ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/11572/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Танцюра Ю.Б. (адвокат),
відповідача - Пащенко М.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір",
на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2023 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір" (далі - Товариство, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.08.2022 року №20-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210) підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
1.3. Зокрема, Товариство посилалося на неповне з`ясування Комітетом обставин, які мають значення для справи та не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими. За доводами позивача, відповідачем не доведено факту повного неподання Товариством інформації у встановлені органом строки; невідповідність висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи, внаслідок чого висновки та кваліфікація порушень, викладених відповідачем у Рішенні АМК, не відповідають дійсним обставинам справи, а позивача необґрунтовано притягнуто до відповідальності.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2023 (суддя Картавцева Ю.В.) зі справи №910/11572/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 (колегія суддів: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.2. Судові рішення мотивовані з посиланням на обґрунтованість рішення Комітету і його висновків та, відповідно, відсутність підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
2.3. Суди зазначили про те, що Комітет у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у позивача інформацію, (необхідну для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції іншими суб`єктами господарювання), а Товариство, у свою чергу, було зобов`язане надати достовірну та повну інформацію у встановлений строк.
2.4. Викладена у листі Комітету від 11.10.2021 №127-26/09-14671 вимога щодо надання запитуваної інформації була повною та чіткою і здійснена в межах визначених статтями 3, 6, 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" повноважень органу АМК, а відтак, підлягала обов`язковому та безумовному виконанню позивачем.
2.5. Водночас неподання суб`єктом господарювання інформації на вимогу органу АМК є актом невиконання конкретної, заснованої на законі, вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність, незалежно від того, яке у рішення у подальшому було прийнято Комітетом за результатами розгляду заяви, під час розгляду якої була витребувана інформація.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Товариство (скаржник) посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права просить Суд рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, а саме:
- положення статті 19 Конституції України, пункту 14 статті 50, 59 Закону №2210, статей 3, 4, 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.03.2021 зі справи №908/1879/17, від 14.06.2018 зі справи №826/4003/172, від 15.07.2021 зі справи №904/4598/203, від 15.07.2021зі справі №904/4598/204, від 27.09.2019 зі справи №591/4260/16, від 25.07.2019 зі справи №826/13000/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 зі справі №910/23000/17;
- положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 86 ГП України, статті 37 Закону №2210 та пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Комітету від 19.04.1994 №5, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.09.2021 зі справи №913/444/18, від 27.02.2019 зі справи №922/1163/18, від 29.08.2018 зі справи №909/105/15, від 29.08.2018 зі справи №910/23428/17, від 31.01.2018 зі справи №910/8763/178 та від 01.11.2022 зі справи №910/737/21.
4.1.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно статей 238, 250, 251, 257 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 42, пункту 14 статті 50, частини другої статті 52 Закону №2210. У контексті, можливості поширення дії частини першої статті 250 ГК України, яка передбачає присічні строки застосування адміністративно-господарських санкцій, на штраф, застосування якого передбачено частиною другої статті 52 Закону №2210, як одного з видів адміністративно-господарських санкцій.
4.1.4. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на частину третю статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суд встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - бланк повідомлення про вручення поштового відправлення №0303514655904 у якому не зазначено повну адресу Товариства, а також прізвища, ім`я та по-батькові отримувача від імені позивача. Водночас, необізнаність суб`єкта господарювання про початок розгляду справи об`єктивно позбавляє його можливості здійснювати свій захист і подавати до Комітету мотивовані доводи і заперечення. Отже, суди встановили обставини (начебто обґрунтованості Рішення Комітету та його висновків), що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
4.1.5. Так, скаржник зазначає про те, що суди взагалі не перевірили обставини щодо правомірності витребування Комітетом такої інформації у Товариства та не надали оцінки тому, яке саме значення ця інформація мала для Комітету, який відмовив Компанії NARBUTAS INTERNATIONAL у порушенні справи за її заявою. Судами взагалі не досліджувалось питання про те, як саме відсутність інформації, зазначеної у пункті 4 вимоги Комітету вплинула на стан економічної конкуренції на ринку України, та чи спричинило відсутність такої інформації настання будь-яких негативних наслідків. Судами не встановлено, та не зазначено для виконання якого саме завдання Комітетом витребувано у позивача інформацію про контрагентів, яким Товариство продавало акустичні кабінки виробництва Компанії NARBUTAS INTERNATIONAL, а також інформації про кількість проданої ним продукції. Також суди не надали оцінки тим обставинам, що у відповіді на пункт 2 Вимоги Товариство чітко зазначило, що господарських правовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Ербі Декор" ніколи не мало.
