У Х В А Л А
12 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 9901/577/19
Провадження № 11-111заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККСпро визнання протиправним та скасування рішення в частині, визнання протиправною бездіяльності,
УСТАНОВИЛА:
18 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуваннням збільшення позовних вимог просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії від 24 квітня 2019 року № 123/ко-19 про результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді в частині того, що рішення набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту ВККС, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 та вважати рішення таким, що набрало чинності 09 вересня 2019 року;
-визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо невирішення питання про набрання чинності рішенням ВККС від 24 квітня 2019 року № 123/ко-19 про відповідність судді Вінницького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 займаній посаді.
Ухвалою від 25 листопада 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду поновив строк звернення до суду та відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, витребував у Комісії оскаржуване рішення та матеріали, які стали підставою для його прийняття, призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановивши відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання, зокрема, відзиву на позовну заяву.
Представник Комісії в наданому суду відзиві проти задоволення позову заперечував, указуючи на його безпідставність і необґрунтованість.
09 квітня 2020 року ухвалою Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні клопотання представника ВККС про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 07 грудня 2020 року позов задовольнив частково. Визнав рішення Комісії від 24 квітня 2019 року № 123/ко-19 таким, що набрало чинності з 09 вересня 2019 року. В задоволенні позову в іншій частині відмовив.
Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року.
Положеннями частини третьої статті 292 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
4 липня 2023 року ВККС подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року, в якій просить скасувати його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову в їх задоволенні.
Разом зі скаргою Комісія подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 07 грудня 2020 року, посилаючись на поважність причин пропуску цього строку.
Так, Комісія зазначає, що 7 листопада 2019 року набрав чинності Закон № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" (далі - Закон № 193-IX), пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого було припинено повноваження членів ВККС.
У зв`язку з наведеним на час судового розгляду та на час ухвалення оскаржуваного судового рішення Комісія перебувала в тому стані, коли повноваження попереднього складу її членів були припинені на підставі вимог згаданого Закону, а новий склад ще не був сформований у встановленому законом порядку.
І ця обставина об`єктивно унеможливлювала реалізацію ВККС її процесуальних прав та виконання обов`язків, передбачених КАС, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування.
Формальне ж існування ВККС як юридичної особи (як суб`єкта цивільних правовідносин) жодним чином не свідчило про існування відповідного органу влади як суб`єкта адміністративних правовідносин з його колегіальною волею, позицією у справі та процесуальною можливістю реалізувати своє право на апеляційне оскарження судових рішень у визначених законом випадках.