ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2023 року
м. Київ
справа № 357/169/21
провадження № 51-2128км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Риги Республіки Литви, жительки АДРЕСА_1, без постійного місця реєстрації,
засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2021 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді обмеження волі за ч. 1 ст. 185 КК на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 185 цього Кодексу - на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Згідно із ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки та штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн, який у порядку ч. 3 ст. 72 вказаного Кодексу слід виконувати самостійно.
На підставі ст. 75 КК, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного судом покарання у виді обмеження волі з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки із покладенням обов`язків, визначених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
За вироком суду 23 грудня 2020 року близько 22:30 ОСОБА_7, перебуваючи у приміщенні загальної кухні, розташованої на п`ятому поверсі будинку АДРЕСА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу вчинила крадіжку мобільного телефону марки "Techo mobile Spark 6 go", вартістю 2752,26 грн, належного потерпілій ОСОБА_8, спричинивши останній майнову шкоду на вказану суму.
Крім цього, 24 грудня 2020 близько 04:00, ОСОБА_7, перебуваючи на зупинці громадського транспорту на АДРЕСА_3, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, упевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, вчинила крадіжку мобільного телефону марки "Xiaomi Redmi 4X" вартістю 1800 грн, належного ОСОБА_9, спричинивши останньому майнову шкоду на вказану суму.
Київський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив свій, за яким призначив ОСОБА_7 покарання у виді арешту за ч. 1 ст. 185КК на строк 2 місяці; за ч. 2 цієї статті - на строк 4 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді арешту на строк 4 місяці.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій підзахисної, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, просить змінити вирок суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання, звільнивши ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
Захисник ОСОБА_6 вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував інформації, викладеної в досудовій доповіді органу пробації, та не мотивував неможливості призначення засудженій покарання із застосуванням ст. 75 КК. Узагальнюючи свої доводи, захисник зазначає, що вирок апеляційного суду суперечить вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а викладені в ньому висновки є необґрунтованими, адже суд апеляційної інстанції у повній мірі не врахував даних, які характеризують особу засудженої, її ставлення до вчиненого, тяжкості та наслідків учинених нею кримінальних правопорушень та обставин, які пом`якшують покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив змінити вирок апеляційного суду, прокурор ОСОБА_5 просила залишити скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами статей 404, 407, 420 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК.
Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати положення статей 408, 420 КПК.
Статтею 420 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення. При цьому вирок апеляційного суду повинен відповідати загальним вимогам до вироків і містити короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення та рішення по суті вимог апеляційної скарги. Крім того, рішення має містити відповідну власну оцінку і переоцінку доказів, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що місцевий суд помилково врахував той чи інший доказ як такий, що підтверджує або спростовує винуватість особи. У такому разі дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом є обов`язковим.