ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/15944/19
адміністративне провадження № К/990/21173/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Коваленко Н.В.,
суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О.,
за участю секретаря судового засідання Буденка В.В.,
учасники справи:
представник позивача: Пилипенко Є.В.,
представники відповідача: Найда Т.І., Пріцак І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Черпіцької Л.Т., Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. від 19.07.2022,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" (далі також ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ", Товариство позивач) звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), яка була замінена правонаступником - Національним банком України (далі також НБУ, Нацбанк, відповідач), у якому просило:
- визнати протиправним і скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 25.07.2019 №1460 про застосування заходу впливу до ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ", прийняте за результатами розгляду справи про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчинені ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" на ринку фінансових послуг від 04.07.2019 №1025/16-5/15 (далі також спірне, оскаржуване розпорядження).
2. Обґрунтовуючи підстави та вимоги позову Товариство наголошувало, що висновки Нацкомфінпослуг про порушення ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" законодавства про фінансові послуги є безпідставними, а також вважало, що спірне розпорядження прийнято за відсутності доведених фактів вчинення позивачем порушення законодавства про фінансові послуги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2021 у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
5. Ухвалюючи таке судове рішення, апеляційний суд, виходив з того, що викладені у оскаржуваному розпорядженні висновки про порушення Товариством законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а позиція суду першої інстанції про наявність таких порушень не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
6. З урахуванням цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування спірного розпорядження Нацкомфінпослуг, оскільки таке, на переконання суду, є протиправним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, Національний банк України подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" є фінансовою установою (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 11.07.2017 серії ФК №917) та здійснює діяльність на ринку фінансових послуг за основним видом діяльності - "надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у." (код КВЕД 64.99).
9. У межах своєї діяльності ТОВ "ФК "Гелексі" організовано сервіс з надання онлайн позик, який забезпечує надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.
10. Між ТОВ "ФК "Гелексі" як позикодавцем і фізичними особами як позичальниками було укладено електронні договори позики від 17.04.2019 №69983, від 04.04.2019 №73719, від 26.04.2019 №71925, від 30.11.2018 №41266, від 08.03.2019 №60514, від 11.12.2018 №43176, від 30.10.2018 №35380, від 14.01.2019 №49198, від 27.12.2018 №46025, від 02.11.2019 №35953, від 28.02.2019 №58674, від 06.02.2019 №53653, від 16.01.2019 №49688, від 12.04.2019 №61385, від 19.07.2018 №17679, від 20.02.2019 №56933, від 21.02.2019 №57006, від 08.02.2019 №54151, від 29.11.2018 №40833, від 21.12.2018 №44867, від 18.01.2019 №49925, від 09.02.2019 №54300, від 15.01.2019 №49396, від 29.05.2018 №11399, від 24.01.2019 №51020, від 10.01.2019 №48573, від 15.11.2018 №38464, від 28.01.2019 №51773, від 16.10.2018 №32590, від 28.02.2019 №5854, від 09.07.2018 №16259, від 07.12.2018 №42394, від 14.10.2018 №32308, від 12.03.2019 №61385, від 05.11.2018 №36553, від 20.10.2018 №33419, від 09.12.2018 №42765, від 29.08.2018 №24531, від 27.11.2018 №40548, від 18.12.2018 №44408, від 30.10.2018 №35386, від 15.02.2019 №43922, від 01.12.2018 №41401, від 09.06.2018 №12452, від 24.01.2019 №51020, від 28.07.2018 №19114, від 26.03.2019 №64889, від 04.12.2018 №41933, від 06.10.2018 №30921, від 18.10.2018 №33088, від 13.11.2018 №38013, від 02.11.2018 №41600, від 30.12.2018 №46630, від 22.03.2019 №63979, від 14.02.2019 №55543, від 19.07.2019 №17679, від 01.10.2018 №30083, від 07.11.2018 №36929, від 10.11.2018 №37504, від 29.09.2018 №29836, від 23.11.2019 №39832, від 21.12.2018 №44891, від 17.07.2018 №17307, від 30.08.2018 №24779, від 16.01.2019 №49530, від 05.01.2019 №47758, від 01.08.2018 №19740, від 08.12.2018 №42699, від 25.12.2018 №45671, від 05.10.2018 №30849, від 14.01.2019 №49259, від 27.12.2018 №46133, від 14.08.2018 №21727, від 29.12.2018 №46484, від 16.11.2018 №38583.
