ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2023 року
м. Київ
справа № 820/11290/15
адміністративне провадження № К/9901/39695/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року (суддя Бадюков Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді: Ральченко І.М., Катунов В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Компанія Едельвейс" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Компанія Едельвейс" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (яку ухвалою Верховного Суду замінено правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Інспекція, відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення: від 01 липня 2015 року №0001862201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 705 414, 00 грн.; від 01 липня 2015 року №0001872201 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 571 313,00 грн.; від 03 вересня 2015 року №0002282201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 260 490,50 грн.; визнати протиправними дії Інспекції щодо формування висновків, які викладені в акті перевірки від 09 червня 2015 року №1721/20-31-22-01-07/37189332 про результати планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, щодо порушення Товариством підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, пункту 139.1 статті 139, абзацу "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок невизнання правочинів між Товариством та контрагентом-продавцем ТОВ "Пасадена" в частині податкового кредиту позивача за результатами взаємовідносин з ТОВ "Пасадена", який включений до декларації з податку на додану вартість за листопад - грудень 2014 року, щодо яких встановлено завищення податкових зобов`язань за листопад - грудень 2014 року на загальну суму 1 088 984,00 грн. та завищення податкового кредиту за листопад - грудень 2014 року на загальну суму 1 088 984,00 грн. та включення до витрат за листопад - грудень 2014 року витрат на придбання олії на суму 5 444 918,00 грн.; зобов`язати Інспекцію виключити з інформаційних баз даних, особової картки Товариства та єдиної бази співставлення податкових зобов`язань платників податків вищевказані висновки акту перевірки від 09 червня 2015 року №1721/20-31-22-01-07/37189332.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства під час визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та декларування податкового кредиту, оскільки правильність формування ним даних податкового обліку підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів); крім того, на переконання позивача, такими помилковими висновками акту перевірки та внесенням в подальшому відповідних відомостей до інформаційних баз даних, особової картки Товариства та єдиної бази співставлення податкових зобов`язань платників податків також порушено його права.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення: від 01 липня 2015 року №0001862201 про збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 705 414, 00 грн.; від 01 липня 2015 року №0001872201 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 571 313,00 грн.; від 03 вересня 2015 року №0002282201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 260 490,50 грн.; зобов`язано Інспекцію виключити з інформаційних баз даних, особової картки Товариства та єдиної бази співставлення податкових зобов`язань платників податків висновки, що містяться в акті перевірки від 09 червня 2015 року №1721/20-31-22-01-07/37189332, щодо порушення Товариством підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, пункту 139.1 статті 139, абзацу "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок невизнання правочинів між Товариством і контрагентом-продавцем ТОВ "Пасадена" в частині податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Пасадена", який включений позивачем до декларації з податку на додану вартість за листопад - грудень 2014 року, щодо яких встановлено завищення податкових зобов`язань за листопад - грудень 2014 року на загальну суму 1 088 984,00 грн. та завищення податкового кредиту за листопад - грудень 2014 року на загальну суму 1 088 984,00грн. та включення до витрат за листопад - грудень 2014 року витрат на придбання олії на суму 5 444 918,00 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли переконання, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені, а Товариством дотримано передбачені ПК України умови для формування даних податкового обліку; крім того, суди вказали на помилковість та необґрунтованість висновків акту перевірки про те, що заборгованість позивача перед ТОВ "Артамет" набула статусу безнадійної, а також про перевищення собівартості реалізованої ним продукції та основних засобів над доходом від реалізації останніх; відтак, на думку судів, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; як наслідок, суди визначили, що підлягає задоволенню й позовна вимога про зобов`язання Інспекції виключити з інформаційних баз даних, особової картки Товариства та єдиної бази співставлення податкових зобов`язань платників податків висновки акту перевірки щодо порушення позивачем підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, пункту 139.1 статті 139, абзацу "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, адже у нього існував легітимний інтерес щодо достовірності податкової інформації відносно нього, яка міститься в цих джерелах.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (про які буде вказано далі у цій постанові) та неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм, а також неповне з`ясування обставин справи, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому, зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони і підлягають касаційному перегляду.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що у період з 12 травня по 02 червня 2015 року посадовими особами Інспекції проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт №1721/20-31-22-01-07/37189332 від 09 червня 2015 року, в якому, в свою чергу, зазначено, зокрема, про:
- встановлення відсутності об`єктів, які підпадають під визначення пункту 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України; дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за 2014 рік, внаслідок операцій з придбання товару від ТОВ "Пасадена" на суму 5 444 918,00 грн. за 2014 рік та подальшої його реалізації покупцям;
- порушення підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України з урахуванням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу, у зв`язку із чим підлягає зменшенню від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток від усіх видів діяльності за 2014 рік в сумі 571 313,00 грн. та має місце заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток на 519 415,00 грн. за 2014 рік;
- встановлення відсутності об`єктів, які підпадають під визначення статей 185 та 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит при придбанні товару у ТОВ "Пасадена" у сумі 1 088 984,00 грн. та завищення податкових зобов`язань при подальшій реалізації останнього у сумі 1 088 984,00 грн.;
- порушення абзацу "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, що мало наслідком заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у сумі 470 276,00 грн., а саме: за січень 2014 року - 78 921,00 грн., за березень 2014 року - 3 017,00 грн., за квітень 2014 року - 819,00 грн., за грудень 2014 року - 387 519,00 грн.
До таких висновків податковий орган прийшов, вказуючи на відсутність реального характеру господарських операцій Товариства з ТОВ "Пасадена" (оскільки згідно аналізу наявної податкової інформації у нього відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси, виробничі активи, складські приміщення); заниження ним іншого доходу за 2014 рік на суму заборгованості перед ТОВ "Артамет", яка набула статусу безнадійної, а також про здійснення Товариством реалізації продукції (повидла) та основних засобів (нерухомості та сільгосптехніки) нижче ціни їх собівартості/балансової вартості, що, в свою чергу, свідчить про декларування ним у складі витрат тих, що понесені без мети їх використання в господарській діяльності, та мало вплив на визначення показників податку на прибуток, від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість.
Товариством подавались письмові заперечення на акт перевірки, проте листом Інспекції №0304/10/20-31-22-01-13 від 25 червня 2015 року його повідомлено про те, що висновки акту визнано такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі акту перевірки відповідачем 01 липня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0001862201 про збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 705 414,00 грн., в тому числі: 470 276,00 грн. - за основним платежем та 235 138,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- №0001872201 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 571 313,00 грн.,
- №0001882201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 350 843,00 грн., з яких: 280 674,00 грн. - за основним платежем та 70 169,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
За результатами адміністративного оскарження Товариством цих податкових повідомлень-рішень (скарга №13/07-1 від 13 липня 2015 року) рішенням Головного управління ДФС у Харківській області №2501/10/20-40-10-04-14 від 13 серпня 2015 року податкове повідомлення-рішення №0001882201 від 01 липня 2015 року скасовано в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 90 352,50 грн. (основний платіж - 72 282,00 грн., штрафні санкції - 18 070,50 грн.), в іншій частині це податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2015 року №0001862201, №0001872201 залишено без змін.
У зв`язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення №0001882201 від 01 липня 2015 року Інспекцією 03 вересня 2015 року прийнято нове - №0002282201 про збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на прибутку на 260 490,50 грн., в тому числі: 208 392,00 грн. - за основним платежем та 52 098,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 01 липня 2015 року №0001862201 та №0001872201 й від 03 вересня 2015 року №0002282201, а також діями податкового органу щодо формування висновків перевірки, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Водночас згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом же "г" пункту 198.5 статті 195 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
В той же час за змістом статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 ПК України).
Разом з тим, згідно з пунктами 135.1 та 135.2 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу (щодо сум безнадійної заборгованості).