4.1.6. Тобто, суди попередніх інстанцій узагальнено констатували сам факт наявності у Комітету дискреційних повноважень, однак, самоусунулися від здійснення перевірки відповідності реалізації цієї дискреції з правами позивача, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи, наявними ресурсами, тощо.
4.1.7. При цьому позивач неодноразово наголошував на тому, що інформація, яку запитував Комітет у пункті 4 Вимоги, не мала жодного значення для розгляду заяви компанії NARBUTAS INTERNATIONAL (далі - Компанія), тобто не відповідала змістовному колу завдань, покладених на Комітет у зв`язку із розглядом заяви Компанії. Судами не надано оцінки доводам позивача, що заяву Компанія подавала саме з приводу допущених товариством з обмеженою відповідальністю "Ербі Декор" порушень чинного законодавства у сфері захисту економічної конкуренції, а позивач мав офіційні господарські правовідносини із Компанією і жодних порушень прав цієї Компанії не вчиняв. Водночас Комітет відмовив Компанії NARBUTAS INTERNATIONAL у порушенні справи стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Ербі Декор", однак відмова ніяким чином не була пов`язана із наявністю чи відсутністю у Комітету інформації, про яку зазначалося у пункті 4 Вимоги.
4.1.8. Також, на думку скаржника, висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №922/4706/16 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у цій справі, оскільки ці висновки, зроблені не в аналогічних і не в тотожних справах, та не стосуються предмета спору у цій справі, оскільки правовий аналіз наведених положень ГК України та Закону №2210 дає підстави стверджувати, що правова природа адміністративно-господарського штрафу та пені є відмінною та не підлягають ототожненню.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу Комітет заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просив закрити касаційне провадження у справі. Крім того, Комітет просить Суд, уразі встановлення Судом відповідності касаційної скарги вимогам ГПК України, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
5.1. Згідно з Рішенням АМК:
- визнано, що Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону №2210, у вигляді подання інформації у неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 11.10.2021 №127-26/09-14671 у встановлений ним строк;
- за зазначене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 287 293,00 грн.
5.2. Відповідно до змісту Рішення АМК висновки Відділення ґрунтуються, зокрема, на такому:
- до Комітету надійшла заява закритого акціонерного товариства "NARBUTAS INTERNATIONAL" (Компанії) від 19.07.2021 б/н (вх. Комітету №8-01/283-АМ від 21.07.2021) про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Ербі Декор" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання позначення "NARBUTAS" (далі - Заява);
- згідно із статтями 17, 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" на адресу Товариства було направлено Вимогу державного уповноваженого Комітету від 11.10.2021 №127-26/09-14671 про надання в 10-денний строк із дня її отримання інформації, пояснень та копій документів. Вимога містила 4 пункти (запитання), а також зазначення про надання Комітету інформації відповідно до конкретних пунктів Вимоги;
- одночасно у Вимозі зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 та статті 52 Закону №2210 неподання органу Антимонопольного комітету України інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;
- Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №0303514457924 Вимогу Товариству вручено 18.10.2021;
- листом від 25.10.2021 №2510/21-2 Товариство підтвердило, що отримало Вимогу 18.10.2021 та надало Комітету інформацію на Вимогу в неповному обсязі у встановлений державним уповноваженим строк, а саме: не надало відповіді на пункт 4 Вимоги Комітету.
5.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зокрема: пунктом 4 Вимоги Комітет вимагав вказати найменування юридичних/фізичних осіб (зазначити ідентифікаційний код юридичної особи/ПІБ та інші реквізити фізичної особи), яким Товариство реалізувало акустичні кабіни з позначенням "NARBUTAS" виробництва Компанії у 2019-2021 роках, зазначивши кількість цієї продукції. Відповідь надати відповідно до таблиці 1.
