1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/21848/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 (колегія суддів: Шапран В.В., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго")

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - Керуюча компанія)

про стягнення заборгованості.

Суть спору

1. Київська міська рада у 2010 році затвердила перелік об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва.

2. У 2011 році Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація визначила комунальне підприємство (Керуючу компанію), яке здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського районну в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.

3. З 2018 року КП "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також стало новим кредитором за договором про відступлення права вимоги з ПАТ "Київенерго", про що повідомило Керуючу компанію.

4. КП "Київтеплоенерго" звернулося до суду з позовом до Керуючої компанії про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

5. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції скасував вказане рішення та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково.

6. Керуюча компанія звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

7. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання, чи повинна юридична особа, за якою на праві господарського відання закріплено нежитлове приміщення, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, сплачувати за постачання теплової енергії за відсутності укладеного договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

8. У грудні 2021 року КП "Київтеплоенерго" звернулося до суду з позовом до Керуючої компанії про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії в загальному розмірі 75 405,66 грн, з яких: 61 521,52 грн - основний борг, 4 366,05 грн - 3% річних та 9 518,09 грн - інфляційні втрати.

9. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, площею 57,00 кв. м, в якому надавалися послуги з теплопостачання;

- відповідач не вносив плату за отриману теплову енергію від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") до квітня 2018 року включно, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 30 190,04 грн;

- право вимоги за вказаним боргом позивач отримав на підставі договору цесії від 11.10.2018 №601-18;

- у зв`язку з несплатою Керуючою компанією за надані у період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року послуги з теплопостачання, в неї виникла заборгованість у розмірі 31 331,48 грн;

- оскільки закон встановлює обов`язок споживача оплачувати послуги з теплопостачання, не дивлячись на відсутність договірних відносин, відповідач порушив свої зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого він також зобов`язаний відшкодувати 3% річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.07.2022 у задоволенні позову відмовив повністю; стягнув з КП "Київтеплоенерго" на користь відповідача 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

11. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що позивач не надав жодних доказів стосовно того, що спірне приміщення знаходиться на балансі або в користуванні відповідача; суд встановив, що позивач включив спірну заборгованість у рахунок-фактуру без деталізації інформації щодо складових такої плати.

12. Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.11.2022 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про часткове задоволення позову. Стягнув з Керуючої компанії на користь КП "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 46 022,29 грн, 3% річних у розмірі 2 968,64 грн та 6 797,90 грн інфляційних втрат.

13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав; зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів спростування презумпції правомірності договору відступлення прав вимоги, позивач прийняв право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та додаткових грошових зобов`язань;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірне нежитлове приміщення не знаходиться на балансі або в користуванні відповідача, тоді як відповідно до розпоряджень Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації спірне нежитлове приміщення закріплено за відповідачем на праві господарського відання, прийнято і перебуває на балансі останнього;

- технічна можливість непоставлення теплової енергії відповідачу у позивача відсутня; нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів;

- отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (корінцями нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання; відомостями обліку спожитої теплової енергії, що підтверджує обсяги споживання теплової енергії; обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування, враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем (як частки опалювальної площі будівлі), кількість діб/годин роботи (споживання) та її вартість); обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом 8724004-01, копії яких надав позивач;

- позивач довів факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірні періоди та факт підключення / відключення до / від постачання теплової енергії всього будинку;

- відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію;

- відповідач не надав жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, а тому у відповідача існує обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої ним теплової енергії; відповідач не спростував відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надав доказів здійснення оплати останньої;

- надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем в їх спростування;

- надані представником позивача розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є правильними;

- позовна давність для вимог щодо стягнення суми основного боргу за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року станом на день звернення з позовом до суду (30.12.2021) є такою, що сплинула у травні 2021 року; позовна давність щодо заборгованості, яка виникла за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року, була пропущена ще до початку дії карантину; щодо заборгованості, яка виникла за спірний період з березня 2017 року по квітень 2018 року, то закінчення позовної давності щодо цих вимог припало на період дії карантину, а отже позовна давність продовжена та не сплинула на момент звернення до суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

14. 02.12.2010 Київська міська рада (далі - КМР) рішенням №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" затвердила переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1- 10 до цього рішення.

