ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2023 року
м. Київ
справа № 192/1350/19
провадження № 51-2400 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
та в режимі відеоконференції:
виправданого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 12 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040000001548, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
котрого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, і виправдано через недоведеність вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у прийнятті пропозиції та одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а також наданні обіцянки здійснити вплив за надання такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 396-2 КК, вчиненого за таких обставин.
Так, перший заступник голови Солонянської районної державної адміністрації ОСОБА_6, реалізуючи умисел на незаконне збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, забажав одержати для себе від представника ТОВ "Дніпрорегіонгаз" ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 8000 доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави (у відповідності до пп. "в" п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції"), а саме посадовими особами місцевого самоврядування - головами об`єднаних територіальних громад, розташованих на території Солонянського району Дніпропетровської області, щодо прийняття ними від ОСОБА_8 заяви про відведення земельної ділянки, винесення цього питання на розгляд сесії та отримання позитивного рішення про передачу в оренду 4-х земельних ділянок на території Солонянського району для будівництва АГЗС.
Діючи із вищевказаних спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 20 березня 2019 року приблизно об 11 год. 30 хв., знаходячись на під`їзді до смт Солоне Дніпропетровської області, на трасі, перебуваючи за кермом автомобіля марки "Daewoo Lanos", сірого кольору, д.н. НОМЕР_1, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, розуміючи протиправний характер своїх дій, умисно, з корисливих мотивів відповідно до раніше обумовленої домовленості у зв`язку із проходження першого етапу сесії, на якій розглядалось питання з відведення однієї з чотирьох земельних ділянок, за вчинення в інтересах ТОВ "Дніпрорегіонгаз" впливу на голову Новопокровської селищної ради ОСОБА_9 та інших посадових осіб органу місцевого самоврядування зустрівся із ОСОБА_8 та отримав від нього частину грошових коштів у сумі 1000 доларів США, що еквівалентно 27 160 грн за офіційним курсом Національного Банку України станом на 20 березня 2019 року. Отримавши вказані грошові кошти, ОСОБА_6 розпорядився ними на власний розсуд.
16 травня 2018 року приблизно о 15 год. 35 хв., знаходячись за адресою: смт Солоне, вул. Задернюка, 3, навпроти Солонянської РДА, на стоянці автомобілів ОСОБА_6, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, розуміючи протиправний характер своїх дій, умисно, з корисливих мотивів відповідно до раніше обумовленої домовленості у зв`язку із проходження першого етапу сесії, на якій розглядалось питання з відведення ще однієї з чотирьох земельних ділянок, за вчинення в інтересах ТОВ "Дніпрорегіонгаз" впливу на голову Святовасилівської сільської ради ОСОБА_10 та інших посадових осіб органу місцевого самоврядування зустрівся з ОСОБА_8 та отримав від нього наступну частину грошових коштів в сумі 1000 доларів США, що еквівалентно 26 370 грн за офіційним курсом Національного Банку України станом на 16 травня 2019 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що всупереч вимогам статей 136, 401, 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційним судом не було повідомлено прокурора про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою та не було направлено йому копії ухвали про відкриття апеляційного провадження. Крім того, зазначає, що прокурора належно не було повідомлено про дату та час апеляційного розгляду, оскільки в матеріалах справи не міститься жодних документів про отримання прокуратурою ухвали про відкриття апеляційного провадження та повідомлення про призначення кримінального провадження до розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що всупереч вимогам ст. 22 КПК апеляційним судом не створено необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, не дотримано принципів змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів. На думку прокурора, апеляційним судом допущено порушення, які призвели до обмеження прав прокурора щодо можливості зміни чи доповнення апеляційної скарги під час апеляційного розгляду, висловлення прокурором своїх доводів безпосередньо у судовому засіданні та судових дебатах, подання нових доказів, заяв та клопотань. Крім того вказує, що апеляційний суд, не досліджуючи матеріали кримінального провадження, в ухвалі послався на ті ж обставини, які було враховано при прийнятті рішення у кримінальному провадженні судом першої інстанції, не перевірив і не надав об`єктивної оцінки доказам обвинувачення, не навів обґрунтованих мотивів при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення. При цьому зазначає, що апеляційним судом не вказано, яким чином внесення прокурором 20 грудня 2018 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за заявою ОСОБА_8, поданої 17 грудня 2018 року, вплинуло на допустимість доказів, порушення прав ОСОБА_6 і які породило наслідки. Окрім того, вказує, що надано неправильну оцінку діям та повноваженням прокурора на початковому етапі досудового розслідування відповідно до вимог ст. 214 КПК. Також зазначає, що судом неправильно пов`язано початок досудового розслідування у даному кримінальному провадженні з фактом призначення прокурора процесуальним керівником у цьому провадженні, оскільки досудове розслідування відповідно
до ч. 2 ст. 214 КПК розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Вказує, що не відповідають вимогам кримінального процесуального закону і висновки суду про те, що протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) складено після закінчення строку дії ухвал слідчого судді, якими надавався дозвіл на їх проведення, та, відповідно, отримання доказів поза межами встановленого строку. На думку прокурора, вказані формальні порушення не порушують права обвинуваченого та не призводять до визнання протоколів недопустимими, оскільки фактично НСРД здійснювались у строки, зазначені прокурором та слідчим суддею. Крім того, зазначає, що це порушення було обумовлено проведенням інших слідчих дій - обшуків, затримання особи, необхідності прослуховування матеріальних носіїв інформації для подальшого складання протоколів. На думку прокурора, судом необґрунтовано визнано недопустимими доказами процесуальні документи, складені слідчим ОСОБА_11, у зв`язку з тим, що доручення начальника відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області слідчому ОСОБА_11 на проведення досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 110 КПК. Також вказує, що через проведення апеляційного розгляду без участі прокурора його позбавили права надати копію постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, до якої був включений прокурор ОСОБА_12 .
