ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2023 року
м. Київ
справа № 442/2407/22
провадження № 51-2963км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, згідно зі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 рокуОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням таіспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Цивільний позов прокурора Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради, третя особа ? КНП "Дрогобицька міська лікарня № 1" ДМР, про відшкодування шкоди, завданої злочином, задоволено та стягнуто з ОСОБА_7 на користь Дрогобицької міської ради витрати, понесені у зв`язку з перебуванням
ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні, у розмірі 6948 грн.
Згідно з вироком, 20 березня 2022 року близько 19:00 між ОСОБА_7, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та ОСОБА_9 у приміщенні кухонної кімнати квартири за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків стався словесний конфлікт, у ході якого в ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на заподіяння
ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень. ОСОБА_7, реалізовуючи свій протиправний намір, у цей же час, переслідуючи мотив, спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер і наслідки своїх злочинних дій та бажаючи їх настання, підвівся із-за столу, взяв із кухонної меблевої стінки ніж, підійшов до ОСОБА_9 та умисно завдав ножем чотирьох ударів у ділянки життєво важливих органів - грудну клітку, черевну порожнину та шию, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді рани на передній черевній стінці в ділянці лівого підребер`я, яка проникає в черевну порожнину, з пошкодженням печінки та внутрішньочеревною кровотечею, рани на задній поверхні грудної клітки зліва нижче лопатки з проникненням в плевральну порожнину, які згідно з висновком експерта від 22 березня 2022 року № 78 належать до тілесних ушкоджень тяжкого ступеня як такі, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння; дві рани на задній поверхні шиї, які належать до тілесних ушкоджень легкого ступеня, що викликали короткочасний розлад здоров`я.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 13 лютого 2023 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі з доповненнями прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд, призначаючи засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК, безпідставно не врахував того, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин і не взяв до уваги конкретних обставин умисного заподіяння чотирьох ударів ножем у ділянку життєво важливих органів. Наголошує, що ОСОБА_7 не вперше посягає на здоров`я людей, будучи в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку засудженого та схильність до вчинення насильницьких злочинів проти життя і здоров`я. Стверджує, що мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час постановлення оскаржуваної ухвали, є безпідставними, адже в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів протиправної поведінки потерпілого. Крім того, вважає хибним посилання суду на те, що засуджений ОСОБА_7 добровільно розпорядився внесеними як застава коштами в розмірі 49 620 грн шляхом їх звернення на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, адже з листа Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" від 20 травня 2022 року відомо про внесення застави ОСОБА_10 за засудженого ОСОБА_7, тому заставодавець
ОСОБА_10 є єдиною особою, яка на власний розсуд, самостійно, незалежно від волі засудженого ОСОБА_7 мала право розпоряджатися належним їй предметом застави. Вважає висновки апеляційного суду про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням такими, що суперечать принципу справедливості покарання, а призначене покарання - недомірним вчиненому кримінальному правопорушенню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник та засуджений просили касаційну скаргу сторони обвинувачення залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, засудженого та захисника, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікація дій засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи прокурора у касаційній скарзі про невідповідність призначеного судами покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Отже, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості засудженого.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.