15. У п.3 рішення №284/5096 КМР доручила виконавчому комітету здійснювати, у разі необхідності, закріплення об`єктів, зазначених у додатках 1- 10 до цього рішення, на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

16. У додатку №10 рішення КМР навела перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі, до яких, зокрема, віднесений житловий будинок по просп. Перемоги, буд. 68/1 загальною площею 4 900,00 кв. м та нежитлові приміщення площею 73,30 кв. м.

17. Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація розпорядженням №80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням внесених до нього змін розпорядженням №801 від 30.12.2016, визначила, що Керуюча компанія здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського районну в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.

18. За Керуючою компанією під порядковим №1412 закріплені на праві господарського відання нежитлові приміщення за адресою м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 загальною площею 73,30 кв. м під інвентарним номером №6412. Під цим же інвентарним номером зазначена загальна площа приміщень, які передані Керуючій компанії за вказаною адресою (4 900,00 кв. м) (додаток №1 до розпорядження №801 від 30.12.2016).

19. Будинок по просп. Перемоги, буд. 68/1 у м. Києві оснащений інженерною мережею з централізованого опалення. Нежитлові приміщення, розташовані у житловому будинку за вказаною адресою, мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення.

20. З 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "Київтеплоенерго".

21. Предметом діяльності КП "Київтеплоенерго" є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії (п.2.2.1 статуту).

22. 11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" (як кредитор) та КП "Київтеплоенерго" (як новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 (далі - Договір цесії), за умовами якого:

- кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (п.1.1);

- кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) (п.1.3).

23. Відповідно до додатку №1 до Договору цесії КП "Київтеплоенерго" набуло право вимоги до Керуючої компанії щодо заборгованості за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію за особовим рахунком №8724004-01 у розмірі 30 190,04 грн.

24. 08.04.2019 КП "Київтеплоенерго" листом №1/5-8724004-01 повідомило Керуючу компанію про відступлення права вимоги.

25. 01.02.2021 КП "Київтеплоенерго" направило на адресу Керуючої компанії проект договору на постачання теплової енергії №8724004-01 від 20.01.2021 листом з описом вкладення.

26. Додатком №8 вказаного проекту договору встановлено, що об`єктом теплопостачання є нежитлове приміщення площею 57,00 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1.

27. Керуюча компанія вказала, що вона не є споживачем послуг централізованого опалення, не погодилася зі змістом і структурою проекту договору та повернула примірник проекту договору на постачання теплової енергії без підписання.

28. 17.11.2021 КП "Київтеплоенерго" надіслало на адресу Керуючої компанії вимогу №30/5/4/17970 щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію яка виникла до 01.05.2018 у розмірі 30 190,04 грн та з 01.10.2018 по 01.10.2021 у розмірі 31 331,48 грн.

29. Керуюча компанія залишила вказану вимогу без задоволення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

30. 06.01.2023 Керуюча компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022, в якій просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

31. Верховний Суд ухвалою від 24.01.2023 касаційну скаргу залишив без руху. 14.02.2023 разом із заявою про усунення недоліків Керуюча компанія надала нову редакцію касаційної скарги.

32. Скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 3, 4 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що необхідно вирішити, які норми законодавства регулюють спірне договірне правовідношення: ст.1, ст.19-1, ст.25 Закону "Про теплопостачання" чи ст.1, ч.2 ст.12, ч.3 ст.12, ст.13 Закону "Про житлово-комунальні послуги"; вирішення цього питання впливає на законодавчі вимоги щодо законності та обґрунтованості судових рішень в численних подібних спорах між позивачем та відповідачем.

