ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2023 року
м. Київ
справа №540/1720/20
адміністративне провадження № К/9901/30746/21 №К/9901/28107/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Почепи В.В.
представника відповідачів - Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури - Плясун Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №540/1720/20
за позовом ОСОБА_1
до прокуратури Херсонської області, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним і скасування рішення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора і керівника Херсонської обласної прокуратури
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (головуючий суддя: Гомельчук С.В.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року (головуючий суддя: Бойко А.В., судді: Федусик А.Г., Шевчук О.А.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до прокуратури Херсонської області, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення №218 від 9 квітня 2020 року кадрової комісії №2 щодо ОСОБА_1, в якому позивача визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію у зв`язку із отриманням балу, нижчого від прохідного для успішного складання іспиту та недопущення до проходження наступних етапів атестації;
- визнати протиправним і скасувати наказ прокуратури Херсонської області від 2 червня 2020 року №253к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури Херсонської області з 4 червня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області або на рівнозначній посаді з 4 червня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
- стягнути з прокуратури Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 4 червня 2020 року до дня фактичного поновлення на посаді;
- стягнути з прокуратури Херсонської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах стягнення за один місяць;
- стягнути з прокуратури Херсонської області на його користь моральну шкоду в розмірі: 50 000 грн.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України безперервно понад 17 років, а з 2016 року займав посаду прокурора відділу прокуратури Херсонської області.
Зазначав, що його незаконно звільнено з посади на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не відбулось реорганізації чи ліквідації, скорочення кількості прокурорів в органі, в якому він обіймав посаду.
До того ж, позивач зауважував, що з 2 червня 2020 року до 6 червня 2020 року він перебував на лікарняному, але незважаючи на це був звільнений, що суперечить частині третій статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України"). Зазначив, що не погоджується з оскаржуваним рішенням про неуспішне проходження ним атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування, оскільки знаходився в хворобливому стані, що підтверджується відповідними документами, а кадрова комісія, на переконання позивача, необґрунтовано проігнорувала його заяви про повторне проходження іспиту.
Окрім зазначено, позивач стверджує, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (далі - "Закон №113-ІХ") носить дискримінаційний характер та не відповідає приписам статті 21 Конституції України.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою його оскарження і відновлення своїх порушених трудових прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 9 квітня 2020 року №218 щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним і скасовано наказ прокуратури Херсонської області від 2 червня 2020 року №253к про звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури Херсонської області з 4 червня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області з 4 червня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
- стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 4 червня 2020 року до 29 жовтня 2020 року в розмірі: 120 969 грн 45 коп;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді в прокуратурі Херсонської області з 4 червня 2020 року та стягнення заробітної плати в межах стягнення за один місяць в розмірі: 20737 (двадцяти тисяч семисот тридцяти семи) грн 62 коп;
- стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь позивача моральну шкоду в розмірі: 10000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за результатами проходження 1 етапу атестації набрав 39 балів із 70 мінімально необхідних.
Зауважив, що позивач під час проходження атестації 5 березня 2020 року перебував на амбулаторному лікуванні з 27 лютого 2020 року до 7 березня 2020 року із захворюванням на ОРВІ та гострий бронхіт. Симптоми захворювання: підвищена температура тіла до 40 градусів, головокружіння, головна біль, підвищений артеріальний тиск до 170/100.
Зазначені фактори, пов`язані зі станом здоров`я позивача, негативно вплинули на проходження ним атестації та результат іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки.
Дослідивши протокол засідання Другої кадрової комісії від 9 квітня 2020 року №5, суд першої інстанції дійшов висновку, що кадровою комісією не взято до уваги стан позивача під час проведення тестування та медичні документи, що підтверджували його захворювання, і, як результат, ухвалено рішення без урахування всіх обставин, що мають значення. Відтак окружний суд дійшов висновку, що рішення кадрової комісії за таких обставин належить скасувати.
До того ж, окружний суд не встановив факт ліквідації, реорганізації або скорочення чисельності прокурорів прокуратури Херсонської області, що свідчить про ненастання події, з якою пов`язана можливість застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", як підстави звільнення працівника. Відтак наказ про звільнення позивача з посади також був визнаний незаконним і скасований.
Зважаючи на це, суд першої інстанції стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також відшкодування моральної шкоди у розмірі: 10000 грн.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року змінено, шляхом викладення абзацу п`ятого його резолютивної частини у наступній редакції:
"Стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 5 червня 2020 року до 29 жовтня 2020 року у розмірі: 116 361 (сто шістнадцять тисяч триста шістдесят одна) грн 09 коп".
Виключено абзац сьомий резолютивної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та викладено мотивувальну частину судового рішення в частині вирішення питання щодо стягнення моральної шкоди в редакції постанови суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року залишено без змін.
Погодившись із висновками суду першої інстанції по суті спору, апеляційний суд змінив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача.
До того ж, апеляційний суд виключив абзац резолютивної частини рішення окружного суду стосовно стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, оскільки дійшов висновку, що позивач не довів суду факт спричинення йому моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди, за умови відсутності будь-яких доказів завдання позивачу фізичного болю, душевних страждань або приниження репутації фізичної особи.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора і керівник Херсонської обласної прокуратури звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на них.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У серпні 2021 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Офіс Генерального прокурора зазначив, що оскаржуване позивачем рішення про неуспішне проходження атестації є обґрунтованим та відповідає вимогам, встановленим Порядком №221, зокрема, містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття.
Скаржник наполягає, що подавши заяву про переведення до обласної прокуратури та про намір пройти атестацію, позивач погодився з порядком і умовами проведення такої атестації. А також був обізнаний, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, його буде звільнення із займаної посади.
