Постанова
Іменем України
17 липня 2023 року
м. Київ
справа № 953/25514/19
провадження № 61-17546св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Мегабанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану через адвоката Кравцова Сергія Олександровича, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк") про визнання договору поруки та додаткової угоди недійсними.
Позов обґрунтований тим, що 15 травня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" (далі - ВАТ "Мегабанк"), правонаступником якого є АТ "Мегабанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 136ПВ/2006, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 760 000,00 дол. США строком до 20 вересня 2013 року.
Вказаний кредитний договір забезпечено порукою ОСОБА_2 від 13 травня 2009 року № 67-526-П-1
Договір поруки він не підписував, про нього дізнався у 2013 році у зв`язку зі зверненням АТ "Мегабанк" з позовом до його Товариства з обмеженою відповідальністю "Цай" (далі - ТОВ "Цай"), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договорами кредиту та поруки.
Просив визнати недійсними договір поруки № 67-526-П-1 від 13 травня 2009 року та додаткову угоду до ньоговід 13 квітня 2011 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів недійсності спірних правочинів. Оскільки у позові відмовлено з підстав його недоведеності, підстав для застосування позовної давності немає.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану через адвоката Кравцова С. О., задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Змінивши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 обрав неефективний спосіб захисту, оскільки звернувся у цій справі з окремим позовом про визнання недійсним договору поруки та додаткової угоди до нього після подання АТ "Мегабанк" позову про стягнення з поручителя кредитної заборгованості, який задоволено у справі № 640/21383/13-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_1, через адвоката Кравцова С. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди не звернули уваги, що ОСОБА_1 спірні договори не підписував, його волевиявлення на їх підписання не було, отже, вони є недійсними.
Суди не взяли до уваги, що банк оригіналів спірних договорів не надав, а зазначив лише, що вони були знищені під час пожежі, проте вказаного не довів.
У діях банку вбачається підробка документів, у зв`язку з чим він звертався до органів поліції із заявою про кримінальне правопорушення.
Суди безпідставно не врахували процесуальну поведінку банку, який не надав оригінал договору поруки, ухиляючись від проведення експертизи, чим ввів суд в оману, стверджуючи про його втрату.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неефективність обраного способу позивачем, оскільки визнання недійсними договору поруки та додаткової угоди до нього є належним та ефективним способом захисту.
У справі № 640/21383/13-ц питання недійсності договору поруки не досліджувалося.
Суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 травня 2012 року у справі № 6-88цс11, від 17 лютого 2016 року у справі № 3-1202гс15, від 28 березня 2018 року у справі № 500/1564/15-ц, провадження № 61-1105св17, від 23 січня 2019 року у справі № 342/3/16-ц, провадження № 61-9064св18, від 17 липня 2019 року у справі № 757/306/17-ц, провадження № 61-32050св18, від 04 лютого 2020 року у справі № 2/2218/3845/11, провадження № 61-6708св19, від 11 червня 2020 року у справі № 761/26618/15-ц, провадження № 61-9404св19, Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 травня 2006 року між АТ "Мегабанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 136ПВ/2006, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 760 000,00 дол. США строком до 20 вересня 2013 року.
13 травня 2009 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ "Мегабанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 67-526-П-1 та 13 квітня 2011 року додаткову угода до нього (том 1, а. с. 26-28).
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 20 травня 2015 року з ТОВ "Цай", ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 на користь АТ "Мегабанк" стягненосолідарно заборгованість за кредитним договором від 15 травня 2006 року № 136ПВ/2006 станом на 10 квітня 2015 року в розмірі 636 630,97 дол. США та 3 603 757,71 грн, з яких: залишок за кредитом - 600 976,39 дол. США (еквівалентно 14 080 876,82 грн); залишок нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом - 35 654,58 дол. США (еквівалентно 835 386,81 грн); суми штрафів - 3 603 757,71 грн. Вирішено питання розподілусудових витрат (том 1, а. с. 93-96).
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2015 року рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 травня 2015 року залишено без змін (том 1, а. с. 97-99).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 грудня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог АТ "Мегабанк" до ТОВ "Цай" про стягнення заборгованості за кредитним договорам скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 травня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2015 року залишені без змін (том 1, а. с. 100-103).
Відповідно до акта про пошкодження справ, складеного 24 листопада 2016 року комісією АТ "Мегабанк" справа Київського районного суду міста Харкова № 640/21383/13 за позовом АТ "Мегабанк" до ТОВ "Цай", ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договорам знищена внаслідок пожежі 20 листопада 2016 року за адресою: вул. Велика Панасівська, 210 у м. Харкові (том 1, а. с. 110-111).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.
Наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача сплатити заборгованість.
Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.
Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ні кредитного договору, ні відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.