ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/19005/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
представників учасників справи:
Компанії "Birgminton Investing Inc" - Алексєєв О.Є.,
Міністерства фінансів України - Гуцева Л.О.,
Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" - Ананійчук О.А., Тарасенков В.В.,
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кузьмік Д.В.,
Кабінету Міністрів України - Пальчик М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України та Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 (колегія суддів: Ткаченко Б.О., Коротун О.М., Сулім В.В.)
у справі за позовом Компанії "Birgminton Investing Inc" (далі - Компанія)
до Міністерства фінансів України (далі - Мінфін)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк", Банк),
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд),
3) Кабінету Міністрів України (далі - КМУ)
про визнання договору недійсним.
ВСТУП
1. У грудні 2016 року на підставі рішень Правління Національного банку України (далі - НБУ), виконавчої дирекції Фонду та постанови КМУ здійснено заходи щодо виведення неплатоспроможного АТ "КБ "Приватбанк" з ринку в порядку, визначеному п.5 ч.2 ст.39, статтями 41, 41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", шляхом його продажу інвестору в особі держави з одночасним збільшенням статутного капіталу Банку, зокрема за рахунок додаткової емісії акцій Банку в обмін на грошові зобов`язання Банку перед пов`язаними з банком особами за вкладами.
2. 20.12.2016 було укладено договір про придбання акцій, за наслідками якого відбувся обмін належних позивачу депозитів на акції додаткової емісії (bail-in) АТ "КБ "ПриватБанк", а 21.12.2016 - спірний договір купівлі-продажу акцій банку, за наслідками якого акції, які позивач отримав на підставі договору від 20.12.2016, перейшли на користь держави.
3. Верховний Суд у цій справі вирішував питання відповідності вимогам частин 3 і 4 ст.5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції Закону від 13.05.2020 №590-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон №590-IX) обраного позивачем (акціонером неплатоспроможного банку, якого визнано пов`язаною з банком особою) способу захисту прав у вигляді вимоги про визнання недійсним правочину з відчуження акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку, попередньо набутих позивачем за кошти, розміщені на його рахунках у цьому банку, на користь держави у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави. У цій справі виникло питання обґрунтованості застосування положень Закону №590-IX до спірних правовідносин.
4. Верховний Суд задовольнив касаційні скарги, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
5. 20.12.2016 було укладено договір про придбання акцій №38/2016 між АТ "КБ "Приватбанк", від імені якого діяв Фонд в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у АТ "КБ "ПриватБанк" Славкіної Марини Анатоліївни та позивачем, від імені якого діяла уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "КБ "ПриватБанк" Шевченко Андрій Миколайович, за наслідками якого відбувся обмін належних позивачу депозитів на акції додаткової емісії (bail-in) АТ "КБ "ПриватБанк" (далі - Договір придбання від 20.12.2016).
6. 21.12.2016 було укладено спірний договір купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 між Державою Україна в особі Мінфіну та усіма особами, які станом на 21.12.2016 були власниками простих іменних акцій АТ "КБ "ПриватБанк", від імені яких (в тому числі, від імені позивача) діяла уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "КБ "ПриватБанк" Шевченко А.М., в інтересах та за рахунок якої діяло АТ АБ "Укргазбанк", за наслідками якого акції, які позивач отримав на підставі Договору придбання від 20.12.2016, перейшли на користь держави (далі - Договір купівлі-продажу від 21.12.2016).
7. У грудні 2019 року Компанія звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Мінфіну про визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі-продажу від 21.12.2016 та акту виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 №БВ-744/16/13010-05/131 (далі - Акт від 21.12.2016), укладених між Державою Україна в особі Мінфіну та усіма особами, які станом на 21.12.2016, були власниками простих іменних акцій АТ "КБ "ПриватБанк", від імені яких діяла уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку Шевченко А.М., в інтересах і за рахунок якої на підставі договору на брокерське обслуговування операцій з цінними паперами від 21.12.2016 №001 діяло ПАТ АБ "Укргазбанк" у частині, що стосується прав та інтересів Компанії.
8. 25.09.2020 Компанія подала заяву про зміну (доповнення) підстав позову.
9. Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову) обґрунтовані таким:
- Договір придбання від 20.12.2016 та Договір купівлі-продажу від 21.12.2016 укладені без згоди та відома Компанії, що призвело до фактичного незаконного позбавлення майна позивача; вказані правочини укладені від імені позивача як пов`язаної з АТ "ПриватБанк" особи, проте Компанія до таких осіб не відноситься;
- Компанія не укладала та не надавала будь-яким особам повноважень на укладення Договору придбання від 20.12.2016 та Договору купівлі-продажу від 21.12.2016;
- всупереч ст.41 Конституції України за Договором придбання від 20.12.2016 та Договором купівлі-продажу від 21.12.2016 відбулося примусове відчуження майна позивача - грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, без обґрунтування суспільної необхідності такого відчуження та без рішення суду;
- Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає право Фонду та / або уповноважених осіб Фонду на укладення будь-яких актів приймання-передачі, актів виконаних зобов`язань тощо;
- укладення Договору придбання від 20.12.2016 від імені Компанії Шевченко А.М., який одночасно був представником іншої сторони правочину - АТ "КБ "ПриватБанк", як уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у АТ "КБ "ПриватБанк", а також Договору купівлі-продажу від 21.12.2016, порушує вимоги статті 203, 237, 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки правочин вчинено всупереч інтересам позивача;
- визнання позивача пов`язаною з АТ "КБ "ПриватБанк" особою на підставі рішення від 13.12.2016 №105 є безпідставним, оскільки відбулося за відсутності фактичних ознак пов`язаності, що встановлюються виключно на підставі результатів здійснення заходу банківського нагляду (інспекційної перевірки або безвиїзного нагляду), який у цьому випадку не проводився;
- ознакою №529, яка відповідає п.9 ч.1 ст.52 Закону "Про банки та банківську діяльність" (що діяла на дату прийняття рішення про визнання позивача пов`язаною особою), за якою позивача визнано пов`язаною з АТ "КБ "ПриватБанк" особою, не передбачено визначення пов`язаності за наведеними представником НБУ підставами надходження та вибуття коштів, як і не передбачено за ознакою №525;
- оскільки рішення про пов`язаність прийнято 13.12.2016, а інформаційне повідомлення мало бути направлене в АТ "КБ "ПриватБанк" наступного робочого дня - 14.12.2016, то позивач протягом наступних 15 робочих днів не вважався пов`язаною із банком особою, на підставі ч.3 ст.52 Закону "Про банки і банківську діяльність" та п.4 гл.2 розд.І Положення №315 "Про визначення пов`язаних із банком осіб", затвердженого постановою правління НБУ від 12.05.2015 (далі - Положення №315).
10. Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 17.02.2020.
11. 17.02.2020 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №826/7628/17.
12. Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.02.2020 залучив до участі у справі АТ "КБ "ПриватБанк", Фонд та КМУ третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та відклав підготовче засідання на 19.03.2020.
13. Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.06.2020 зупинив провадження у справі №910/19005/19 до набрання законної сили рішень у справах:
1) №826/7628/17 за позовом Компанії до Фонду, НБУ, Мінфіну, АТ "КБ "ПриватБанк", ПАТ АБ "Укргазбанк", уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "КБ "ПриватБанк" Соловйової Наталії Анатоліївни, уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "КБ "ПриватБанк" Шевченка А.М., уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "КБ "ПриватБанк" Славкіної М.А. про визнання протиправними і скасування рішень;
2) №910/18990/19 за позовом Компанії до АТ "КБ "ПриватБанк" про визнання договору недійсним.
14. Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.07.2020 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2020, а справу направив до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-IX.
15. 21.12.2020 відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.08.2021 провадження у справі закрив.
17. Ухвала суду першої інстанції мотивована, зокрема, тим, що:
- 23.05.2020 набув чинності Закон №590-ІХ, з якого вбачається, що права та інтереси учасників / колишніх учасників банку, які були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку можуть бути захищені лише шляхом відшкодування завданої шкоди у грошовій формі; цей Закон також вніс зміни до процесуального законодавства, зокрема, до ст.5 ГПК;
- спосіб захисту, обраний позивачем (визнання правочинів недійсними) не відповідає частинам 3, 4 ст.5 ГПК, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-ІХ.
18. Північний апеляційний господарський суд постановою від 29.11.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 скасував, а справу передав до суду першої інстанції для розгляду.