5.4. Також у Вимозі Комітетом було роз`яснено Товариству, що інформація з обмеженим доступом (конфіденційна інформація) повинна бути відповідним чином позначена або подана в опечатаному конверті окремо (на конверті та кожній сторінці повинно бути чітко зазначено "інформація з обмеженим доступом") і така інформація буде використана згідно з чинним законодавством. У разі надання інформації з обмеженим доступом (зокрема, конфіденційної інформації) необхідно: 1) зазначити, яка саме інформація має обмежений доступ, у тому числі які саме документи або частини документів містять інформацію з обмеженим доступом; та 2) надати обґрунтування щодо віднесення інформації до інформації із обмеженим доступом.
5.5. Разом з тим, позивач надав Комітету відповідь на Вимогу про надання інформації Вих. від 25.10.2022 №2510/21-2 у якій щодо питання пункту 4 Вимоги зазначив, що між Товариством та контрагентами укладено угоди про нерозголошення інформації про закупівлю акустичних кабін компанії "Narbutas international", які забороняють розповсюджувати відповідну інформацію про замовників продукції. Також, Товариством зазначено, що запитувана інформація може бути надана виключно за наявності дозволу компанії "Narbutas international".
5.6. З огляду на наведене Комітет дійшов висновку, що дії Товариства, які полягали у неподанні інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 11.10.2021 №127-26/09-14671 у встановлений ним строк, становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачено у пункті 14 статті 50 Закону №2210.
5.7. Звертаючись до суду з позовом Товариство зазначає, що ним у передбачений Вимогою строк, надано відповіді на питання, які містяться в пунктах 1-3 Вимоги та надано копії підтверджуючих документів, у тому числі, тих, що містили інформацію з обмеженим доступом. При цьому, надаючи відповідь на питання, що міститься у пункті 2 Вимоги, Товариство зазначило, що не здійснювало реалізацію акустичних кабін з позначенням "NARBUTAS" і ніколи не мало жодних договірних чи інших відносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Ербі Декор".
5.8. Щодо інформації, яка містилась в пункті 4 Вимоги, Товариство пояснило, що: на вимогу контрагентів, які здійснювали закупівлю у Товариства акустичних кабін виробництва компанії "NARBUTAS", між сторонами укладені угоди про нерозголошення інформації, що стосується таких договорів поставки. Порушення умов вказаних угод про нерозголошення інформації могло мати наслідком втрату Товариством клієнтів, пред`явлення до Товариства претензій та позовів.
5.9. Судами додатково з`ясовано й зазначено, зокрема, таке:
- матеріали справи не містять та позивачем не надано відповідних угод про нерозголошення інформації;
- розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 14.12.2021 №09/353-р розпочато розгляд справи №127-26.13/196-21 за ознаками вчинення ТОВ "Студія "Розумний простір" порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону №2210, у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на Вимогу у встановлений ним строк;
- листом від 14.12.2021 №127-26.13/09-18003 відповідачем направлено позивачу відповідне повідомлення про початок розгляду справи та копію вищезазначеного розпорядження;
- з повідомлення про вручення поштового відправлення №0303514655904 вбачається, що лист від 14.12.2021 вручений за довіреністю;
- листом Комітету від 14.06.2022 №127-26.13/09-598 позивачу надіслано копію подання про попередні висновки у справі від 10.06.2022 №127-26.13/196-21/77-спр, яке відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №0303515107552, не було вручено під час доставки та повернулось до Комітету у зв`язку із "закінченням терміну зберігання";
- з огляду на неотримання позивачем копії Подання, Комітет опублікував на офіційному веб-сайті Комітету://amcu.gov.ua/ 19.08.2022 інформацію щодо Подання із зазначенням дати, часу й місця розгляду справи;
- з моменту направлення копії Подання до моменту прийняття Рішення АМК, пройшло близько 2,5 місяців, а отже Комітет вжив відповідних заходів щодо інформування позивача;
- листом Комітету від 30.06.2022 №127-26.13/09-784е було направлено запит до Державної податковій служби України про надання інформації щодо доходу Товариства, у відповідь на який листом від 06.07.2022 року №4950/5/99-00-04-03-01-05 (вх. №7-09/4823 від 07.07.2022) Державна податкова служба України надала запитувану інформацію;
- Комітет у пункті 39 розділу 8 Рішенні АМК встановив, що дохід (виручка) ТОВ "Студія "Розумний простір" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2021 рік становить 28 729 400,00 грн;
- згідно з Рішенням АМК на позивача накладено штраф у розмірі 287 293, 00 грн, тобто розмір штрафу не перевищує одного відсотка доходу (виручки) позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2021 рік.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023, який наявний в матеріалах справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
7.2. Відповідно до частини першої статті 59 Закону №2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
7.3. Як вбачається із з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК, згідно з ним дії Товариства були кваліфіковані за ознаками пункту 14 статті 50 Закону №2210, відповідно до якого порушення законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі АМК, його територіальному відділенню у встановлені органами АМК, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
7.4. Предметом касаційного оскарження є судові рішення попередніх інстанцій у справі №910/11572/22, якими відмовлено Товариству у задоволенні позову про визнання недійсним Рішення АМК.