Висновки судів про те, що погане самопочуття ОСОБА_1 не дало йому змогу об`єктивно скласти іспит, скаржник вбачає хибними, з огляду на те, що із графіком складання 1 етапу атестації позивач був ознайомлений завчасно. Будучи на лікарняному ще за 2 дні до проведення іспиту, позивач не проінформував про цю обставину кадрову комісію, а навпаки з`явився для проходження тестування та навіть достроково його завершив, надавши відповіді на всі запитання. Про своє погане самопочуття та прохання дозволити перескласти іспит у зв`язку з цим, позивач повідомив кадрову комісію відповідною заявою лише на сьомий день після проходження тестування, що, на переконання скаржника, не може слугувати об`єктивним підтвердженням наявності на момент тестування чинників, які вплинули на результат атестації та підставою для повторного складання іспиту ОСОБА_1 .
До того ж, висновок судів про відсутність ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів як причини незаконності звільнення позивача, скаржник вбачає необґрунтованим, адже підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади, зокрема, у регіональних прокуратурах, звільняються, відповідно, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Ця норма є спеціальною відносно інших нормативно-правових актів, а тому висновок суду, що для звільнення за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" має відбутись ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів є помилковим.
Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 7, 13, 16, 17 і підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
Верховним Судом ухвалою від 27 вересня 2021 року було відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Учасники справи своїх відзивів на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора не надали. Копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора отримала 30 вересня 2021 року, Херсонська обласна прокуратура - 1 жовтня 2021 року. ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття касаційного провадження і матеріали скарги направлялись двічі, у тому числі електронною поштою.
У серпні 2021 року керівник Херсонської обласної прокуратури також подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга керівника Херсонської обласної прокуратури подана на підставі аналогічних доводів як і скарга Офісу Генерального прокурора.
Верховним Судом ухвалою від 20 вересня 2021 року було відкрито касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Учасники справи своїх відзивів на касаційну скаргу керівника Херсонської обласної прокуратури не надали. Копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора і Офіс Генерального прокурора отримали 23 вересня 2021 року. ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття касаційного провадження і матеріали скарги направлялись двічі, у тому числі електронною поштою.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 з жовтня 2002 року працював на різних посадах в органах прокуратури України і з 12 січня 2016 року до часу звільнення безперервно обіймав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області.
8 жовтня 2019 року позивач подав на ім`я Генерального прокурора письмову заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі пункту 10 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
За результатом проходження 1 етапу атестації, позивач набрав 39 балів, що не є достатніми для допуску до інших етапів атестації, оскільки прохідний бал становив 70 балів.
Рішенням Кадрової комісії №2 від 9 квітня 2020 року №218 ОСОБА_1 визнаний таким, що неуспішно пройшов атестацію.
Наказом прокурора Херсонської області від 2 червня 2020 року №253к позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 4 червня 2020 року.
12 березня 2020 року позивач подав, в тому числі, голові та секретарю Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур заяву в порядку пункту 2 розділу V Порядку №221, в якій повідомив, що він з 17 лютого 2020 року до теперішнього часу згідно графіку перебуває у відпустці, під час якої з 26 лютого 2020 року у нього погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим він був змушений 27 лютого 2020 року звернутись до лікарні. Позивач у поданій заяві зазначив, що під час хвороби температура його тіла підвищувалась до 40 градусів, він відчував головний біль, нудоту, артеріальний тиск підвищувався до позначки 180/95, психологічний та фізичний стан були пригнічені. У заяві позивач вказав на те, що стан його здоров`я значно вплинув на результат складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону з використанням комп`ютерної техніки, а тому просив визнати, що іспит у формі анонімного тестування від 5 березня 2020 року складений ОСОБА_1 неуспішно з поважних причин та надати йому можливість повторно скласти цей іспит. До цієї заяви позивач додав виписку з медичної картки хворого і копію листка непрацездатності.
З протоколу №5 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 9 квітня 2020 року вбачається, що заява ОСОБА_1 була розглянута комісією, яка дійшла висновку про відсутність підстав для призначення нового дня для складання іспиту, передбаченого пунктом 7 Порядку №221.
Під час проходження атестації 5 березня 2020 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 27 лютого 2020 року до 7 березня 2020 року із захворюванням на ОРВІ та гострий бронхіт, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЛ №827260 та випискою з медичної карти хворого, де вказано, що позивач захворів 26 лютого 2020 року. Симптоми захворювання: підвищена температура тіла до 40 градусів, головокружіння, головна біль, підвищений артеріальний тиск до 170/100.
До того ж, згідно висновку судово-психіатричного експерта від 26 червня 2020 року №6 позивач хронічним психічним захворюванням з 27 лютого 2020 року до 8 березня 2020 року не страждав, виявляв ознаки астенічного синдрому внаслідок наявної соматичної хвороби (гостра респіраторна вірусна інфекція, гострий бронхіт). Соматична хвороба супроводжувалася у нього помірно вираженими порушеннями психічного стану психічних процесів по гіпостенічному типу (підвищена втомлюваність, виснажливість, зниження здатності до тривалої розумової напруги; зниження здатності до правильного сприйняття інформації; зниження довільності уваги; послаблення пам`яті; загальмованість мислення; зниження кмітливості; емоційна напруженість, занепокоєння), що негативно вплинуло на його здатність виконувати тестові завдання 5 березня 2020 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом статей 2, 5-1 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - "Закон").
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України "Про прокуратуру" були внесені зміни.
Статтею 14 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ.
За текстом Закону України "Про прокуратуру" слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
Відповідно до пункту 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
За пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.