ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2023 року
м. Київ
справа № 212/120/18
провадження № 51-1632 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
в режимі відеоконференції
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040730001403, щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2022 року ОСОБА_6 визнано не винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції не обирався.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов прокурора заявлений в інтересах КЗ "Криворізька міська лікарня № 5" ДОР ухвалено залишити без розгляду.
Роз`яснено виправданому ОСОБА_6 право на поновлення в його правах, обмежених під час кримінального провадження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з вироком капрал поліції ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачувався в перевищенні влади або службових повноважень, тобто умисному вчиненні дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувались насильством, за відсутності ознак катування, передбачених ч. 2 ст. 365 КК.
14 травня 2017 року приблизно о 14 год 50 хв капрал поліції управління патрульної поліції в м. Кривому Розі, інспектор роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі ОСОБА_6 та молодший лейтенант поліції ОСОБА_7 по приїзду на місце виклику за адресою: АДРЕСА_3 прибули з метою встановлення обставин та причин виклику.
Під час перебування у квартирі за вищезазначеною адресою капрал поліції ОСОБА_6 приблизно о 14 год 55 хв умисно з метою застосування до громадян насильства у вигляді поліцейських заходів примусу, в яких не було необхідності, а саме застосування фізичної сили, прийомів боротьби (рукопашного бою), знаходячись за вказаною адресою, за спиною потерпілої ОСОБА_8, перевищуючи владу, тобто явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, застосовуючи насильство без ознак катування та використовуючи непропорційний, неефективний поліцейський захід примусу (застосування фізичної сили), в якому не було необхідності, з силою взяв руку останньої та завів її за спину. Після чого, продовжуючи утримувати руку потерпілої ОСОБА_8 у вищевказаному положенні, з силою відштовхнув останню від себе коліном, при цьому продовжуючи утримувати її руку, внаслідок чого заподіяв потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити судовий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор зазначає, що в порушення ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд першої інстанції вибірково поклав в основу виправдувального вироку показання потерпілої, які вона неодноразово змінювала, формально оцінив сукупність інших доказів, наданих стороною обвинувачення, залишив без задоволення клопотання прокурора про допит в суді як свідків понятих ОСОБА_9, ОСОБА_10 .
Суд першої інстанції, на думку прокурора, не надав належної оцінки показанням свідків у кримінальному провадженні, які не підтверджували версію сторони захисту та потерпілої щодо заподіяння тілесних ушкоджень останній її чоловік ОСОБА_11 .
На думку прокурора, поза увагою апеляційного суду залишились доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам, необхідність усунення розбіжностей в показаннях потерпілої, не надання оцінки судом першої інстанції показанням свідка ОСОБА_12 .
Прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подану нею касаційну скаргу, просила скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
До початку касаційного розгляду захисник ОСОБА_13, який діяв в інтересах виправданого ОСОБА_6, надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо останнього - без зміни.
До початку касаційного розгляду потерпіла ОСОБА_8 надіслала клопотання, в якому просила касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без зміни. Касаційний розгляд здійснити без її участі.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд перевіряє матеріали кримінального провадження в межах доводів, висловлених у касаційній скарзі, а саме: чи було додержано судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм, які регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів, а також перевіряє правильність застосування норм матеріального права при кваліфікації діяння та призначенні покарання.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Під час вирішення питання про наявність порушень вимог КПК суд має керуватися ст. 412 КПК, ч. 1 якої передбачає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як зазначено у ст. 17 КПК, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Статтею 94 КПК визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотрималися положень ст. 22 КПК.
Стороною обвинувачення не надано достатніх та допустимих доказів, які би поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_6 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365 КК.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_6 було висунуте обвинувачення, місцевий суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів та дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
Зокрема, суд зробив такі висновки на підставі оцінки показань, наданих у судовому засіданні виправданим ОСОБА_6, який заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Стверджував, що під час виконання службових обов`язків, прибувши за викликом про допомогу за адресою: АДРЕСА_3, до потерпілої ОСОБА_8 фізичну силу не застосовував, до всіх подій він нікого з осіб, які перебували в квартирі не знав. Події відбувались в кімнаті, в якій знаходилось кілька осіб, які перебували в стані алкогольного сп`яніння.