ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2023 року
м. Київ
справа № 521/7594/22
провадження № 51-951км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162470000580, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Первомайська Миколаївської області, без визначеного місця проживання в м. Одесі, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Київського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік на підставі статей 75, 76 КК,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року щодо останнього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 08 липня 2022 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК та із застосуванням ст. 69 цього Кодексу йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Відповідно до вироку 10 травня 2022 року приблизно о 18 годині ОСОБА_7, перебуваючи в магазині "Аврора" ТОВ "Вигідна покупка" за адресою: вул. Космонавтів, 36, м. Одеса повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану взяв зі стелажів належне магазину майно на загальну суму 690,30 грн, з яким пройшов через касову зону, не розрахувавшись за товар, направився до виходу та намагався покинути місце вчинення злочину, однак був зупинений співробітником служби охорони магазину, отже виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не закінчив злочину з причин, які не залежали від його волі.
Одеський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 08 липня 2022 року в частині призначення ОСОБА_7 покарання та ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_7 призначив покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. В іншій частині вирок залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, захисник звернувся до Суду з касаційною скаргою, у якій порушує питання про перегляд вироку суду апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості. Просить змінити вирок Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року та пом`якшити призначене ОСОБА_7 покарання, застосувавши приписи ст. 69 КК.
Захисник стверджує про наявність підстав для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК, нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 185 КК. Вважає, що, призначаючи ОСОБА_7 більш суворе покарання, ніж те, яке призначив місцевий суд, апеляційний суд належно не врахував, що ОСОБА_7 повністю визнав вину у висунутому обвинуваченні, щиро розкаявся у скоєному, під час судового розгляду просив відправити його захищати Батьківщину, активно сприяв слідству в розкритті злочину. Також, на думку сторони захисту, суд не зважив на незначний розмір завданої шкоди, яку фактично відшкодовано, оскільки викрадене майно повернуто власнику, та на відсутність обставин, що обтяжують покарання. Крім того, звертає увагу, що злочин не було доведено до кінця.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор просив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення як необґрунтовану.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як передбачено ст. 433 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судове рішення в межах касаційної скарги захисника, доводи якого зводяться до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_7 внаслідок суворості, а також необхідності пом`якшення призначеного апеляційним судом покарання на підставі ч. 1 ст. 69 КК.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд урахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово був засуджений за вчинення корисливих кримінальних правопорушень проти власності, маючи незняту та непогашену судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і повторно вчинив корисливий злочин проти власності. Крім того, суд зважив на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання, суд визнав активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне визнання вини та щире каяття. Обставин, які згідно зі ст. 67 КК обтяжують покарання, суд не встановив. При цьому місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 усвідомив свою провину, зробив належні висновки, своєю активною поведінкою сприяв з`ясуванню обставин вчинення кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм злочинним діям. Сукупність наведених обставин, вартість майна, що було предметом посягання, наслідки вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та фактична відсутність спричиненої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, оскільки майно було повернуто власнику, а також поведінка ОСОБА_7 після вчинення кримінального правопорушення і в ході судового розгляду, на думку суду першої інстанції, істотно знизило ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та було підставою для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК і призначення ОСОБА_7 покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої в санкції ч. 4 ст. 185 КК, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Апеляційний суд, переглянувши вирок за апеляційною скаргою прокурора, який указував на неправильне застосування положень ч. 1 ст. 69 КК, погодився з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, та дійшов висновку, що місцевий суд не навів достатнього обґрунтування щодо того, яким саме чином обставини, визнані судом такими, що пом`якшують покарання, знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину.
Вирішуючи питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 1 ст. 69 КК, колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано виходила із того, що наведена норма матеріального права надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж передбачене законом за відповідне кримінальне правопорушення, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Отже, застосування положень ст. 69 КК можливе в разі, якщо наявна сукупність принаймні двох обставин, які одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Під час визначення поняття (юридичного змісту) обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, апеляційний суд правильно виходив із системного тлумачення приписів статей 66 та 69 КК, а також положень тих статей Особливої частини цього Кодексу, що визначають певні обставини, які пом`якшують покарання, як ознаки окремих привілейованих складів кримінальних правопорушень.
Закон про кримінальну відповідальність визначає як обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його вчинення у стані сильного душевного хвилювання, особливий психофізичний стан породіллі під час пологів або відразу після пологів, стан необхідної оборони при перевищенні її меж, які істотно знижують ступінь тяжкості умисних вбивств або тяжкого тілесного ушкодження, у привілейованих видах кримінальних правопорушень, визначених у статтях 116-118, 123, 124 КК. Вказане визначає і підхід законодавця до визначення обставин, які можуть братися до уваги під час вирішення питання про можливість застосування положень ст. 69 вказаного Кодексу, за якими хоча б одна з декількох обставин, що пом`якшують покарання, за своїм юридичним змістом має істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Обставини чи сукупність обставин, які відповідно до положень ст. 69 КК надають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають бути такого ж характеру і сили, які зумовили виокремлення привілейованих складів злочинів. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають перебувати в обумовленому взаємозв`язку із цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, обсягом, характером і змістом дій у вчиненні кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку вчиненого та/або небезпечність винуватого. Суд, посилаючись при призначенні покарання на ст. 69 КК, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.