряшова Ю. В.) закрито провадження у справі № 906/1357/20 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору.
2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що із урахуванням імперативних норм Закону № 1639-IX заборгованість ТОВ "Житомиргаз Збут" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-412-Н підлягає врегулюванню із метою погашення за рахунок видатків державного бюджету, а залишок боргу підлягає реструктуризації згідно з визначеним у Законі № 1639-IX механізмом. Відтак, за наявності підстав припинення зобов`язання щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-412-Н у сумі 361 402 925, 61 грн в силу положень Закону № 1639-IX, суд першої інстанції дійшов висновку, що предмет спору в межах даної справи відсутній, у зв`язку з чим провадження у справі № 906/1357/20 підлягає закриттю відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
2.3 Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 (Олексюк Г. Є. - головуючий, судді Мельник О. В., Гудак А. В.) ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.11.2022 у справі № 906/1357/20 скасовано, а справу № 906/1357/20 направлено до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що положеннями Закону № 1639-IX, яким було внесено зміни до Закону № 1730-VIII, визначено процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість, у разі її погашення.
Законом № 1639-IX не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ.
Однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення суб`єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами договору купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-412-Н, юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ (укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо).
Апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що саме по собі прийняття Закону № 1639-IX, яким визначено певну процедуру, яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, не свідчить про припинення зобов`язань сторін за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-412-Н, а також не вказує на відсутність предмета спору у цій справі.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що відповідач не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що предмет спору у даній справі відсутній, тобто не існував на час пред`явлення позову, що стало б підставою для закриття провадження у справі. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд не мав визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі № 906/1357/20 із застосуванням положень пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі №906/1357/20, ТОВ "Житомиргаз Збут" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.11.2022 - залишити без змін.
3.2. Скаржник посилаючись на положення статей 1, 2, 3, 5 Закону № 1639-ІХ, пункт 24 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", а також правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та від 01.09.2022 у справі № 904/5326/19, акцентує увагу на тому, що визначальною умовою для поширення норм Закону № 1639-ІХ на заборгованість відповідача є включення його до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр). Так, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановою від 06.09.2022 № 1082 включила ТОВ "Житомиргаз Збут" (код ЄДРПОУ 39577504) до Реєстру. Наведена постанова була офіційно оприлюднена 12.09.2022.
При цьому, скаржник звертає увагу на те, що згідно з поданою ТОВ "Житомиргаз Збут" заявою, на підставі якої товариство було включено до Реєстру, обсяг заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до положень Закону № 1639-ІХ, визначено в сумі 361 402 925,61 грн, яка відповідає заборгованості, яку просить стягнути позивач у цій справі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.07.2022 № 39/10-1020-22.
Отже, на думку скаржника, в силу приписів Закону України № 1639-ІХ та Закону № 1730-VIII обов`язок відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу, який виник внаслідок приведення обсягів споживання до стандартних умов та вартості обсягів, які виникли у зв`язку з визнанням судом незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, є припиненим та підлягає списанню.
При цьому положення статей 4, 5 Закону № 1639-ІХ є імперативними матеріальними нормами прямої дії. Решта норм Закону № 1639-ІХ регулює процедурні моменти, спрямовані на імплементацію та виконання імперативних приписів статей 4, 5 Закону № 1639-ІХ.
Звертаючи увагу на положення частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 1 статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), постанови НКРЕКП від 06.09.2022 № 1082 "Про включення ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу", яка прийнята на підставі заяви відповідача від 16.05.2022 № 107-Сл-1318-0522, в якій зазначено однією із підстав для звернення з питанням про включення до Реєстру наявність судової справи № 906/1357/20, скаржник наголошує на тому, що заборгованість перед AT "НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-412-Н підлягає погашенню та врегулюванню за рахунок видатків державного бюджету, а залишок боргу підлягає реструктуризації відповідно до порядку, визначеного Законом № 1639-ІХ.
Також на думку скаржника, зміст пояснювальної записки до проекту Закону України 3508-д від 04.06.2021 (законопроект 3508-д від 04.06.2021 на основі якого прийнято Закон № 1639-ІХ) свідчить, що держава офіційно визнала істотний вплив неналежного державного урядування на утворення та накопичення заборгованості за договорами купівлі-продажу природного газу для побутових споживачів.
Скаржник також звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що, ухваливши Закон № 1639-ІХ, держава взяла на себе обов`язок щодо врегулювання заборгованості побутових споживачів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 161/11800/19).
Крім цього, скаржник звертає увагу на правові позиції, викладені у пунктах 88, 89 постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 911/944/21, у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 913/212/21, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 910/5893/16, в ухвалі Господарського суду Львівської області від 03.11.2021 у справі № 914/2/19, та на усталену практику застосування норм подібного Закону № 1730-VIII, у положеннях якого визначено поетапне зниження рівня кредиторської заборгованості надавачів послуг за спожиті енергоносії шляхом: реструктуризації такої заборгованості; списання пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на таку заборгованість (у разі дотримання вимог процедури реструктуризації та виплати усієї суми боргу); відшкодування з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах для населення та бюджетних установ; зняття арештів та припинення виконавчих проваджень щодо учасників процедури врегулювання заборгованості.
Ураховуючи зазначене та те, що сума боргу за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-412-Н в розмірі 361 402 925,61 грн виникла через приведення обсягів споживання до стандартних умов та вартості обсягів, які виникли у зв`язку з визнанням судом незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, така сума є списаною відповідно до положень Закону № 1639-ІХ та Закону № 1730-VIII після відкриття провадження у справі, предмет спору у справі № 906/1357/20 відсутній, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі.
Скаржник також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.02.2022 у справі № 917/957/20 про те, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 905/1582/15, від 18.07.2018 у справі № 905/1587/15, від 05.06.2018 у справі № 905/1585/15 та 26.07.2018 у справі № 910/23359/15.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову - залишити без змін.
3.4. ТОВ "Житомиргаз Збут" надало на адресу Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи, арґументоване, зокрема, тим, що представник скаржника Козир В. К. добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України, а представник скаржника Шароварський В. В. не зможе бути присутнім в судовому засіданні призначеному на 18.07.2023, оскільки зайнятий в іншому судовому засіданні в Господарському суді Житомирської області об 11:00 у справі № 906/408/23.