ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/21532/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Шеремета Н.П., Ісаєнко О.В.,
відповідача: не з`явились,
третьої особи: Геращенко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівий Берег 2"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023
та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022
у справі № 910/21532/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівий Берег 2"
до Міністерства юстиції України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівий Берег 2" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №3089/5 від 01.09.2021 про задоволення скарги Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким скасовано рішення від 26.11.2018 №44253843, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В., а також рішення від 28.12.2018 № 44891058, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 (колегія суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий, Ткаченко Б.О., Сулім В.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судами обох інстанцій встановлено, що державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В. прийнято рішення від 26.11.2018 №44253843 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: АЗК, нежитлову будівлю літ. Г, що розташований за адресою: вул. Канальна, 4, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 29112204.
Згідно з актом приймання-передачі майна до статутного капіталу позивача від 20.12.2018 ОСОБА_1 передала, а позивач прийняв до статутного капіталу вказану нежитлову будівлю.
В подальшому, на підставі вказаного акта приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2018 №44891058, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 29707045.
29.07.2021 Департамент звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою №057031-18729 на вказані рішення державного реєстратора від 26.11.2018 № 44253843 та рішення приватного нотаріуса від 28.12.2018 № 44891058.
Наказом Міністерства юстиції України № 3089/5 від 01.09.2021 скаргу Департаменту задоволено у повному обсязі, скасовано рішення від 26.11.2018 № 44253843, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В., а також рішення від 28.12.2018 № 44891058, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.
Позивач звернувся з позовною заявою до суду, оскільки, на його думку, наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу з підстав пропущення Департаментом строку для подання скарги на рішення від 26.11.2018 № 44253843 та від 28.12.2018 № 44891058, і під час здійснення реєстрації його права власності на об`єкт нерухомого майна приватному нотаріусу були надані всі передбачені законодавством документи.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заява позивача про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки на вул. Канальній, 4, за результатами розгляду якої Департаменту з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.07.2021 стало відомо про здійснення оскаржуваних реєстраційних дій, надійшла до Київської міської ради 09.07.2021. 29.07.2021 Департамент звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою №057031-18729, тобто через три дні з моменту отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим останнім не пропущено строк для оскарження реєстраційних дій. Крім цього, всупереч вимогам Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок №1127) для реєстрації об`єкта нерухомого майна, а саме: АЗК, нежитлову будівлю літ. Г, що розташований за адресою: вул. Канальна, 4, заявником не було надано державному реєстратору ні документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, ні документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Хоча для реєстрації права власності товариства на спірне нерухоме майно подання документів, передбачених п. 41 Порядку № 1127, і не вимагалося, проте первісно здійснена незаконна реєстрація права власності за фізичною особою на таке майно нівелює твердження позивача про правомірність прийняття приватним нотаріусом рішення від 28.12.2018 № 44891058. Відтак, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено обставин порушення Міністерством юстиції України будь-яких норм чинного законодавства під час прийняття наказу, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання його незаконним та скасування.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що в оскаржуваній постанові хоча і не зазначено посилання на постанову Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/694/21, проте суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач може оскаржити відповідний наказ Мін`юсту з мотивів пропуску заявником строку на оскарження дій державного реєстратора та спростувати відповідні висновки у судовому порядку. Позивач вважає, що для формування єдиної правозастосовчої практики необхідно відступити від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №910/694/21 та викласти правовий висновок наступним чином: "Особа, яка оскаржує рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Мін`юсту повинна довести, коли вона дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Мін`юст позбавлений дискреційних повноважень стосовно вирішення питання щодо правових наслідків пропуску відповідного строку звернення, оскільки це питання врегульоване законодавством та не передбачає альтернатив, тому у разі відсутності оцінки пропуску заявником строку на оскарження дій державного реєстратора Мін`юстом такий наказ є неправомірним та підлягає скасуванню на підставі недотримання п. 5 Порядку N 1128 та ч. 3 ст. 37 Закону України "Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У разі ж, коли під час розгляду скарги Мін`юст зазначає, що заявником дотримано строки на оскарження дій державного реєстратора згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України "Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", це не позбавляє заінтересованих осіб права оскаржити відповідний наказ Мін`юсту з мотивів пропуску заявником строку на оскарження дій державного реєстратора та спростувати відповідні висновки у судовому порядку".
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.07.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 12.07.2023.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 18.07.2023 від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 12.07.2023, у якому представник просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Також до Верховного Суду 18.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що через великий обсяг справ відсутня можливість забезпечення явки представника. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки явка представника не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. До того ж Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і відповідач протягом строку з дати відкриття касаційного провадження та по дату судового засідання не був позбавлений можливості надати Суду відзив на неї.