7.5. У розгляді даного спору Суд зазначає про те, що в силу приписів статей 3, 6, 7, 16, 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та статті 1 Закону №2210 Комітет у межах наданих йому повноважень має право витребувати необхідну для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції іншими суб`єктами господарювання, а суб`єкт господарювання, у свою чергу, зобов`язаний надати достовірну та повну інформацію у встановлений строк (наведена позиція Верховного Суду є сталою та послідовною і узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 зі справи №922/2274/17, від 19.06.2018 зі справи №917/1410/17, від 16.01.2020 зі справи №922/1203/19, від 28.01.2021 зі справи №910/9166/19, від 30.11.2021 зі справи №904/4203/20, від 09.03.2023 зі справи №910/1546/22, від 09.05.2023 зі справи №910/2852/22).
7.6. Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи АМК мають право витребувати інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб. Так, інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених Законом.
7.7. Верховний Суд послідовно викладав правову позицію щодо того, що саме орган АМК визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції (постанови Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №915/827/18, від 01.08.2019 у справі №910/15697/18, від 21.11.2019 у справі №908/24/19, від 16.01.2020 у справі №910/12392/18, від 23.01.2020 у справі №922/1124/18, від 23.01.2020 у справі №910/13204/18 ).
7.8. Суд також виходить з того, що законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №915/827/18, від 04.07.2019 у справі №910/13461/18, від 01.08.2019 у справі №910/15697/18, від 07.08.2019 у справі №910/13460/18, від 07.08.2019 у справі №910/13472/18, від 26.09.2019 у справі №910/12393/18.
7.9. Пункт 14 статті 50 Закону №2210 визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
7.10. Відповідно Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника викладені у пункті 4.1.7. цієї постанови стосовно того, запитувана Комітетом інформація не відповідала змістовному колу завдань, покладених на нього у зв`язку із розглядом заяви Компанії, як такі, що є виключно суб`єктивною оцінкою Товариством доцільності витребування відповідачем інформації в межах наданих йому повноважень.
7.11. Підставами ж для визнання недійсними рішень Комітету, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону №2210).
7.12. Таким чином, ненадання інформації чи подання інформації в неповному обсязі у встановлені Комітетом строки, відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
7.13. При цьому дослідження судами попередніх інстанцій питання про те, як саме відсутність запитуваної Комітетом інформації вплинула на стан економічної конкуренції на ринку України, та чи спричинило відсутність такої інформації настання будь-яких негативних наслідків, виходить за рамки предмета доказування у даному спорі та належить до дискреційних повноважень органу АМК.
