ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/4537/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Компанії Євроеколоджі Інтернешнл Корпорайшн А.С. (Euroecology International Corporation a.s.)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023
та рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022
у справі за позовом Компанії Євроеколоджі Інтернешнл Корпорейшн А.С. (Euroecology International Corporation a.s.)
до 1) Державної казначейської служби України
2) Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровській області
3) Дніпровської міської ради
про стягнення 20 857 112 грн 24 коп.
Учасники справи:
позивача: Хасін І.Б.;
відповідача-1: Пальчик В. О.;
відповідача-2: не з`явився;
відповідача-3: Гуртовий В. Ю.;
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Компанія Євроеколоджі Інтернешнл Корпорайшн А.С. (Euroecology International Corporation a.s.) (далі - позивач, Компанія) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1, ДКС України), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Дніпропетровській області), Дніпровської міської ради (далі - відповідач-3, Дніпровська міська ради) про стягнення 20 857 112,24 грн шкоди.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі протягом тривалого часу ухиляються від виконання виконавчого листа №403/4910/12, виданого на примусове виконання арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 14.07.2011 та додаткового арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 07.10.2011. У результаті бездіяльності відповідачів позивачем понесені збитки, пов`язані із падінням курсу гривні до курсу іноземних валют, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів. Заявлена до стягнення сума шкоди складає різницю між гривневим еквівалентом суми до стягнення, визначеної ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2012 у справі №403/4910/12, та гривневим еквівалентом суми, визначеної рішеннями арбітражного суду (курсова різниця).
1.3. Відповідачі позов не визнали, просили суд відмовити у задоволенні вимог позивача, мотивуючи наступним:
- відповідач-1 зазначав про те, що коливання курсу валют, яке призвело до курсової різниці, не є шкодою відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України. Позивачем не доведено, що через неправомірні дії відповідачів він позбавлений можливості отримати вказані кошти, а також не доведено спільного наміру відповідачів заподіяти шкоду позивачу. Крім того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту оскільки солідарне стягнення коштів з державного бюджету суперечить закону;
- відповідач-2 наголошував на тому, що ним вжито всіх необхідних заходів для виконання рішення суду, а також зазначав, що позивачем безпідставно заявлено вимоги про солідарне стягнення на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету України;
- відповідач-3 стверджував, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012, на підставі якого видано виконавчий документ, встановлена сума, що підлягає стягненню у гривневому еквіваленті, та підстав для перерахунку такої суми у зв`язку із зміною курсу валют немає. Окрім того, позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки відповідачем-3 не завдано шкоди позивачу.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, в позові відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, та обрано невірний спосіб захисту.
3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3.1. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012 у справі №403/4910/12 частково задоволено клопотання компанії Євроеколоджі Інтернешнл Корпорайшн А.С. (Euroecology International Corporation a.s.); надано дозвіл на примусове виконання:
- арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 14.07.2011 про стягнення солідарно з Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради на користь Акціонерного товариства "Euroecology International Corporation" (ІН 18631789): суми 1502325 грн 99 коп.; суми 6684992 грн 39 коп.; частину сплаченого мита за арбітражний розгляд у розмірі 268380 грн 11 коп.; частину сплаченої паушальної суми за адміністративні витрати Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської республіки та Аграрній палаті Чеської республіки у розмірі 181065 грн; всього 8636763 грн 49 коп.;
- додаткового арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 07.10.2011 про стягнення солідарно з Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради на користь Акціонерного товариства "Euroecology International Corporation" (ІН 18631789) відшкодування частини юридичних витрат у розмірі 435015 грн 51 коп.
3.2. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.07.2014 ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012 та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.04.2014 залишено без змін.
3.3. 22.04.2014 на виконання ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012, яка набрала законної сили 07.04.2014, видано виконавчий лист.
3.4. 10.06.2014 позивачем подано заяву до ГУ ДКС України у Дніпропетровській області про примусове виконання виконавчого документа №403/4910/12.
Станом на дату подання позову виконавчий документи перебуває на виконанні у ГУ ДКС України у Дніпропетровській області та залишається невиконаним.
3.5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі №826/18724/14, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2019:
- визнано неправомірною бездіяльність ДКС України щодо здійснення контролю за примусовим виконанням ГУ ДКС України у Дніпропетровській області виконавчого листа №403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська;
- визнано неправомірною бездіяльність ГУ ДКС України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання виконавчого листа №403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська;
- зобов`язано ГУ ДКС України у Дніпропетровській області виконати зазначені Порядком дії щодо забезпечення примусового стягнення за виконавчим листом №403/4910/12, виданим Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.
