ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2023 року
м. Київ
справа № 514/868/20
провадження № 51-636 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Арцизького районного суду Одеської області від 24 березня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170430000126, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Арцизького районного суду Одеської області від 24 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою ухвалено залишити без змін.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 11 червня 2020 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК ухвалено зарахувати ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 11 червня 2020 року по 24 березня 2021 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речового доказу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року вирок Арцизького районного суду Одеської області від 24 березня 2021 року відносно ОСОБА_7 змінений.
Абзац четвертий резолютивної частини вироку ухвалено викласти в наступній редакції:
"Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. від 26 листопада 2015 року), зарахувати ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 11 червня 2020 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі".
В іншій частині вирок залишений без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що 08 березня 2013 року близько 16 год він, знаходячись біля проїзної частини автомобільної дороги напрямком смт Березине - смт Тарутине на ґрунті ревнощів до дружини ОСОБА_8, внаслідок особистих неприязних взаємовідносин, умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою знайденої на місці дерев`яної палиці, завдав нею декілька ударів по тулубу та один удар у скроневу частину голови ОСОБА_8, від яких останній отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді рани в лобно-скроневій області зліва, крововиливу в м`які тканини апоневротичного шолома, втиснутого перелому луски скроневої кістки з переходом на основу черепа, осередку руйнування речовини мозку ліворуч, крововиливу над і під оболонки мозку, синця лівого передпліччя, синця лівого стегна, від яких він помер.
Отримані ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травмі, перелому кісток черепу, крововиливу над і під оболонкою мозку, шлуночки мозку, осередку контузії мозку, є тяжкими тілесними ушкодженнями та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку із завданими ОСОБА_7 тілесними ушкодженнями.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати, закрити кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину.
На думку захисника, розгляд кримінального провадження щодо засудженого ОСОБА_7 в судах попередніх інстанцій відбувся з обвинувальним ухилом.
Захисник зазначає, що встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що засуджений заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8, перебуваючи в стані необхідної оборони.
Захисник вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях та містять істотні суперечності, не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження. Вирок суду першої інстанції, на думку захисника, є не вмотивованим в частині визначення форми вини, мотиву і мети вчинення засудженим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Захисник зазначає, що суд першої інстанції всупереч статей 323, 376 КПК проголосив вирок за відсутності засудженого ОСОБА_9, який перебував під вартою.
Захисник зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не мотивував висновків про спростування доводів апеляційної скарги захисника. Апеляційний суд не мотивував своїх висновків щодо нелогічності та непослідовності показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та засудженого ОСОБА_7 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, просила судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПКпередбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 встановлено, що в день події близько 16 год ОСОБА_7, знаходячись біля проїзної частини автомобільної дороги напрямком смт. Березине - смт. Тарутине Одеської області на ґрунті особистих неприязних відносини з прямим умислом, направленим на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою знайденої на місці дерев`яної палки, наніс нею декілька ударів по тулубу та один удар у ліву скроневу частину голови ОСОБА_8, від яких останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть. Такі дії ОСОБА_7 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, захисник та засуджений оскаржили його в апеляційному порядку, вказавши у своїх апеляційних скаргах доводи щодо безпідставної кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК, оскільки він діяв в стані необхідної оборони і його дії підпадають під ознаки ст. 36 КК та наявність істотних порушень вимог КПК.
Як убачається з матеріалів провадження, переглядаючи оскаржений вирок, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 121 КК на ст. 124 КК, або скасування вироку стосовно ОСОБА_7, а також відсутність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.