19. Постанова суду апеляційної інстанції, мотивована, зокрема, таким:
- суд першої інстанції суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для застосування п.7 розд.II Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-ІХ та, відповідно, дійшов помилкового висновку, що, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає частинам 3 та 4 ст.5 ГПК;
- стаття 231 ГПК містить вичерпний перелік підстав, коли господарський суд закриває провадження у справі, та не містить таких підстав для закриття провадження як невірно обраний спосіб захисту порушеного права;
- обов`язковою умовою для закриття провадження у справі через невідповідність обраного позивачем способу захисту права є встановлення певної сукупності обставин, визначених частинами 3 та 4 ст.5 ГПК, а саме, зокрема, 1) чи є або був позивач учасником банку; 2) чи були порушені права або інтереси позивача внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, Фонду, Мінфіну, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР), рішення КМУ;
- спір у справі виник не у зв`язку з впровадженням процедури виведення АТ "КБ "ПриватБанк" з ринку, а позивач (звертаючись до суду за захистом свого права власності на грошовий вклад в банку, а не як акціонер останнього) обґрунтовує свої майнові вимоги тим, що без правових підстав був позбавлений грошових коштів, які перебували на депозитному рахунку у АТ "КБ "ПриватБанк";
- оскільки в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає інші обставини, аніж визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта / рішення та порушення його прав як акціонера банку, то норми Закону №590-ІХ не можуть бути застосовані у цій справі, а частини 3, 4 ст.5 ГПК не можуть бути застосовані до позивача, що свідчить про відсутність ознак, необхідних для закриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, інших заяв учасників справи
20. 24.12.2021 Мінфін, 28.12.2021 КМУ, 30.12.2021 АТ "КБ "ПриватБанк" звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021, в яких просять її скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2021.
21. Скаржники у касаційних скаргах зазначають, що оскаржувана постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Наведені скаржниками доводи в цілому збігаються.
22. Мінфін та КМУ стверджують:
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував Закон №590-ІХ до спірних правовідносин;
- суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-ІХ;
- позовні вимоги щодо визнання недійсним оспорюваного договору спрямовані в підсумку на повернення Компанії акцій АТ "КБ "ПриватБанк" та, як наслідок, відновлення попереднього становища банку, яке існувало до його укладення у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку; обраний позивачем спосіб захисту прав суперечить як вимогам частин 3, 4 ст.5 ГПК, так і суті встановлених Законом №590-ІХ заборон і особливостей судового провадження у відповідних справах;
- суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме ст.231 ГПК; не існує жодних обмежень стосовно неможливості на стадії розгляду справи по суті ухвалювати процесуальні рішення у формі ухвал щодо вирішення питання про закриття провадження у справі.
23. АТ "КБ "ПриватБанк", окрім вказаного, посилається на пункти 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував:
- статті 1, 14 Закону "Про банки і банківську діяльність", статті 3, 4 Закону "Про акціонерні товариства", ст.152 ЦК без врахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 30.12.2019 у справі №909/230/19, від 11.02.2020 у справі №902/1022/17, від 30.04.2020 у справі №924/497/19, від 30.07.2020 у справі №924/1237/19;
- статті 15, 16 ЦК, статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 8, 19, 55, 124 Конституції України без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №910/8012/17.
24. АТ "КБ "ПриватБанк" також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду, щодо застосування п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-ІХ, частин 3, 4 ст.5 ГПК у подібних правовідносинах.
25. 09.02.2022 від Компанії надійшли відзиви на касаційні скарги Мінфіну, КМУ та АТ "КБ "ПриватБанк", у задоволенні яких просить відмовити.
26. Компанія у відзивах на касаційні скарги зазначає, зокрема, таке:
- у касаційних скаргах Мінфіну та КМУ відсутні передбачені пунктами 1-4 ч.2 ст.287 ГПК виключні обставини, за яких подається касаційна скарга;
- КМУ не зазначає фактів та обставин неправильного тлумачення п.7 Прикінцевих положень Закону №590-ІХ та неправильного застосування Закону №590-ІХ;
- посилання Мінфіну на неправильне застосування статей 58, 61, 61 Конституції України є безпідставним; суд апеляційної інстанції не встановлював відсутність підстав для закриття провадження із застосуванням вказаних статей щодо зворотної сили нормативно-правових актів;
- посилання АТ "КБ "ПриватБанк" на неоскарження Компанією Договору придбання від 20.12.2016 є безпідставними;
- Закон №590-ІХ не може бути застосований у цій справі;
- для закриття провадження мають бути наявні в сукупності такі обставини: 1) позов подано учасником або колишнім учасником банку; 2) позов обґрунтований порушенням прав внаслідок виведення банку з ринку внаслідок прийняття протиправного (незаконного) індивідуального акта уповноваженим суб`єктом; такі обставини відсутні, а тому немає підстав для закриття провадження у справі;
- спір у цій справі стосується захисту прав Компанії виключно як кредитора (вкладника) АТ "КБ "ПриватБанк"; будь-які обмеження щодо судових спорів, пов`язаних із захистом прав акціонерів банку, не можуть бути застосовані;
- АТ "КБ "ПриватБанк" не було виведено з ринку внаслідок прийняття протиправного (незаконного) індивідуального акта уповноваженим суб`єктом;
- права та інтереси позивача порушені укладенням спірного договору від його імені як клієнта АТ "КБ "ПриватБанк" з огляду на відсутність волі позивача на укладення такого договору;
- позов заявлений на підставі статей 203, 237, 238, 321, 353, 354 ЦК; ст.16 ЦК чітко передбачає можливість звернення особи з позовом про визнання правочину недійсним;
- посилання на необхідність закриття провадження у справі з підстав незабезпечення ефективного відновлення порушеного / оспорюваного права Компанії є необґрунтованими;
- посилання АТ "КБ "ПриватБанк" на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 17.11.2020 у справі №910/8012/17, Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18, від 03.12.2019 у справі №909/230/19, від 11.02.2020 у справі №902/1022/17, від 30.04.2020 у справі №924/497/19, від 30.07.2020 у справі №924/1237/19, не можуть враховуватися, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин у цій справі.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
27. Верховний Суд ухвалою від 27.01.2022 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Мінфіну, КМУ та АТ КБ "ПриватБанк", розгляд касаційних скарг призначив у відкритому судовому засіданні на 16.02.2022.
