Постанова
Іменем України
17 липня 2023 року
м. Київ
справа № 752/13394/20
провадження № 61-8313св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Друга київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Азарова Наталя Ігорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Тарасенко Ігор Вікторович, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суд з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Друга київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Азарова Н. І., про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 та банківського рахунку.
ОСОБА_3 за життя потребувала стороннього догляду, яким її ніхто не забезпечував, тому вона з 1988 року до 2003 року перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з племінником ОСОБА_3 та маючи з ним спільну дочку - ОСОБА_4, проживали всі разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .
У періоди з 2006 року до 2010 року, та з січня 2012 року до липня 2017 року вона сама проживала з ОСОБА_3, постійно піклувалась про неї, доглядала за нею, купувала ліки, речі побутового вжитку, продукти харчування, сплачувала комунальні послуги, за необхідністю викликала швидку, а після смерті ОСОБА_3 займалася організацією її поховання та сплатою послуг за це.
24 липня 2017 року вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Азарової Н. І., якою заведено спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_3, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено, оскільки відсутні документи, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на статтю 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статтю 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з 2012 року до дня її смерті, тобто не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження ведення з ОСОБА_3 спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла за адресою: АДРЕСА_2, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування зазначеним житлом.
Отже, матеріали справи не містять доказів ведення позивачем із ОСОБА_3 спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов`язків, тобто усталених відносин, які притаманні сім`ї, у зв`язку з чим відсутні підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду і судом не встановлено доказів на підтвердження факту постійного спільного її проживання з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1, не встановлено і обставин, що вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.
Сам по собі факт підтримки позивачем за життя ОСОБА_3, що підтвердили допитані судом першої інстанції свідки, у тому числі факти виклику швидкої допомоги, випадки сплати комунальних послуг, а згодом участь позивача у витратах пов`язаних з похованням, не свідчать про спільне проживання однією сім`єю протягом п`ятирічного строку до дня відкриття спадщини, тому встановлені обставини не є підставою для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Тарасенко І. В., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19), від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18), від 10 вересня 2020 року у справі № 369/3338/17 (провадження № 61-15677св19), від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18 (провадження № 61-12879св20), від 20 січня 2021 року у справі № 178/90/18-ц (провадження № 61-12353св20), від 22 червня 2021 року у справі № 554/1251/20 (провадження № 61-572св21), а також зазначає про порушення судами норм процесуального права, зокрема не дослідження зібраних у справі доказів (пункти 1 та 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам на підтвердження факту ведення ОСОБА_1 з ОСОБА_3 спільного господарства, наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Тарасенко І. В., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року залишено без руху для усунення недоліків.
У вересні 2022 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 рокупоновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Тарасенко І. В., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року і витребувано із Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу № 752/13394/20.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Судаков В. В., на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також заявлений очікуваний розмір судових витрат на правничу допомогу.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання про розподілу судових витрат, стягнення витрат на правничу допомогу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданого 07 липня 2017 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Згідно з довідкою про поховання померлого громадянина на кладовищі м. Києва від 26 липня 2017 року ОСОБА_1 здійснила поховання померлої ОСОБА_3
24 липня 2017 року за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Азаровою Н. І. відкрито спадкову справу № 7/2017 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Азарової Н. І. від 16 липня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 не надано документи, що підтверджують факт родинних відносин та інших відносин зі спадкодавцем, а також не надано оригіналу документу, що підтверджує право власності ОСОБА_3 на спадкове майно.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Тарасенко І. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц (провадження № 61-9952св18), від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18), від 28 травня 2021 року у справі № 182/653/17 (провадження № 61-11815св20) та інших.
Таким чином, у зазначеній справі підлягали встановленню, як факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, так і тривалість такого проживання - щонайменше п`ять років.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та позивачем те, що ОСОБА_3 з 30 червня 1981 року до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва (т. 2, а. с. 14).
При цьому, місце проживання ОСОБА_1 з 14 березня 2014 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2, а. с. 5).
Отже, жодних доказів проживання однією сім`єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_1 не надала, а також не встановлено і обставин, що вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.