33. Скаржник зазначає, зокрема, таке:

- суд апеляційної інстанції не застосував ч.3 ст.13 Конституції України, ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст.4 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (щодо того, що виключно за наявності речового права на майно виникає обов`язок з його утримання), неправильно застосував статті 76, 77 ГПК (щодо того, що право на приміщення має бути підтверджене відповідними доказами; такі докази відсутні); статті 86, 236 ГПК (щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи); відсутні докази того, що у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 наявне нежитлове приміщення, площа якого становить саме 57,00 кв. м;

- відсутні докази передачі та перебування на балансі Керуючої компанії будь-якого приміщення у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1; Закон "Про житлово-комунальні послуги" (№2189) з 10.06.2018 ліквідував правовий інститут "балансового утримання" багатоквартирних будинків, балансоутримувача, як суб`єкта житлово-комунальних відносин, тому Керуюча компанія не може бути балансоутримувачем нежитлового приміщення площею 57,0 кв. м;

- у Керуючої компанії відсутній правовий статус споживача теплової енергії; обов`язок сплати за теплову енергію виникає лише у споживача; Керуюча компанія не зареєстрована за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, тому не може споживати енергію; суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №36-2951пс15, Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц, від 16.03.2020 №755/10683/17, від 26.09.2018 №750/12850/16-ц (що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними), при цьому, скаржник не посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК як на підставу касаційного оскарження;

- в матеріалах справи відсутні документи, складені ПАТ "Київенерго", які підтверджують обсяг, якість та вартість спожитої теплової енергії Керуючою компанією у спірний період; корінці нарядів ПАТ "Київенерго" на включення та відключення опалення у будинку у спірний період такими документами не є;

- в матеріалах справи відсутні докази фіксування параметрів споживання теплової енергії у нежитловому приміщенні площею 57,0 кв. м за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 за всі заявлені до сплати періоди; суд апеляційної інстанції не досліджував вказані обставини;

- відсутні підстави для застосування ст.625 ЦК;

- суд апеляційної інстанції не досліджував питання правової природи договірного правовідношення між ПАТ "Київенерго" та Керуючою компанією;

- до правовідносин між позивачем та відповідачем (постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, переданих до сфери управління Керуючої компанії) повинні застосовуватися положення Закону "Про житлово-комунальні послуги" (а саме, ст.1, частини 2, 3 ст.12, ст.13), відповідно до яких індивідуальний споживач отримує теплову енергію для власних потреб; суд апеляційної інстанції не дослідив наявний в матеріалах справи проект договору на постачання теплової енергії від 20.01.2021 №8724004-01, не дослідив, яким законом має бути врегульоване договірне правовідношення (Законом "Про житлово-комунальні послуги" чи Законом "Про теплопостачання").

34. Скаржник вказує, що в провадженні господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду перебуває 89 справ за позовом КП "Київтеплоенерго" до Керуючої компанії про стягнення заборгованості за теплопостачання; кількість таких позовів постійно збільшується; аналогічні спори виникають і в інших районах міста Києва; неврегульованість суспільних відносин призводить до того, що відсутня єдність судової практики і, як наслідок, суди ухвалюють протилежні рішення в аналогічних правовідносинах (справи, вирішені на користь відповідача: №910/21865/21, №910/3878/22, №910/4163/22, №910/2317/22, №910/9072/20; справи, вирішені на користь позивача: №910/6255/22, №910/22035/21, №910/21570/21, №910/3672/22).