11. У зв`язку з надходженням скарг від фізичних осіб-споживачів, Нацкомфінпослуг надіслано ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" вимоги щодо надання інформації та документів по взаємовідносинам з фізичними особами, згідно із зазначеними договорами.
12. На виконання вказаних вимог, ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" надало Нацкомфінпослуг інформацію та документи.
13. Листом від 10.07.2019 №15645/16-8 Нацкомфінпослуг надіслано Акт про правопорушення, вчинені ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" на ринку фінансових послуг від 04.07.2019 №1025/16-5/15, та повідомлено про розгляд справи про правопорушення, призначений на 25.07.2019 об 11 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3.
14. ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" подало на розгляд справи про правопорушення письмові пояснення (заперечення) №24/07-19/01 від 24.07.2019.
15. 01.08.2019 на адресу ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" надійшло Розпорядження від 25.07.2019 №1460 про застосування заходу впливу до ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ", яким зобов`язано ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" вжити заходів до усунення порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 24.08.2019 включно.
16. За змістом розпорядження, розглянувши справу про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчинені ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" на ринку фінансових послуг від 04.07.2019 №1025/16-5/15, Нацкомфінпослуг встановлено, що ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" було здійснено надання фінансових послуг, а саме: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фізичним особам-споживачам, зазначеним у реєстрі до акта, шляхом укладення електронних договорів за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи у порядку, що не відповідає статті 77 та статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", частині другій статті 639 та статті 1055 Цивільного кодексу України.
17. Отже, недоліки ІТС, за допомогою якої ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" здійснювало укладання електронних договорів з позичальниками, призвели до фактичного надання ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" фінансових послуг не на підставі договору.
18. Враховуючи зазначене, на думку Нацкомфінпослуг, ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" надано фінансову послугу з порушенням частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.
19. Заходи впливу у спірних правовідносинах застосовані Нацкомфінпослуг на підставі статей 28, 39, 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", підпункту 41 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1070/2011, Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319.
20. Не погодившись із розпорядженням відповідача від 25.07.2019 №1460, позивач звернувся з цим позовом до суду
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
21. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає підпункт "а" пункту 2 частини п`ятої та пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави мотивує відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
щодо питання застосування пунктів 6, 12 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" стосовно того, чи є логін та пароль, що вказані споживачами послуг під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції одноразовим ідентифікатором та чи є їх введення здійсненням електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором;
щодо питання застосування пунктів 6, 12 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" стосовно того, які дані в електронній формі повинні містити електронний підпис одноразовим ідентифікатором;
щодо питання застосування частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та пункту 24 Ліцензійних умов стосовно того, коли укладення електронних договорів і надання фінансових послуг здійснюється на підставі договору у сфері регулювання ринків фінансових послуг;
щодо питання застосування статей 39, 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" стосовно того, чи залежить застосування заходів впливу у сфері фінансових послуг від правомірності правовідносин між фінансовими компаніями та позичальниками з приводу укладення договорів у сфері надання фінансових послуг.
22. НБУ вважає, що справа має фундаментальне значення для правозастосовчої практики, а саме - для правильного застосування судами приписів Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про електронну комерцію", постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2006 №913, якою затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) щодо прав, пов`язаних із оскарженням заходів впливу у сфері регулювання ринків фінансових послуг, застосованих до фінансових компаній за порушення порядку укладення електронних договорів і надання фінансових послуг не на підставі договору у сфері фінансових послуг.
23. У відзиві на касаційну скаргу Товариство наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність тверджень Нацкомфінпослуг стосовно допущення ним порушення законодавства про фінансові послуги під час укладення договорів позики з фізичними особами.
24. Позивач переконаний, що наведені у касаційній скарзі аргументи такого висновку не спростовують і ґрунтуються на помилковому розумінні змісту правових норм, якими врегульовані спірні у цій справі правовідносини.
25. Зокрема, Товариство наполягає, що договори позики, про які йдеться у оскаржуваному розпорядженні, укладені з дотриманням вимог Закону України "Про електронну комерцію", Цивільного кодексу України та інших актів законодавства, якими врегульовано відносин за договором позики та про фінансові послуги, у тому числі, з дотриманням форми такого правочину, способу їх укладення та з досягненням між сторонами згоди з усіх істотних умов таких договорів, з належним їх підписанням.
