ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/23597/19
адміністративне провадження № К/990/2592/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року (суддя: Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року (судді: Бужак Н. П., Костюк Л.О., Степанюк А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 1309-ц від 29 жовтня 2019 року про звільнення позивача з посади старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31 жовтня 2019 року;
- поновити позивача на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України;
- зобов`язати Офіс Генерального прокурора призначити (перевести) позивача на рівнозначну посаду прокурора чи адміністративну посаду в Офісі Генерального прокурора;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, обрахованого з моменту звільнення по 15 січня 2020 року, враховуючи, що розмір середньоденного заробітку позивача складає 1817,02 грн;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, обрахованого з 16 січня 2020 року по дату винесення судового рішення, враховуючи, що розмір середньоденного заробітку позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів" та пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 складає 6995,53 грн;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача витрати на правову допомогу та інші понесені судові витрати. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі і призначення (переведення) його на рівнозначну посаду прокурора чи адміністративну посаду та виплати заробітної плати за один місяць. Зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати суду у строк, встановлений судом, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його звільнення є незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем, на його думку, порушено норми Конституції України, звужено зміст та обсяг прав і свобод людини, при цьому, відповідачем було проігноровано, що звільнення з посади старшого слідчого в особливо важливих справах на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є неможливим, адже на слідчих органів прокуратури, зокрема й на позивача, не поширюються положення Закону України "Про прокуратуру" та вимоги про подання заяви про проходження атестації. Позивач посилається на те, що в наказі про звільнення відсутні конкретні підстави звільнення, що призводить до правової невизначеності. Зазначає, що поняття "прокурор органу прокуратури", визначений в Законі України "Про прокуратуру", не охоплює поняття слідчого прокуратури. У зв`язку з цим, підстави для звільнення, визначені статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" № 1697, до нього не можуть бути застосовані, натомість, підстави звільнення слідчого прокуратури врегульовано нормами КЗпП. Вказує, що правові наслідки неподання заяви про намір пройти атестацію у вигляді звільнення встановлені саме для прокурорів, а не для слідчих прокуратури.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач працював в органах прокуратури України з 04 грудня 2006 року.
Наказом Генерального прокурора від 03 червня 2016 року № 641-ц позивача призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
Верховною Радою України прийнято Закон України № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Позивачем не подавалась заява до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора за формою, визначеною чинним законодавством та про намір пройти атестацію у зв`язку з реформуванням органів прокуратури.
У зв`язку з цим, наказом Генерального прокурора від 29 жовтня 2019 року № 1309-ц, позивача звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону від 25 вересня 2019 року).
Позивач вважає вказаний наказ про звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем не заперечувався факт неподання останнім заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію за встановленим законом зразком.
Правова позиція щодо вирішення спірних правовідносин у разі неподання особою у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, а також звільнення з посади в органах прокуратури за вказаних підстав висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 24 вересня 2021 року у справі №140/3790/19, від 29 вересня 2021 року у справі №640/24727/19, від 07 жовтня 2021 року у справі №640/23232/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 560/4176/19, від 18 листопада 2021 року у справі №640/23604/19, від 15 грудня 2021 року у справі №540/1407/20 та від 09 червня 2022 року у справі №640/22582/19.
Як зазначили суди попередніх інстанцій, у вказаних постановах Верховний Суд сформулював правову позицію, згідно з якою саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з пунктом 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IХ, суди попередніх інстанцій у вимірі встановлених обставин цієї справи і порушених відповідачем у касаційній скарзі питань констатує, що неподання прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію є підставою для звільнення прокурора з посади відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання у касаційній скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 640/22657/ 19 та від 11 серпня 2022 року у справі № 640/25355/19, відповідно до якого норма пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, яка була єдиною в цьому Законі станом на час виникнення спірних правовідносин, що стосувалася слідчих органів прокуратури і передбачала можливість їх переведення на посаду прокурора у реформованих органах прокуратури за умови успішного проходження ними атестації, не означала застосування до таких осіб усіх професійних процедур, обов`язкових для посади прокурора, а також можливість звільнення їх з посад слідчих в разі непроходження або неуспішного проходження атестації для зайняття посади прокурора.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суддів попередніх інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року (суддя: Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2023 року призначено справу до розгляду.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
За приписами пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ визначено, що положення щодо проходження прокурорами атестації, передбачені цим розділом, не поширюються на: 1) Генерального прокурора, а також прокурорів, яких після набрання чинності цим Законом призначено на адміністративні посади, передбачені пунктами 1-15 частини першої статті 39 Закону № 1697-VII; 2) осіб, які призначаються за результатами добору на посаду прокурора відповідно до пункту 20 цього розділу; 3) керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, його першого заступника, заступника, керівників підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, які займають свої посади станом на день набрання чинності цим Законом. Такі прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури переводяться на аналогічні посади до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора; 4) осіб, яких призначено на посади першого заступника, заступника Генерального прокурора у період з 30 серпня 2019 року.