28. Верховний Суд ухвалою від 16.02.2022 задовольнив клопотання Компанії та зупинив провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/18214/19.
29. Верховний Суд ухвалою від 19.06.2023 задовольнив клопотання АТ "КБ "ПриватБанк", поновив провадження у справі, а розгляд касаційної скарги призначив на 28.06.2023.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо правового статусу позивача у процедурі виведення АТ "Приватбанк" з ринку як неплатоспроможного банку
30. Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач зазначив, зокрема, що Договір придбання від 20.12.2016 та Договір купівлі-продажу від 21.12.2016 укладені без згоди та відома Компанії, що призвело до фактичного незаконного позбавлення майна позивача; вказані правочини укладені від імені позивача як пов`язаної з АТ "КБ "ПриватБанк" особи, проте Компанія до таких осіб не відноситься; всупереч ст.41 Конституції України за Договором придбання від 20.12.2016 та Договором купівлі-продажу від 21.12.2016 відбулося примусове відчуження майна позивача - грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, без обґрунтування суспільної необхідності такого відчуження та без рішення суду; Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає право Фонду та / або уповноважених осіб Фонду на укладення будь-яких актів приймання-передачі, актів виконаних зобов`язань тощо.
31. Оскаржуючи саме Договір купівлі-продажу від 21.12.2016, позивач доводить неправомірність відчуження належного йому пакета акцій Банку, що складався із акцій додаткової емісії, які позивач набув у власність на підставі укладеного Фондом від його імені Договору придбання від 20.12.2016 у процедурі після визнання Банку неплатоспроможним.
32. При цьому, правомірність Договору придбання від 20.12.2016, який передував оспорюваному Договору купівлі-продажу від 21.12.2016, не є предметом судового розгляду у цій справі.
33. Отже, доводи позивача про недійсність правочину з відчуження належних йому акцій Банку у процедурі неплатоспроможності та щодо незаконності придбання від його імені посадовою особою Фонду акцій Банку за рахунок коштів, що належали позивачу та перебували на його рахунку, нерозривно пов`язані з обґрунтуванням незаконності дій Фонду та НБУ щодо виконання прийнятих ними рішень у процедурі неплатоспроможності Банку.
34. Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
35. Згідно зі ст.4 Закону "Про акціонерні товариства" акціонерами можуть бути фізичні особи, а ст.25 цього Закону визначені права акціонера за кожною простою акцією, зокрема, на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів, отримання в разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства, отримання інформації про господарську діяльність товариства.
36. Отже, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним правочину із купівлі-продажу акцій неплатоспроможного Банку як колишній учасник такого банку (яким він став на підставі Договору придбання від 20.12.2016) з метою захисту своїх прав, що пов`язані з набуттям та володінням акціями у статутному капіталі АТ КБ "ПриватБанк", та які позивач вважає порушеними у процедурі виведення банку з ринку як неплатоспроможного на підставі рішень НБУ, виконавчої дирекції Фонду та постанови КМУ, зокрема, за процедурою, визначеною статтями 39, 41, 41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час здійснення якої було вчинено оспорюваний правочин. Відтак спір у справі є корпоративним та підстави заявлених позовних вимог пов`язані з обґрунтуванням незаконності дій посадових осіб Фонду, НБУ у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку. Спір підлягає розгляду господарським судом, виходячи із приписів п.4 ч.1 ст.20 ГПК.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захист прав як акціонера Банку
37. Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
38. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ГПК).
39. Зі змісту статей 15, 16 ЦК вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
40. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
41. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (п.5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (п.14) та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (п.40)).
42. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 та від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п.14).
43. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
44. Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява №22414/93, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає ст.13 Конвенції.
45. Компанія, стверджуючи про порушення її прав внаслідок укладення спірного договору від її імені як клієнта АТ "КБ "ПриватБанк", вказує на відсутність волі на укладення такого правочину.
46. Оспорюваний правочин вчинений на виконання рішень Правління НБУ, виконавчої дирекції Фонду та постанови КМУ про віднесення АТ "КБ "ПриватБанк" до категорії неплатоспроможних, виведення Банку з ринку, запровадження тимчасової адміністрації у Банку, а також погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного Банку від імені пов`язаних із Банком осіб, які прийнято в порядку статей 39, 41, 41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, ці рішення уповноважених державою органів були підставами для укладення оспорюваного позивачем правочину.
47. Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2014/59/ЄС від 15.05.2014 "Про основні положення щодо фінансового оздоровлення та виведення з ринку неплатоспроможних банків та інвестиційних фірм" (далі - Директива 2014/59/ЄС) процедура "бейл-ін" (англ. - "bail-in tool") визначена як один зі способів оздоровлення неплатоспроможного банку його інвестором. Така процедура передбачає списання незабезпечених вимог кредиторів та / або їх конвертацію у частку у статутному капіталі банку (наприклад, акції), внаслідок чого зменшується загальна сума зобов`язань кредитної установи, що розширює можливості її фінансового оздоровлення.
48. Відповідно до ст.57 Директиви 2014/59/ЄС держави-члени можуть за умови дотримання національного корпоративного законодавства брати участь у рекапіталізації установи або суб`єкта, зазначених у пунктах "b", "c", "d" ст.1(1) цієї Директиви, шляхом надання їм капіталу в обмін на такі інструменти відповідно до вимог Регламенту (ЄС) №575/2013.
49. Параграфом 5 ст.66 Директиви 2014/59/ЄС визначено, що держави-члени повинні забезпечити, щоб кредитори, яких стосується виконання повноважень на списання або конверсію відповідно до пар.4, не мали права оскаржувати зменшення основної суми інструменту чи зобов`язання або у відповідних випадках його конверсію згідно з будь-якими положеннями законодавства держави-члена.
50. Згідно зі ст.85 цієї Директиви визначено порядок оскарження рішень про вжиття заходів із запобігання кризі, який, зокрема, врегульовує, що держави-члени повинні забезпечити, щоб кожна особа, якої стосується рішення про вжиття заходу з управління кризою, мала право на оскарження такого рішення. До права на оскарження застосовуються такі положення: подання апеляційної скарги автоматично не призупиняє дію оскаржуваного рішення; рішення органу із врегулювання підлягає негайному виконанню і є підставою для спростовної презумпції, що призупинення його виконання суперечило б інтересам суспільства. Для захисту інтересів осіб, які діють добросовісно і які придбали акції та інші активи, права або зобов`язання установи, яка підлягає врегулюванню, скасування рішення органу із врегулювання не впливає на адміністративні дії або транзакції, які здійснив орган із врегулювання на підставі скасованого рішення. У такому випадку засоби правового захисту у зв`язку із неправомірним рішенням або дією органів із врегулювання обмежуються компенсацією збитків, яких зазнав заявник у результаті рішення або дії.
51. Законом "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" Україна прийняла на себе зобов`язання, передбачені цією Угодою. Відповідно до розд.V "Економічне та галузеве співробітництво" гл.13 "Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит" зазначеної Угоди Україна прийняла на себе зобов`язання щодо поступового наближення до правил та рекомендацій Європейського Союзу із питань корпоративного управління відповідно до міжнародних стандартів, захисту прав акціонерів, кредиторів та інших заінтересованих сторін відповідно до вимог Європейського Союзу у цій сфері згідно з Додатками ХХХІV-ХХХVІ до цієї Угоди (ст.387 Угоди).
52. Також Закон "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" затвердив Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та визначив пріоритетні сфери адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, зокрема, законодавство про компанії та банківське право.
53. За приписами ст.249 Договору про заснування Європейського економічного співтовариства від 25.03.1957 директива Європейського Парламенту та Ради є обов`язковою для кожної держави-члена, якій її адресовано, щодо результатів, що їх треба досягти, однак вона залишає національній владі цілковиту свободу вибирати форму та засоби досягнення цих результатів.
54. В Україні процедура викупу інвестором акцій неплатоспроможного банку ("bail-in"), яка регламентована Директивою 2014/59/ЄС, імплементована Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування фінансового сектору в Україні", чинного з 10.11.2018.