3.6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 у справі №826/19713/16, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 та Верховного Суду від 27.11.2018:
- визнано протиправною бездіяльність ГУ ДКС України в Дніпропетровській області у період з 01.04.2015, при здійсненні примусового виконання виконавчого листа №403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська;
- визнано протиправною бездіяльність ДКС України щодо здійснення у період з 01.04.2015 контролю за примусовим виконанням ГУ ДКС України в Дніпропетровській області виконавчого листа №403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська.
3.7. Обставини щодо неправомірної бездіяльності відповідача-1 та відповідача-2 не підлягають доведенню в межах даної справи в силу положень частини четвертої статті 75 ГПК України обставини.
3.8. Дніпровська міська рада, яка є боржником у виконавчому провадженні, стягнення у межах якого може бути виконано без особистої участі боржника, не є відповідальним суб`єктом за шкоду, завдано неправомірною бездіяльністю органів державної влади. Боржник не несе відповідальності за умисне невиконання судового рішення, оскільки обов`язок щодо стягнення покладений на інших осіб.
3.9. Дніпровська міська рада, як боржник у виконавчому провадженні, не може бути відповідальним суб`єктом за завдану шкоду у даному випадку, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині до Дніпровської міської ради.
3.10. Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.09.2012 у справі №403/4910/12, якою надано дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 14.07.2011 та додаткового арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 07.10.2011 про стягнення солідарно з Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради на користь позивача заборгованості у гривнях.
3.11. У виконавчому листі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2014 продубльовано резолютивну частину ухвали Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.09.2012 у справі №403/4910/12, якою визначено заборгованість у гривні.
3.12. В ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2021 у справі №403/4910/12 судом встановлено, що подання позивачем заяви про виправлення описки в резолютивній частині ухвали від 26.09.2012 у справі №403/4910/12 зазначивши в ній суму, що підлягає стягненню в іноземній валюті згідно мотивувальної частини цієї ухвали, поряд з її еквівалентом в національній валюті України станом на день винесення ухвали, за своєю суттю не є виправленням описки чи арифметичної помилки, а зводиться до незгоди з прийнятою ухвалою судом першої інстанції.
3.13. Судовим рішенням, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, надано дозвіл на виконання рішення про стягнення заборгованості у гривнях.
3.14. Курсова різниця не може бути ні збитками, ні упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Таким чином, курсова різниця не є шкодою, оскільки позивач не міг розраховувати на отримання зазначених коштів та позивачем не доведено, що ним понесені такі збитки.
3.15. Позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки нормами законодавства України не передбачено солідарний обов`язок держави та особи, яка завдала шкоди, щодо солідарного відшкодування такої шкоди.
4. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
4.1. Компанія Євроеколоджі Інтернешнл Корпорайшн А.С. (Euroecology International Corporation a.s.) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4.2. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, зазначаючи зокрема про те, що:
- суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 129-1 Конституції України, статей 112, 117 Бюджетного кодексу України, статей 533, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", статті 326 ГПК України, не врахували висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.11.2017 у справі №697/307/15-ц, від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, від 28.10.2020 у справі № 904/3667/19, від 19.05.2022 у справі № 200/21286/16-а (за участі тих самих осіб), а також проігнорували двосторонні Угоди між Україною та Чеською Республікою, які мають вищу юридичну силу відносно українського законодавства, посилання на які відсутні в оскаржуваних судових рішеннях у цій справі;
- наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини восьмої статті 395 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 у подібних правовідносинах.
4.3. Також, на переконання скаржника, у даному випадку наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України (справа містить виключну правову проблему і передача на Велику Палату необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики), оскільки:
- частина восьма статті 395 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, передбачала, що у разі, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали. При цьому, жодного механізму компенсації стягувану збитків (шкоди), отриманих ним внаслідок знецінення національної валюти України в період з дати винесення ухвали про визнання рішення іноземною суду до дати фактичного його виконання законодавство України не містило;
- в чинній редакції ЦПК України (частина шоста статті 479 ЦПК України) таку проблему усунуто шляхом викладення цієї норми в наступній редакції: "Якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті або валютах, суд, який розглядає це клопотання, вказує в своїй ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу, а за заявою стягувача суд визначає суму стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали". Однак вказана норма не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли раніше, відтак, ця правова проблема стосується всіх рішень іноземних судів, дозвіл на примусове виконання яких надано українськими судами до 15.12.2017;
- внаслідок існування цієї виключної правової проблеми позивач та інші стягувачі в аналогічних справах фактично позбавлені можливості отримати повне та належне виконання рішень міжнародних арбітражів, а можуть отримати лише їх гривневий еквівалент за курсом станом на день винесення ухвали українським судом.
5. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги
5.1. ДКС України у відзиві заперечувала доводи касаційної скарги, просила Суд у задоволенні скарги відмовити, мотивуючи наступним:
- позивач хибно тлумачить обставини справи та норми права в частині суми коштів, які підлягають стягненню з боржника (Дніпровської міської ради);
- вимоги позивача про солідарне стягнення коштів з усіх відповідачів є безпідставними;
- скаржником не враховано принцип цільового використання бюджетних коштів, а також повноваження боржника та органу виконання судових рішень;
- судове рішення у справі № 403/4910/12 буде виконано органом Казначейства, коли на рахунках боржника за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду будуть передбачені необхідні кошти.
5.2. Дніпровська міська рада також надала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, з огляду на наступне:
- рішення Дніпровської міської ради від 28.09.2016 № 12/14 "Про затвердження Бюджетної програми "На виконання судових рішень та виконавчих документів" на 2016-2020 роки" прийнято відповідно до вимог та у спосіб, передбачений Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування", постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевий бюджетів або боржників";
- заявляючи вимогу про стягнення 20 857 112 грн 24 коп., позивач безпідставно перерахував суму заборгованості, визначену ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012;
- позивачем обрано невірний спосіб захисту можливого порушення його прав, оскільки Дніпровською міською радою не завдано шкоди позивачеві. Позивач, звернувшись з позовом, який розглядається у цій справі, фактично намагається виконати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012;
- позивач звернувся з позовом в порядку господарського судочинства про виконання ухвали суду, яка була постановлена в порядку цивільного судочинства.
5.3. ГУ ДКС України у Дніпропетровській області у відзиві заперечувало проти задоволення касаційної скарги позивача, зазначаючи наступне:
- Головним управлінням вжито всіх відповідних заходів для виконання рішення суду з урахуванням положень Бюджетного кодексу України та профільного законодавства в частині виконання судових рішень;
- при стягненні коштів з бюджетних установ чи державного бюджету Казначейство та його органи виступають виключно виконавцями судових рішень. При цьому ДКС України та її територіальні
органи не є розпорядниками коштів Державного бюджету України та їх рахунки не уособлюють державний бюджет України;
- позивач у своїй заяві помилково доходить до висновку про необхідність солідарного стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, адже норма статті 1173 ЦК України чітко визначає що шкода відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету;
- тривале не виконання судового рішення, сталось не через протиправну бездіяльність Головного управління або ДКС України, а через відсутність коштів на рахунках боржника по спеціальній бюджетній програмі, що унеможливлювало виконання судового рішення у спосіб встановлений чинним законодавством;
- у разі надходження коштів по зазначеній бюджетній програмі Головним управлінням будуть вжиті невідкладні заходи щодо виконання судового рішення.
6. Касаційне провадження
6.1. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/4537/20 за касаційною скаргою Компанії Євроеколоджі Інтернешнл Корпорейшн А.С. (Euroecology International Corporation a.s.) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2023 о 15:30.
6.2. Ухвалами Верховного Суду від 09.05.2023 та 22.05.2023 задоволено заяви представників Дніпровської міської ради про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №910/4537/20 та доручено забезпечити участь представників Дніпровської міської ради у судових засіданнях.
6.3. У судовому засіданні 23.05.2023 представник позивача підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити. Представники ДКС України та Дніпровської міської ради заперечували проти касаційної скарги та просили Суд відмовити у її задоволенні.
6.4. У судовому засіданні 23.05.2023 оголошено перерву до 20.06.2023 о 15:15.
6.5. З метою вирішення клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалою від 20.06.2023 розгляд справи було відкладено на 11.07.2023 - 14:30.
6.6. В судовому засіданні 11.07.2023 представники сторін підтримали пояснення стосовно викладеного у касаційній скарзі та по суті спору, які надавалися у попередньому судовому засіданні.
6.7. ГУ ДКС України у Дніпровській області явку свого представника у судові засідання 23.05.2023, 20.06.2023 та 11.07.2023 не забезпечило. Однак колегією суддів враховано, що ГУ ДКС України у Дніпровській області надано відзив на касаційну скаргу, в якому висловлено свою позицію по суті викладених у скарзі обставин. Крім того, явка представників сторін у судові засідання не визнавалася Судом обов`язковою, у зв`язку з чим колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника ГУ ДКС України у Дніпровській області за наявними у справі матеріалами.