35. 18.04.2023 надійшов відзив КП "Київтеплоенерго", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

36. У відзиві КП "Київтеплоенерго" зазначає:

- відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16 та Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №904/6293/17);

- підставою для виникнення зобов`язань з оплати за отриману теплову енергію без укладення договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг / постачання товарної продукції, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним;

- суд апеляційної інстанції правильно встановив, що зі змісту розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №801 від 30.12.2016, вбачається, що на баланс Керуючої компанії переданий весь будинок за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, включно всі нежитлові приміщення в ньому загальною площею 73,30 кв. м, тому спірне приміщення, площа якого менша (57,00 кв. м), знаходиться на балансі Керуючої компанії; твердження суду першої інстанції, що позивач не надав доказів перебування цього приміщення на балансі або в користуванні відповідача, є помилковим;

- у спірний період, КП "Київтеплоенерго" поставило Керуючій компанії теплову енергію за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), що підтверджується, зокрема, актом прийняття теплового вузла обліку, актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та актами перевірки стану вузла обліку, які підтверджують, що житловий будинок за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи;

- оскільки приміщення Керуючої компанії знаходиться у житловому будинку, який має єдину загальнобудинкову систему опалення, технічна можливість не поставлення теплової енергії останньому відсутня; житлові будинки мають бути забезпечені тепловою енергією відповідно розпоряджень КМДА про опалювальні сезони;

- Керуюча компанія не надала суду доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, а тому у неї наявний обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії;

- Верховний Суд досліджував питання прийняття облікових карток (табуляграм) як доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді (постанови від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19);

- суд апеляційної інстанції правильно встановив, що Керуюча компанія не надала доказів виконання зобов`язання з оплати послуг по теплопостачанню з листопада 2015 року по 01.05.2018 в розмірі 30 190,04 грн та за період з 01.10.2018 по 01.10.2021 у розмірі 31 331,48 грн.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

37. Верховний Суд ухвалою від 27.03.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Керуючої компанії, розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо належності Керуючій компанії нежитлового приміщення

38. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував ч.3 ст.13 Конституції України, ч.4 ст.319 ЦК, ст.4 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (щодо того, що виключно за наявності речового права на майно виникає обов`язок з його утримання), неправильно застосував статті 76, 77 ГПК (щодо того, що право на приміщення має бути підтверджене відповідними доказами; такі докази відсутні); статті 86, 236 ГПК (щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи).

39. Керуюча компанія звертає увагу, що відсутні докази того, що у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 наявне нежитлове приміщення, площа якого становить саме 57,00 кв. м.

40. Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника з огляду на таке.

41. Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку (частини 1, 2 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

42. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч.5 ст.22 Господарського кодексу України (далі - ГК)).

43. Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених ЦК (ч.1 ст.133 ГК).

44. Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч.1 ст.136 ГК).

45. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч.2 ст.136 ГК).

46. Суд апеляційної інстанції встановив, що КМР у рішенні №284/5096 від 02.12.2010 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" затвердила переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1- 10 до цього рішення та доручила виконавчому комітету закріплювати такі об`єкти на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

47. У додатку №10 рішення КМР №284/5096 наведений перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі, до яких віднесено, зокрема, нежитлові приміщення площею 73,30 кв. м за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1.

48. Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі №640/19786/19 встановив, що Керуюча компанія відповідно до статуту, створена з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплене за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку.

49. Суд апеляційної інстанції встановив, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація розпорядженням від 30.12.2016 №801 закріпила за Керуючою компанією на праві господарського відання нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 загальною площею 73,30 кв. м під інвентарним номером №6412.

50. Крім того, вказаним розпорядженням на Керуючу компанію покладено обов`язок здійснювати контроль за використанням майна, яке закріплене за Керуючою компанією, зберігання, а у разі відсутності - виготовлення технічної документації на таке майно.

51. Враховуючи, що за Керуючою компанією закріплені всі нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, то суд апеляційної інстанції правильно встановив, що спірне приміщення, площа якого менша, а саме, 57,00 кв. м, передано Керуючій компанії.

52. Суди попередніх інстанцій не встановили, що Керуюча компанія під час розгляду не надала докази того, що спірне нежитлове приміщення площею 57,00 кв. м належить іншій фізичній чи юридичній особі, а не територіальній громаді міста Києва.

53. Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 у справі №924/1234/21 вказав, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК, його ст.79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".


................
Перейти до повного тексту