ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року
м. Київ
справа №640/25534/19
адміністративне провадження № К/990/5681/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року (судді: Парінов А.Б., Ключкович В.Ю., Сорочко Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України Рябошапки Р.Г. про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Генерального прокурора України Рябошапки Р.Г. (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України Рябошапки Р.Г. від 21 листопада 2019 року № 1694 ц про звільнення позивача з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 листопада 2019 року;
- зобов`язати Генерального прокурора поновити позивача на посаді рівнозначній посаді, яку обіймав 29 листопада 2019 року;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, обрахованого з моменту звільнення по дату винесення судового рішення (часу поновлення на роботі).
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що його звільнення є незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем, на його думку, порушено норми Конституції України, звужено зміст та обсяг прав і свобод людини, при цьому, відповідачем було проігноровано, що звільнення з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 листопада 2019 року є неможливим, адже з 27 листопада 2018 року на слідчих органів прокуратури, зокрема й на позивача, не поширюються положення Закону України "Про прокуратуру".
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
16 липня 2018 року на підставі наказу Генерального прокурора України № 729 ц позивача призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.
З вказаного часу позивач працював на зазначеній посаді до 29 листопада 2019 року.
Верховною Радою України прийнято Закон України № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Позивачем не подавалась заява до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора за формою, визначеною чинним законодавством та про намір пройти атестацію у зв`язку з реформуванням органів прокуратури.
У зв`язку з цим, 21 листопада 2019 року Генеральним прокурором видано наказ № 1694 ц про звільнення позивача з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 листопада 2019 року.
Позивач вважає вказаний наказ про звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було подано заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора за формою, визначеною чинним законодавством, в якій зазначено про намір пройти атестацію, у зв`язку з реформуванням органів прокуратури, а подана заява від 15 жовтня 2019 року не містила бажання пройти атестацію, як того вимагає Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX від 19 вересня 2019 року (далі - Закон 113-IX), а фактично містила його незгоду з відповідними законодавчими нормами та пропозицію дотримуватися вимог статті 8 Конституції України. Як наслідок, за висновком суду першої інстанції законодавчо мотивовані підстави для проведення атестування позивача та для переведення його до Офісу Генерального прокурора були відсутні. Тому звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є законним та обґрунтованим.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України Рябошапки Р.Г. від 21 листопада 2019 року № 1694 ц про звільнення позивача з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 листопада 2019 року. Поновлено позивача в Генеральній прокуратурі України на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з 29 листопада 2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 листопада 2019 року по 06 грудня 2022 року в розмірі 1 502 618, 80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 640/22657/ 19 та від 11 серпня 2022 року у справі №640/25355/19 виходив з того, що позивач, як старший слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, в розумінні пункту 17 частини 1 статті 3 КПК України, виконував обов`язки слідчого органу досудового розслідування, службове становище і процесуальний статус якого, з огляду на приписи статей 36 і 40 КПК України, статей 22-26 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), є відмінними від правового статусу прокурора. Зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо об`єднання Законом № 113-ІХ та Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок 221) посади прокурора та слідчого загальним словом "прокурор" є помилковим.
Шостий апеляційний адміністративний суд також виходив з того, що приписи пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що визначали порядок звільнення прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VІІ під час проведення їхньої атестації, стосувалися виключно прокурорів. При цьому системний аналіз положень Закону №113-ІХ у взаємозв`язку з положеннями Закону України "Про прокуратуру" не дає підстав для висновку про ототожнення законодавцем у тексті Закону №113-ІХ понять прокурора і слідчого прокуратури в єдиному терміні "прокурори".
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що Закон України "Про прокуратуру" не поширюється на слідчих органів прокуратури, що у будь- якому випадку виключає можливість звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 цього Закону.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року.
Скаржник вказує, що апеляційний адміністративний суд дійшов помилкових висновків внаслідок неправильного застосування норм матеріального пунктів 7, 9, 10, пп. 1 п. 19 розділу II Закону № 113-ІХ, пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", абз. 2 п. 2 розділу І Порядку № 221 та не врахував, що атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до Порядку 221 та наслідки непроходження атестації слідчими аналогічні наслідкам непроходження атестації прокурорів.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник вказує, що підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України є необхідність відступити від висновку викладеного у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 640/22657/ 19 та від 11 серпня 2022 року у справі № 640/25355/19, оскільки норми Закону № 113-ІХ, які регламентують подання заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, проведення атестації, наслідки неподання заяви та неуспішне проходження атестації також поширюються на слідчих органів прокуратури.
Вказує, що законодавчо не було зазначено слово "слідчий" через прогалини в законодавстві. Разом з тим, оскільки у пункті 7 розділу II Закону № 113- IX зазначено, що слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку передбаченому цим розділом, то пункт 19 розділу II Закону № 113- IX поширюється і на слідчих, позаяк, ураховуючи вище наведені норми, посади прокурор та слідчого об`єднувалось одним словом "прокурор".
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14=2 квітня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2023 року призначено справу до розгляду.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
За приписами пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ визначено, що положення щодо проходження прокурорами атестації, передбачені цим розділом, не поширюються на: 1) Генерального прокурора, а також прокурорів, яких після набрання чинності цим Законом призначено на адміністративні посади, передбачені пунктами 1-15 частини першої статті 39 Закону № 1697-VII; 2) осіб, які призначаються за результатами добору на посаду прокурора відповідно до пункту 20 цього розділу; 3) керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, його першого заступника, заступника, керівників підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, які займають свої посади станом на день набрання чинності цим Законом. Такі прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури переводяться на аналогічні посади до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора; 4) осіб, яких призначено на посади першого заступника, заступника Генерального прокурора у період з 30 серпня 2019 року.