Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
місто Київ
справа № 206/2402/22
провадження № 61-1918св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2022 року у складі судді Сухорукова А. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 64 600,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 18 вересня 2020 року між ним та начальником Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 78/2/1-1 (далі - договір від 18 вересня 2020 року № 78/2/1-1), за умовами якого останній взяв на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання автомобіля марки "BMW 325", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
28 грудня 2019 року автомобіль марки "BMW325", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, передано ОСОБА_1 .
За результатами проведеної інвентаризації необоротних активів (протокол від 06 серпня 2021 року) виявлено нестачу автомобіля марки "BMW325" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно зі звітом від 07 жовтня 2021 року № 95/3 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від нестачі автомобіля марки "BMW 325", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 04 жовтня 2021 року 64 600,00 грн.
18 жовтня 2021 року позивач направив ОСОБА_1 пропозицію про добровільне відшкодування збитків у строк до 01 листопада 2021 року.
13 грудня 2021 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) отримало заперечення ОСОБА_1 щодо виконання зазначеної пропозиції.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача у порядку регресу 64 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої нестачею автомобіля марки "BMW 325", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішень судів
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, провадження у справі за позовом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди закрито. Роз`яснено позивачу, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, мотивована тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки для вирішення справи по суті необхідним є встановлення правомірності дій відповідача під час проходження державної служби, що відповідно до сталої судової практики належить до компетенції адміністративного суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У лютому 2023 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не звернув увагу на те, що правовідносини між сторонами у справі не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби й не стосуються оскарження дій суб`єкта владних повноважень.
Предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди у порядку регресу, тобто правовідносини, які виникли між сторонами є приватно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статі 129 Конституції України, статі 255 ЦПК України, статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 134, 237 Кодексу законів про працю України, статей 1172, 1191 Цивільного кодексу України, статті 80 Закону України "Про державну службу"; неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а, у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року
у справі № 328/29/20, від 04 серпня 2021 року у справі № 208/13/20, від 22 вересня 2021 року у справі № 676/2149/20, від 22 грудня 2021 року
у справі № 658/28/21; недослідження зібраних у справі доказів.
У травні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Говіна Л. В. у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
З огляду на те, що відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Говіна Л. В., надіслано після настання строку, який визначив Верховний Суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 04 квітня 2022 року, з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку не звертався, Верховний Суд залишає такий відзив без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Позивач - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є суб`єктом владних повноважень.
Відповідач ОСОБА_1 обіймає посаду начальника Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка є посадою публічної служби.
18 вересня 2020 року між Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 78/2/1-1, за умовами якого, ОСОБА_1 передано транспортний засіб - автомобіль "BMW 325", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За результатами проведеної інвентаризації необоротних активів (протокол від 06 серпня 2021 року) виявлено нестачу транспортного засобу - автомобіля марки "BMW 325", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який був переданий відповідачу, як матеріально-відповідальній особі.
Згідно зі звітом експерта від 07 жовтня 2021 року № 95/3 розмір завданого збитку від нестачі автомобіля марки "BMW 325", державний реєстраційний номер НОМЕР_1,становить 64 600,00 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France)).
У розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
Наведене дає підстави для висновку про те, що "суд, встановлений законом" охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законодавством.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (частина перша статті 125 Конституції України).
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.