ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року
м. Київ
справа № 300/2099/20
касаційне провадження № К/9901/31763/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Улицький В.З.; судді: Запотічний І.І., Шавель Р.М.)
у справі № 300/2099/20
за позовом Комунального некомерційного підприємства "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської районної ради
до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Коломийська районна рада, Коломийська районна державна адміністрація,
про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2020 року Комунальне некомерційне підприємство "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської районної ради (далі - КНП "Коломийська центральна районна лікарня", позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21 грудня 2019 року № 0079275233.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до даних картки особового рахунку платника єдиного внеску за 2018-2019 роки позивачем несвоєчасно сплачувався єдиний внесок в період з вересня 2018 року по грудень 2019 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що несвоєчасна сплата єдиного внеску відбулася за відсутності у цьому вини позивача, у зв`язку з чим застосування до платника штрафних санкцій є безпідставним.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС в Івано-Франківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06 травня 2020 року у справі № 804/1290/16, а саме те, що чинним законодавством не передбачено жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Верховний Суд ухвалою від 11 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
08 лютого 2023 року від податкового органу надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, як відокремленим підрозділом (філією) ДПС України (код ЄДРПОУ ВП НОМЕР_1), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що КНП "Коломийська центральна районна лікарня" відповідно до статуту є закладом охорони здоров`я, комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги населенню Коломийського району та міста Коломиї, а також громадянам інших населених пунктів, згідно з укладеними юридичними чи особистими договорами на медичне обслуговування. Засновником, власником позивача є Коломийська районна рада.
21 грудня 2019 року контролюючим органом прийнято рішення № 0079275233 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 вересня 2018 року по 16 грудня 2019 року в сумі 2 699 328,27 грн, з яких штраф у розмірі 2 542 827,21 грн та пеня - 156 501,06 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частини сьома статті 9 Закону № 2464-VI).
За правилами частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.