ЗахисникОСОБА_7 подав на касаційну скаргу заперечення, в якому просить вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2022 року та ухвалуДніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року залишити без зміни та відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.
Виправданий ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора та просили ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , виправданого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доводи касаційної скарги прокурора про істотні порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.
Поряд із цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1
ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Як зазначено у вироку, суд першої інстанції визнав надані прокурором докази недопустимими, оскільки їх одержано з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та навів такі мотиви:
- повідомлення про злочин від ОСОБА_8 надійшло 17 грудня 2018 року, а відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 20 грудня 2018 року;
- прокурор ОСОБА_13 надав 20 грудня 2018 року доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих дій, 26 грудня 2018 року визначив місце досудового розслідування за СУ ГУНП в Дніпропетровській області, при цьому його було призначено прокурором у кримінальному проваджені лише 27 грудня 2018 року постановою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, тому прокурор ОСОБА_13 у період з 20 грудня 2018 року
по 26 грудня 2018 року, включно, не був уповноважений на процесуальне керівництво у цьому кримінальному проваджені і, відповідно, не мав права давати доручення на проведення слідчих дій і визначати місце проведення досудового розслідування;
- під час проведення НСРД недотримано вимог статей 246, 248, 249, 252 КПК, оскільки за вказаними нормами кримінального процесуального закону НСРД можуть розпочинатись виключно на підставі рішення уповноваженої особи (прокурора чи слідчого судді) і припиняються з моменту завершення слідчої дії або закінчення строку дії НСРД, визначеного в рішенні прокурора чи слідчого судді;
- протоколи про результати проведення НСРД складено з порушенням вимог ч. 3 ст. 252 КПК після закінчення строків дії НСРД, визначених у постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та ухвалах слідчого судді, а тому ці докази отримано з порушенням належної правової процедури;
- у матеріалах кримінального провадження відсутні постанови про призначення прокурора ОСОБА_12 і визначення слідчого (групи слідчих) у цьому кримінальному провадженні;
- докази, одержані під час досудового розслідування слідчим ОСОБА_11, є такими, що зібрані неуповноваженою на те особою, оскільки у кримінальному провадженні відсутнє рішення у формі, визначеній ст. 110 КПК, про призначення його слідчим. Тому слідчий ОСОБА_11 не набув статусу слідчого і не мав права здійснювати досудове розслідування, зокрема: повідомляти про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри; складати обвинувальний акт; приймати процесуальні рішення;
- з огляду на викладене було порушено процедуру повідомлення про підозру, а тому всі докази, зібрані в здійсненому всупереч встановленій у КПК правовій процедурі досудовому розслідуванні, з порушенням форми і змісту кримінального провадження визнано недопустимими.
На вирок суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказував на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Прокурор просиввирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень.
За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд залишив вирок щодо ОСОБА_6 без змін, зазначивши в ухвалі, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що стороною обвинувачення недотримано належної правової процедури досудового розслідування, яке виразилось у порушенні порядку визначення органу досудового розслідування, порушенні отримання як доказів протоколів НСРД, не призначенні слідчого у кримінальному провадженні в порядку встановленому КПК та порушенні процедури повідомлення особи про підозру, що тягне за собою визнання усіх доказів, здобутих у цьому провадженні, недопустимими.
Однак судапеляційної інстанції в повній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про неналежну оцінку доказів, наданих судом першої інстанції, при цьому в ухвалі не навів докладних мотивів для їх спростування та підстав, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.
Так, апеляційний суд з посиланням на приписи п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 36, ч. 1 ст. 37, ч. 1 ст. 214 КПК погодився з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор ОСОБА_13 не був уповноважений на процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні і в період з 20 грудня 2018 року по 26 грудня 2018 року він не мав права давати доручення на проведення слідчих дій та визначати місце проведення досудового розслідування.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що таке рішення апеляційного суду постановлено без належного врахування положень КПК, виходячи з наступного.
До повноважень прокурора у ході здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у ч. 2 ст. 36 КПК віднесено, зокрема, й такі: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом (п. 1); доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування (п. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.