ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року
м. Київ
справа №400/968/22
адміністративне провадження № К/990/36606/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Кравчука В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Турецької І.О., суддів Стас Л.В., Шеметенко Л.П.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі також - МВС України, відповідач, скаржник), в якому просив:
визнати протиправною відмову в наданні позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ;
зобов`язати надати позивачу статус ветерана органів внутрішніх справ на підставі пункту третього частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР (далі - Закон № 203/98-ВР) та видати посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача є всі умови, необхідні для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР, зокрема і необхідні 20 років вислуги, що підтверджується постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №400/2263/20.
4. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, а саме:
рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року скасовано;
ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу у наданні ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ;
зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
6. Ухвалюючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За таких умов, враховуючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, а саме постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №400/2263/20, встановлено календарну вислугу служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ більше 20-ти років, останній має право на визнання його ветераном органів внутрішніх справ відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР.
7. Водночас стосовно вимоги позивача про зобов`язання МВС України видати позивачу посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ", то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі вимоги є передчасними, оскільки надання посвідчення і нагрудного знаку можливе лише після прийняття рішення відповідачем про надання позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР у зв`язку із чим дійшов неправомірного висновку про те, що наявної у позивача вислуги років достатньо для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
10. Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у цій справі спірні правовідносини виникли стосовно обрахування вислуги років для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР, а не визначення права на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
11. МВС України також зазначило, що Верховний Суд у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 569/727/17 наголосив, що аналіз норм Закону № 2262-ХІІ дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років". З огляду на це, скаржник звернув увагу, що пункт 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР містить, зокрема, вимогу про наявність саме календарної вислуги служби в органах внутрішніх справ.
12. На цій підставі скаржник вказує, що наразі відсутній висновок у правовідносинах, які врегульовані вищезазначеними правовими актами, стосовно обов`язкового розмежування між вислугою років, яка враховується при призначенні пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, та календарною вислугою, яка враховується для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
13. Касаційна скарга відповідача надійшла до Суду 23 грудня 2022 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №400/968/22, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
15. Суддя-доповідач ухвалою від 19 липня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 липня 2023 року.
16. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
17. 4 травня 2023 року до Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
18. Позивач, зокрема, зазначає, що наявність у нього 20 років вислуги, які є умовою для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ, встановлено у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №400/2263/20. Вказані обставини були враховані судом апеляційної інстанції під час розгляду справи №400/968/22 в апеляційному порядку.
19. Стосовно понять "вислуга років" та "календарна вислуга років", то з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, позивач вважає, що вони є тотожними за значенням.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
20. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1, 1951 року народження, навчався в Одеському інституті інженерів морського флоту та отримав разом з цивільною спеціальністю - військову. Відповідно до витягу з наказу командувача військами Червонопрапорного Одеського військового округу (по особовому складу) за №58 від 12 жовтня 1979 ОСОБА_1, після навчання, присвоєно військове звання "лейтенант".
21. З 29 грудня 1980 року по 9 грудня 1996 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, має спеціальне звання підполковник міліції.
22. 9 грудня 1996 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ з посади заступника начальника Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області за підпунктом "а" пунктом 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за віком).
23. З 1996 року ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
24. 25 жовтня 2016 року рішенням медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане зі службою в органах внутрішніх справ.
25. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до МВС України про визнання протиправною відмови щодо надання статусу ветерана органів внутрішніх справ та про зобов`язання визнати ветераном органів внутрішніх справ на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР та видати посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ". Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року (справа №1440/1634/18) позов ОСОБА_1 задоволено.
26. Згодом, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі №1440/1634/18 було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції, мотивуючи таке рішення, вказав, що пункт 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР містить, зокрема, вимогу про наявність календарної вислуги служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше. Оскільки станом на дату звільнення вислуга позивача в календарному обчисленні становить 18 років 00 місяців 19 днів, то останній не має права на визнання його ветераном органів внутрішніх справ.
27. У квітні 2019 року Миколаївська об`єднана організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України звернулася з позовом до суду в інтересах ОСОБА_1 до МВС України в особі Департаменту персоналу, Організації освітньої та наукової діяльності, в якому, зокрема, просила зобов`язати надати ОСОБА_1 статус "Ветеран органів внутрішніх справ", на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону №203/98-ВР та видати посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ". Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року у справі №400/1233/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
28. За результатом розгляду касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №400/1233/19, Верховний Суд 26 листопада 2020 року прийняв постанову про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишив судові рішення, ухвалені у вказаній справі без змін.
29. Так, Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 400/1233/19 указав, що до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні включається період навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання. Натомість, у межах справи №400/1233/19 не встановлено того, що після закінчення навчального закладу ОСОБА_1 присвоєне офіцерське звання. Сам факт навчання особи у вищому навчальному закладі не є достатньою підставою для зарахування цього періоду навчання до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка дає право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
30. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про зобов`язання МВС України врахувати до календарної вислуги період навчання у вищому навчальному закладі строком 2 роки 6 місяців та визнання календарної вислуги в розмірі 20 років 6 місяців 19 днів. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (справа №400/2263/20), зокрема, зобов`язано МВС України врахувати до календарної вислуги позивача період його навчання у вищому навчальному закладі строком 2 роки 6 місяців та визнано календарну вислугу - 20 років 6 місяців 19 днів. Вказана постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 17 березня 2021 року.
31. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №1440/1634/18 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у вказаній справі та зазначено, що встановлені обставини, які позивач вважає нововиявленими, можуть бути підставою для звернення до суду з новим позовом.
32. З огляду на вищевказані обставини, суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, дійшов висновку, що на час звільнення позивача з органів МВС, його календарна вислуга дорівнювала 20 років 06 місяців та 19 днів, з яких служба в органах внутрішніх справ 15 років 11 місяців 10 днів, служба в Збройних Силах 02 роки 01 місяць 09 днів, а навчання у вищому навчальному закладі 02 роки 06 місяців 00 днів.
33. 5 січня 2022 року позивач звернувся до МВС України, в особі Департаменту персоналу, із заявою про надання йому статусу ветерана органів внутрішніх справ відповідно до пункту третього частини першої статті 5 Закону №203/98-ВР, як особі, яка має 20 років календарної вислуги та є інвалідом ІІ групи, інвалідність пов`язана зі службою в органах внутрішніх справ.
34. Листом від 11 січня 2022 року відповідач відмовив у наданні ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ, з підстав відсутності у нього необхідної вислуги років. Відповідач указував, що особи, які проходять службу в органах внутрішніх справ, мають особливий статус, тому навчання в цивільних вищих навчальних закладах не включається до періоду бездоганної служби в календарному обчисленні при встановленні статусу "Ветеран органів внутрішніх справ".
35. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
36. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
37. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
38. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
39. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
40. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.
41. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
42. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
43. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
44. Статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві визначені Законом №203/98-ВР.