26. Щодо наведених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження прийнятої у цій справі постанови суду апеляційної інстанції, позивачем зазначається, що підписання електронних договорів позики в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства здійснюється електронним підписом, який генерується ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ", надсилається позичальнику СМС-повідомленням на контактний номер телефону, вказаний в анкеті позичальника й верифікований раніше, та вводиться позичальником у відповідне вікно, яке виводиться на сторінці сервісу.
27. А тому, на думку Товариства, відсутність висновку Верховного Суду стосовно того, чи є логін та пароль, що вказані споживачами послуг під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, одноразовим ідентифікатором та чи є їх введення здійсненням електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором, не є підставою касаційного оскарження у цій справі, у зв`язку чим посилання Національним банком України на таку підставу є необґрунтованим.
28. Стосовно питання застосування пунктів 6, 12 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" щодо того, які дані в електронній формі повинні містити електронний підпис одноразовим ідентифікатором, у відзиві на касаційну скаргу зазначається, що з вказаного питання вже існує висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження №61-18967св20), від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20), від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20) та від 23.03.2020 у справі 404/502/18 (провадження №61-8449св19), а також у постанові від 09.02.2023 у справі у справі № 640/7029/19.
29. З урахуванням вищезазначеного, позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
30. Здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 12.07.2001 №2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.
31. За змістом статей 3, 6, 11, 525, 627, 629 Цивільного кодексу України від підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
32. Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
33. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (частина перша статті 205 Цивільного кодексу України).
34. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 Цивільного кодексу України).
35. За приписами статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
36. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди) (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
37. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України).
38. Статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
39. За нормами статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
40. Частиною третьою статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
41. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина перша статті 1046 Цивільного кодексу України).
42. Згідно пунктів 5, 6, 12 статті 3 Закону України від 03.09.2015 №675-VIII "Про електронну комерцію":
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
43. Відповідно до статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
44. Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
45. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
46. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
48. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
49. Як вбачається з установлених у цій справі обставин, суть допущенного, на думку Нацкомфінпослуг, порушення Товариством вимог законодавства про фінансові послуги, зводиться до того, що ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" не дотримано встановлений законом порядок укладання електронних договорів позики з позичальниками, зокрема, в частині надання позичальниками відповіді на пропозицію укласти Договір та підпису таких правочинів фізичними особами електронним підписом одноразового ідентифікатору лише з цифровою, а не алфавітно - цифровою послідовністю.
50. Нацкомфінпослуг вважало, що внаслідок цього позивачем не дотримано форми правочину, який згідно з законом у спірних правовідносинах міг бути укладений лише у письмовій формі, не досягнуто усіх істотних умов такого договору, в тому числі щодо його підпису, а тому, на переконання первісного відповідача, укладені ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" з фізичними особами договори позики є нікчемними, а надання фінансових послуг відбулось не на підставі договору.
51. З урахуванням таких обставин справи, перевіряючи законність спірного розпорядження Нацкомфінпослуг, суд апеляційної інстанції у межах спірних правовідносин досліджував питання того, чи правильно укладались договори позики між позивачем та фізичними особами в електронному вигляді (формі).
52. Колегія суддів відзначає, що справа, спір у якій виник у подібних правовідносинах, вже розглядалась Верховним Судом (постанова від 31.08.2022 у справі №280/4456/20).
53. У вказаній справі встановлено, що до позивача - суб`єкта господарювання - надавача фінансових послуг Нацкомфінпослуг було застосовано заходи впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, а саме - надання коштів у позику шляхом укладання електронного договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи з порушенням вимог статей 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", частини другої статті 639, статті 1055 Цивільного кодексу України.
54. Аналогічні порушення встановлені щодо позивачу й у справі, яка розглядається.
55. Схожими є й обставини справ стосовно алгоритму укладання договорів позики, згідно з якими, зокрема, у разі позитивного рішення про видачу позики, за наслідками розгляду оферти позичальника, формується одноразовий ідентифікатор, що є електронним підписом договору оферентом у розумінні статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" (ідентифікатор), який направляється у СМС повідомленні позикодавцем позичальнику у якості підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, після чого система здійснює переказ коштів, зазначених у заявці, клієнту.
56. Отже, правовідносини у справі №280/4456/20, розглянутій у касаційному порядку Верховним Судом, та у справі, що розглядається, є подібними.