ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/6050/20
касаційне провадження № К/9901/34042/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2021 року (головуючий суддя - Вєкуа Н.Г.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Файдюк В.В.; судді - Земляна Г.В., Мєзєнцев Є.І.)
у справі № 640/6050/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 листопада 2016 року № 0000981306 та від 14 листопада 2016 року № 0000991306.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 06 квітня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 серпня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на протиправності контрольного заходу, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Звертає увагу на те, що сам лише факт направлення повідомлення про проведення перевірки та копії наказу про її проведення без вручення їх платнику для визнання такої перевірки законною не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Верховний Суд ухвалою від 24 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
12 жовтня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що 08 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інвестиційним банком "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11092334000 в сумі 176000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 888800,00 грн.
17 березня 2015 року позивач звернувся до банківської установи із заявою щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 08 грудня 2006 року № 11092334000.
18 березня 2015 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від 18 березня 2015 року № 31-1/160 про анулювання боргу в порядку підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), в якому зазначено, що банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, яка станом на 18 березня 2015 року становить 82750,57 доларів США, а саме: суми основного боргу (кредиту) 81637,37 доларів США, що складає 1816175,63 грн за курсом Національного банку України станом на 18 березня 2015 року; суми процентів 1113,20 доларів США, що складає 24765,21 грн за курсом Національного банку України станом на 18 березня 2015 року; витрати на примусове стягнення в розмірі 14912,14 грн.
Також в указаному листі наголошено на необхідності відобразити суму анульованої заборгованості за основним боргом (кредитом) як додаткове благо та самостійно сплатити з такого доходу податок на доходи фізичних осіб, а також військовий збір.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 06 жовтня 2016 року № 3043/26-55-17-13-06-2541512516.
За її наслідками контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 1.2, 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України з огляду на недекларування в 2015 році отриманого доходу, який підлягає оподаткуванню, у вигляді додаткового блага в розмірі 1816175,63 грн на підставі рішення банківської установи про анулювання кредитної заборгованості за договором від 08 грудня 2006 року № 11092334000 з повідомленням боржника про таке анулювання (прощення), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 362626,13 грн та військового збору в розмірі 27242,63 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки 14 листопада 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000981306, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 362626,13 грн за основним платежем та 90656,53 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000991306, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 27242,63 грн за основним платежем та 6810,66 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.