7.14. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним Рішення АМК, суди виходили, зокрема, з того, що:
- саме Комітет визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, відтак, позивач був зобов`язаний надати інформацію, зазначену в пункті 4 Вимоги, у формі та у спосіб, які були визначені Комітетом, або повідомити, що інформація, запитувана у пункті 4 Вимоги у Товариства відсутня;
- у Вимозі від 11.10.2021 №127-26/09-14671 відповідачем зазначена інформація стосовно того, що до Комітету надійшла заява закритого акціонерного товариства "NARBUTAS INTERNATIONAL" (Компанії) від 19.07.2021 б/н (вх. Комітету № 8-01/283-АМ від 21.07.2021) про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Ербі Декор" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання позначення "NARBUTAS". За наданою заявником інформацією Товариство перебуває з ним у господарських відносинах, а саме здійснювало закупівлю акустичних кабін з позначення "NARBUTAS" виробництва закритого акціонерного товариства "NARBUTAS INTERNATIONAL" (Компанії), а тому у позивача виник обов`язок надати інформацію на вказану Вимогу;
- зі змісту листа від 25.10.2021 №2510/21-2 вбачається, що позивач фактично заперечив саму можливість надання запитуваної інформації, посилаючись на її конфіденційність, при цьому без надання відповідних доказів;
- матеріали справи не містять доказів надання інформації, вказаної у пункті 4 Вимоги, що, в свою чергу, свідчить про вчинення Товариством порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону №2210 та спростовує викладені доводи скаржника щодо відсутності в діях Товариства ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- Комітет вжив відповідні заходи для належного інформування позивача про розгляд справи №127-26.13/196-21, а твердження позивача щодо необізнаності про початок розгляду справи є необґрунтованими. При цьому, прийняття органом Комітету розпорядження про початок розгляду справ у зв`язку з наявністю в діях суб`єкта господарювання ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та здійснення розгляду відповідної справи саме по собі не порушує прав та охоронюваних законом інтересів такого суб`єкта господарювання;
- Комітетом дотримано строк притягнення позивача до відповідальності, а Рішення АМК прийнято у межах строку давності притягнення до відповідальності;
- Визначена Комітетом сума штрафу складає 1% від виручки Товариства за 2021 рік (що передував року, в якому накладається штраф), що відповідає приписам статті 52 Закону №2210;
- штраф, який накладається органами Комітету не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні ГК України.
7.15. Зокрема, відхиляючи доводи позивача щодо безпідставності притягнення його до відповідальності, як особи, яка виступала на стороні Компанії, яка і звернулась до Комітету із заявою про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Ербі Декор" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання позначення "NARBUTAS", суди зазначили про те, що предметом розгляду справи №127-26.13/196-21, за результатами розгляду якої прийнято спірне Рішення АМК були виключно дії Товариства. При цьому, ані заява Компанії, а ні дії Компанії та/або товариством з обмеженою відповідальністю "Ербі Декор" не були предметом розгляду справи №127-26.13/196-21, у зв`язку з чим не мають відношення до предмета спору в даній справі.
7.16. Відхиляючи доводи Товариства в частині посилань на невідповідність запитуваної відповідачем інформації діяльності Товариства та конфіденційності запитуваної Комітетом інформації, суди зазначили, що у пункті 4 Вимоги Комітет вимагав вказати найменування юридичних/фізичних осіб (зазначити ідентифікаційний код юридичної особи/ПІБ та інші реквізити фізичної особи), яким Товариство реалізувало акустичні кабіни виробництва Заявника у 2019-2021 роках, зазначивши кількість цієї продукції. Відповідь надати відповідно до таблиці 1. Однак, у відповіді на вимогу щодо питання, зазначеного в пункті 4 Вимоги, позивач, зокрема, вказав на неможливість надання запитуваної Комітетом інформації, посилаючись на її конфіденційність та необхідність надання дозволу на надання інформації Компанією. При цьому, матеріали справи не містять, а позивачем так і не надано відповідних угод про нерозголошення інформації, а також доказів неможливості звернення до контрагентів чи заборони надати таку інформацію на вимогу Комітету.
7.17. У контексті доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження, визначених позивачем Суд зазначає про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.18. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
7.19. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
7.20. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.21. Так, скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 зі справі №910/23000/17 та у постановах Верховного Суду від 04.03.2021 зі справи №908/1879/17, від 14.06.2018 зі справи №826/4003/172, від 15.07.2021 зі справи №904/4598/203, від 15.07.2021зі справі №904/4598/204, від 27.09.2019 зі справи №591/4260/16, від 25.07.2019 зі справи №826/13000/18, від 22.09.2021 зі справи №913/444/18, від 27.02.2019 зі справи №922/1163/18,від 29.08.2018 зі справи №909/105/15, від 29.08.2018 зі справи №910/23428/17, від 31.01.2018 зі справи №910/8763/178 та від 01.11.2022 зі справи №910/737/21.
7.22. У контексті доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження, колегія суддів зазначає про те, що за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з цієї підстави можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду, тобто в іншій справі; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
7.23. Суд у даному випадку звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.03.2023 зі справи №154/3029/14-ц. Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.