ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023 року
м. Київ
справа № 806/5266/15
адміністративне провадження № К/9901/31842/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 (суддя Гурін Д.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 (головуючий суддя Охрімчук І.Г., судді Котік Т.С., Моніч Б.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Лідер-Продукт" до Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Лідер-Продукт" (далі - ТОВ "ТК Лідер-Продукт", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (яку Верховним Судом замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Житомирській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2015 №000452202.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, адміністративний позов задоволено повністю, скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Приймаючи такі рішення, суди виходили з безпідставності доводів податкового органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства шляхом заниження податку на додану вартість, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та висновком судово-економічної експертизи. Суди вказали на помилковість застосованих відповідачем методів визначення нестач (надлишків) товарів та як наслідок висновків про недекларування платником податків податкових зобов`язань.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та неналежну оцінку судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів. Зазначає, що позивачем всупереч вимог законодавства не нараховано податкові зобов`язання на вартість товару, нестачу якого виявлено під час перевірки; крім того, Товариство здійснювало коригування податкового кредиту на суми повернення товару, раніше придбаного у ТОВ "Фіто Україна" та ТОВ "Дистрибуція-Центр", однак з аналізу податкових накладних та розрахунків коригувань до них встановлено, що не всі були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавляє права на включення податку на додану вартість до податкового кредиту.
Просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Житомирською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТК Лідер-Продукт" з питань, що стали предметом оскарження по запереченню (№449 від 22.10.2015, вх.№4922/10 від 22.10.2015) до акта перевірки від 16.10.2015 №1534/06-25-22-02/33644213.
За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 13.11.2015 №2198/06-25-22-02/33644213 зі змінами від 27.11.2015 №14876/10/06-25-22-02, у якому зроблено висновок, зокрема, про порушення позивачем приписів пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 512797,00 грн та зменшено від`ємне значення рядка 19 декларації за грудень 2014 року у сумі 189049,00 грн.
Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2015 №0000452202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 769196,00 грн, з яких основний платіж - 512797,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 256399,00 грн.
Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 42 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За приписами частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
З наведених норм вбачається, що платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань. Такий облік ведеться на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів.
Згідно із пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044 (далі - П(С)БО 9), для цілей бухгалтерського обліку запаси включають товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу.
У відповідності до пункту 8 П(С)БО 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.
Пунктом 9 П(С)БО 9 встановлено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;
транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;