Окрема думка суддів К. М. Пількова, О. Б. Прокопенка, І. В. Ткача до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, провадження № 14-201цс21
Велика Палата Верховного Суду у справі за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 (далі - первинна набувачка), ОСОБА_2 (далі - проміжна набувачка), ОСОБА_3 (далі - кінцевий набувач), Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі - сільська рада) про визнання недійсним рішення сільської ради та витребування земельних ділянок постановою від 04.07.2023 частково задовольнила касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області; змінила у мотивувальних частинах рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.08.2018 та постанову Київського апеляційного суду від 23.01.2019, виклавши їх у редакції своєї постанови, а в інших частинах оскаржені рішення залишила без змін.
Погоджуємось в цілому з висновком Великої Палати Верховного Суду про необхідність залишити без змін по суті оскаржені судові рішення, однак висловлюємо свою часткову незгоду з прийнятим Великою Палатою рішенням з таких підстав.
Стосовно основних мотивів прийнятого рішення
Велика Палата Верховного Суду підставно виходила з того, що за обставин цієї справи втручання у право первинної набувачки та кінцевого набувача на мирне володіння спірними земельними ділянками за його відповідності критерію законності не буде пропорційним викладеній у постанові легітимній меті.
1. Разом з тим висновок про непропорційність втручання Велика Палата зробила з посиланням на те, що "задоволення позову про витребування у первинної набувачки її присадибної земельної ділянки біля будинку 1946 року забудови, придбаного у 2010 році, не відповідатиме принципам справедливості та розумності" (§ 85 постанови).
2. Пропорційність втручання мала оцінюватись шляхом співставлення негативних наслідків втручання з цінністю одержаних від такого втручання результатів, відновлених благ.
3. Дійшовши висновку про відсутність підстав вважати, що "передання первинній набувачці у 2013 році безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та присадибної земельної ділянки, як і їхнє набуття цією відповідачкою, було проявом недобросовісної поведінки сільської ради чи первинної набувачки", хоча "сільська рада мала повноваження щодо розпорядження тими земельними ділянками, які належали до земель комунальної власності у межах відповідного населеного пункту (на території сільської ради)" (§ 34), а "документів, які би встановили межі с. Улянівки, суди не дослідили з огляду на їхню відсутність" (§ 45), Велика Палата мала покласти в основу свого висновку про непропорційність втручання у мирне володіння майном вже усталений у практиці Верховного Суду висновок про те, що намагання виправити допущену в минулому органом влади помилку не може мати наслідком непропорційне втручання у право відповідача та перекладати на нього усі негативні наслідки такої помилки, оскільки задоволення позову із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка володіє земельною ділянкою протягом тривалого часу, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін (див. зокрема mutatis mutandis постанови від 16.10.2019 у справі № 460/762/16-ц, від 25.01.2023 у справі № 372/3857/19). Цей основний аргумент залишився поза увагою Великої Палати, яка обмежилась загальним посиланням на принципи розумності та справедливості, а також на дані про давність володіння майном, які імпліцитно мали підштовхнути до висновку про непропорційність втручання у право мирного володіння, яке є давнім.
4. Вважаємо, що Велика Палата мала послатись у своїй постанові на цю правову позицію, яка є застосовною у цій справі.
Стосовно висновків про ефективність вимоги про визнання недійсним рішення сільської ради як способу захисту (судді К. М. Пільков, О. Б. Прокопенко, І. В.Ткач)
5. Вважаємо, що, дійшовши висновку про непропорційність втручання у право відповідачів на мирне володіння спірними земельними ділянками, Велика Палата мала утриматись від подальших висновків, які стосуються ефективності обраного позивачем способу захисту.
6. Оскільки Велика Палата дійшла висновку про непропорційність втручання, яке було спрямоване на позбавлення права власності, саме цей висновок є первинним і достатнім для висновку про існування підстав для відмови у задоволенні позову. Дійшовши висновку про неприпустимість втручання у право власності, Велика Палата не повинна була аналізувати ефективність обраного позивачем способу такого втручання.
Стосовно зміни Великою Палатою Верховного Суду мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції шляхом викладенні її у редакції своєї постанови
7. Із зміною мотивувальних частин рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду шляхом викладення їх у редакції постанови Великої Палати не погоджуємось. Вважаємо, що ця практика зводиться до перегляду не рішень, а мотивів судів, що процесуальним законом не передбачено і створює серйозні процесуальні проблеми.
Яким чином реалізується повноваження касаційного суду змінити мотивувальну частину судового рішення?
8. Повноваження суду касаційної інстанції змінити мотивувальну частину рішення суду попередньої інстанції (частина четверта статті 412 ЦПК України) повинно реалізовуватись лише таким чином, щоб у резолютивній частині своєї постанови суд касаційної інстанції доповнював або змінював конкретні фрагменти мотивувальної частини переглянутого рішення. Ці зміни можуть, звичайно, стосуватись обставин справи. Наприклад, суд касаційної інстанції може виключити з мотивувальної частини рішення суду попередньої інстанції фрагменти, у яких містяться висновки про визнання встановленими обставин, які суд касаційної інстанції визнає такими, що не належали до предмета доказування у справі.
Власними мотивами у питаннях права суд не замінює мотиви судів, а обґрунтовує залишення без змін чи в силі правильного по суті рішення (результату розгляду справи)