6.8. Стосовно викладеного у касаційній скарзі клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.
6.9. В частині п`ятій статті 302 ГПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
6.10. За змістом наведеної норми права, для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників.
6.11. Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
6.12. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
6.13. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
6.14. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 33/29 (914/2953/21).
6.15. За оцінкою Верховного Суду, заявлене скаржником клопотання не містить належного обґрунтування того, що справа містить виключну правову проблему за кількісним та якісним критерієм, зокрема скаржник не посилається на практику судів у конкретних справах для підтвердження існування різних відмінних позицій застосування зазначених норм права, на неправильне застосування яких він посилається у касаційній скарзі, а його міркування ґрунтуються лише на припущенні, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. У цій справі розглядається вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 20 857 112 грн 24 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок тривалого невиконання виконавчого листа №403/4910/12, виданого на примусове виконання арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 14.07.2011 та додаткового арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 07.10.2011, на підставі статті 1173 ЦК України.
7.2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову з підстав не доведення позивачем наявності усіх складових правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, та обрання невірного способу захисту своїх прав, оскільки законодавством не передбачено солідарний обов`язок держави та особи, яка завдала шкоди, щодо відшкодування такої шкоди.
7.3. За змістом касаційної скарги позивач вважає, що судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального і процесуального права, не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також рішення Європейського суду з прав людини, на які посилався позивач.
7.4. Врахувавши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.
7.5. За приписами частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
7.6. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
7.7. З наведеного слідує, що норми статті 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини відповідного органу та його посадової або службової особи.
7.8. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (йдеться про реальну шкоду).
7.9. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода, яка спричинила порушення цивільного права, стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
7.10. Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу (його посадової/службової особи) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
7.11. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами у цій справі:
- арбітражним рішенням Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 14.07.2011, а також додатковим арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 07.10.2011 у справі за позовом АТ "Euroecology International Corporation" до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради про стягнення суми стягнуто з відповідачів на користь АТ "Euroecology International Corporation" 187955,21 доларів США, 836355,86 доларів США, частину сплаченого мита за арбітражний розгляд у розмірі 647053,00 чеських крон, частину сплаченої паушальної суми на адміністративні витрати Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки у розмірі 436540,00 чеських крон та відшкодування частини юридичних витрат у розмірі 775161,60 чеських крон, 772281,60 чеських крон, 9417 євро та 41841,41 чеських крон;
- ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012 у справі №403/4910/12, яка набрала законної сили 07.04.2014, надано дозвіл на примусове виконання вищевказаних рішень Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 14.07.2011 та від 07.10.2011;
- 22.04.2014 на виконання ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012 видано виконавчий лист у справі №403/4910/12;
- 10.06.2014 позивач звернувся до ГУ ДКС України у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання виконавчого документа у справі №403/4910/12, який наразі залишається невиконаним;
- судовими рішеннями в адміністративних справах №826/18724/14 та №826/19713/16 визнано неправомірною бездіяльність ДКС України щодо здійснення контролю за примусовим виконанням ГУ ДКС України у Дніпропетровській області виконавчого листа №403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, а також бездіяльність ГУ ДКС України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання вказаного виконавчого листа.
7.12. За змістом оскаржуваних судових рішень суди дійшли висновку про відмову у позову, зокрема зазначаючи про те, що:
- заборгованість, яку позивач вважає шкодою, виникла ще до того, як органами казначейства було допущено неправомірну бездіяльність, а відтак заявлена позивачем до стягнення шкода не є наслідком дій (бездіяльності) органів казначейства;
- посилання позивача на те, що внаслідок тривалої протиправної бездіяльності відповідачів йому завдано майнової шкоди, розмір якої складає різницю між гривневим еквівалентом суми до стягнення, визначеної ухвалою суду від 28.09.2012 у справі №403/4910/12 та гривневим еквівалентом суми, визначеної рішеннями арбітражного суду (курсова різниця), є безпідставним, адже стягнення за спірним виконавчим листом не було визначено у іншій валюті, ніж гривня;
- Дніпровська міська рада, яка є боржником у виконавчому провадженні, стягнення у межах якого може бути виконано без особистої участі боржника, не є відповідальним суб`єктом за шкоду, завдану неправомірною бездіяльністю органів казначейства.
7.13. Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними з огляду на наступне.
7.14. Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.
7.15. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
7.16. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
7.17. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
7.18. Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на положення частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.