ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/15410/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - В.В. Шапран, судді: Г.А. Кравчук, О.М. Гаврилюк) від 09.03.2023
та рішення Господарського суду міста Києва (суддя Котков О.В.) від 19.01.2023
за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
до Міністерства оборони України
про стягнення грошових коштів.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 21.09.2021 Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" подало позов про стягнення з Міністерства оборони України (далі - Відповідач) 57 655 грн 30 коп. інфляційних втрат.
1.2. Позов обґрунтований простроченням Відповідачем виконання обов`язків з оплати 307 322 грн 46 коп. вартості виконаних робіт за актом від 15.11.2018 № 12 за державним контрактом від 22.12.2017 № 342/3/5/17/78 на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 19.01.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023) про задоволення позову.
2.2. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю позовних вимог з огляду на підтверджений у рішенні апеляційного суду від 07.07.2021 у справі № 910/4627/20 факт прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання за Контрактом через невиконання ним договірних зобов`язань перед Позивачем в частині сплати грошових коштів в сумі 307 322 грн 46 коп., що не звільняє Відповідача як боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим правильним періодом нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання є період, визначений Позивачем, а саме з 15.11.2018 - моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.
3. Встановлені судами обставини
3.1. 22.12.2017 сторони уклали Контракт на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням № 342/3/5/17/78, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець (Позивач) зобов`язується у 2017-2018 за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати роботи (надати послуги) з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів за номенклатурою, етапами, в обсягах та у строки, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до контракту), а замовник зобов`язується прийняти через філію представництва замовника № 637 та вантажоодержувача та оплатити їх.
3.2. 15.11.2018 сторони підписали акт № 12 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 15.11.2018 з протоколом розбіжностей від 15.11.2018, відповідно до якого вартість робіт у редакції Позивача (виконавця) становить 3 509 070 грн 90 коп. з ПДВ, вартість робіт у редакції Відповідача (замовника) - 3 201 748 грн 44 коп. Акт № 12 є додатком до державного контракту та підписаний з урахуванням розбіжностей.
3.3. У 2020 році Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача про стягнення відповідної різниці - в сумі 307 322 грн 46 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 року у справі № 910/4627/20 Позивачу відмовлено у задоволені позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі № 910/4627/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Відповідача на користь Позивача 307 322 грн 46 коп. фактично понесених витрат на капітальний ремонт техніки.
В судових рішеннях № 910/4627/20 суди встановили: ремонт виробів завершено, вироби передано до Збройних сил України, факт виконання ремонту техніки на суму 3 509 070 грн 90 коп. не заперечується сторонами; акт приймання виконаних робіт є належним доказом визначення вартості виконаних робіт за державним контрактом; сума фактичних витрат на виконання ремонту виробів підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача в сумі 307 322 грн 46 коп.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 06.04.2023 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, не врахувавши висновки Верховного Суду в постановах від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 щодо важливості та пріоритетності забезпечення Збройних Сил України через Міноборони (Відповідача) коштами на їх потреби для надання відсічі збройній агресії російської федерації в умовах правового режиму воєнного стану, не врахували, що це має для Відповідача виняткове значення при вирішенні у спірних правовідносинах щодо стягнення інфляційних втрат (з можливістю звільнити від стягнення або зменшення відповідної суми), оскільки стягнення з Відповідача в умовах правого режиму воєнного стану інфляційних коштів впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому; тоді як відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права (статті 625 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) у подібних правовідносинах.
При цьому скаржник вказав на можливість врахування Судом за аналогією застосування норм статті 625 ЦК України висновку Великої Палати України в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 - щодо можливості зменшення або звільнення від сплати Відповідача від інфляційних втрат в умовах воєнного стану, які виникли не з вини Відповідача, що є виключним випадком та підставою для зменшення суми інфляційних втрат, які підлягають стягненню у спірних правовідносинах, про що скаржник також просив сформувати висновок Верховного Суду.
5.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди всупереч положенням статей 610, 612, 625 ЦК України та статей 232, 241 ГПК України та без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 03.04.2019 у справі № 757/3725/15-ц, від 04.12.2019 у справі № 463/389/14-ц, від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц неправильно визначили період нарахування спірної суми інфляційних втрат, оскільки, з огляду на вирішення спору між сторонами (у справі № 910/4627/20) щодо стягнення основної суми заборгованості, обов`язок виконання основного зобов`язання виник з моменту набрання законної сили рішенням у вказаній справі - з 07.07.2021, коли прийнята постанова апеляційного суду у цій справі, згідно з якою здійснена конкретизація та кваліфікація змісту відповідного зобов`язання між сторонами за допомогою відповідного рішення саме як грошового, а тому саме з вказаної дати, а не з 15.11.2018, як помилково врахували суди, має здійснюватися нарахування суми інфляційних втрат.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з аргументами в касаційній скарзі з підстав, викладених в оскаржуваних рішеннях, наголошуючи на тому, що скаржник послався на висновки Верховного Суду, що сформульовані не у подібних правовідносинах, оскільки відповідними рішеннями питання зменшення суми інфляційних втрат не вирішувалось, у відповідних правовідносинах мала місце очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафу, пені, процентів річних, тоді як у цій справі така неспівмірність порівняно із сумою основного боргу відсутня. Також Позивач вказує, що Відповідач помиляється у аргументах щодо періоду нарахування спірної суми інфляційних втрат, оскільки тоді як судове рішення не є підставою для виникнення прав та зобов`язань, а лише підтверджує обґрунтованість заявленої вимоги зі стягнення суми втрат - основного боргу, зобов`язання щодо сплати якого виникає відповідно до умов Контракту та відповідних норм, що регулюють правила виникнення зобов`язань з оплати виконаних робіт за договором.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
7.1. Спір у справі стосується правил визначення періоду нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також підстав для зменшення судом розміру цих втрат при вирішенні судового спору щодо їх стягнення.
Щодо періоду нарахування інфляційних втрат
7.2. За змістом статей 11, 526, 530, 599, 611, 612, 625 ЦК України наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за час прострочення.
При цьому, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
У цих висновках Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду у застосуванні норм права щодо визначення періоду нарахування інфляційних втрат, яка неодноразово викладена, зокрема, в постановах: від 03.10.2019 у справі № 905/587/18, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18 (пункт 6.5), від 29.07.2020 у справі № 308/14267/14-ц (провадження № 61-1590св17), від 13.05.2021 у справі № 910/4391/19, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21, від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21.
7.3. Враховуючи викладене та обставини, встановлені судами у цій справі, а також у справі № 910/4627/20 (в постанові Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021), а саме обставини щодо підписання сторонами 15.11.2018 акту № 12 приймання Відповідачем виконаних Позивачем за Контрактом робіт (наданих послуг) на суму 3 509 070 грн 90 коп., прострочення Відповідачем оплати на суму 307 322 грн 46 коп. (пункти 3.2, 3.3), факт чого сторони не заперечують, Суд доходить висновку, що стягнення 307 322 грн 46 коп. у справі № 910/4627/20 було обумовлене невиконанням Відповідачем вимог Контракту в частині виплати суми грошових коштів, вказаної в акті № 12, а судовим рішенням (постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 910/4627/20) встановлено не обов`язок Відповідача виплатити Позивачу 307 322 грн 46 коп., а захищено право останнього на отримання (стягнення) таких коштів за Контрактом.
А тому зобов`язання за Контрактом у Відповідача перед Позивачем виникло саме на підставі цього договору (Контракту) у розумінні пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України, а не з рішення суду відповідно до частини п`ятої 5 статті 11 цього Кодексу.