ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
Cправа № 910/7448/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.,
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
за участю представників:
Ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" - арбітражного керуючого Горєлова О. Л. (особисто),
Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів": Переяславської М. В.,
Крючкова Дмитра Васильовича (особисто)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" - арбітражного керуючого Горєлова О. Л.
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023
у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого, Грека Б. М., Гарник Л. Л.
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022
у складі судді Яковенко А. В.
за заявою Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"
до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа"
про банкрутство
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Вступ
1. Ліквідатор Акціонерного товариства щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство звернувся до суду із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника колишнього голову правління Акціонерного товариства з посиланням, зокрема, на невиконання ним обов`язку з передачі фінансово-господарської документації та матеріальних цінностей товариства, а також вчинення ним дій з укладення низки договорів за результатом яких були відчужені значні активи боржника, що призвело до його критичної неплатоспроможності.
2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, у задоволенні заяви ліквідатора відмовив з мотивів передчасного його звернення з відповідною заявою до суду, оскільки вчиненню таких дій мало передувати звернення ліквідатора до суду з заявами про визнання недійсними правочинів, які, на його думку, були економічно невигідними для Акціонерного товариства.
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання щодо:
1) умов та підстав покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб у доведенні боржника до банкрутства?
2) можливості розгляду та задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб у доведені боржника до банкрутства за відсутності попереднього визнання недійсними правочинів боржника вчинених за участі таких осіб?
4. Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності виходячи з такого.
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень
5. Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 910/7448/17 за заявою Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (далі - ПАТ "Одеська ТЕЦ") до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (далі - ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", боржник) про банкрутство порушене ухвалою від 21.06.2017.
6. 26.03.2021 ліквідатор ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - арбітражний керуючий Горєлов Олексій Леонардович (далі - ліквідатор боржника/ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлов О. Л., скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" із заявою від 25.03.2021 б/н про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишнього голову правління ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - ОСОБА_1 (далі - голова правління боржника/ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" ОСОБА_1) та стягнення з нього на користь боржника 808 884 051,91 грн.
7. Заява ліквідатора боржника - Горєлова О. Л. мотивована: 1) невиконанням головою правління ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" ОСОБА_1 як виконавчим органом товариства покладеного на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та ухвалами суду від 21.06.2017 (про порушення провадження у справі про банкрутство боржника), від 29.11.2017 (про припинення повноважень керівника та виконавчих органів правління боржника) у цій справі обов`язку стосовно передачі документів щодо фінансово-господарської діяльності (первинних, бухгалтерських документів тощо), матеріальних та інших цінностей боржника, а також 2) укладенням головою правління боржника ОСОБА_1 : а) низки правочинів (купівлі-продажу цінних паперів) на підставі яких із володіння ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" вибули значні активи в розмірах достатніх для виникнення його критичної неплатоспроможності, що суперечить інтересам боржника та завдало збитків кредиторам; б) правочинів (договорів про відступлення права вимоги, договорів про переведення боргу) на підставі яких боржник набув кошти в особливо великих розмірах, які не були перераховані первісним кредиторам, а на підставі угод, що містять ознаки відсутності економічної доцільності, перераховані на користь третіх осіб.
8. ОСОБА_1 щодо зазначених ліквідатором ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєловим О. Л. обставин виникнення неплатоспроможності боржника за період з 2014 по 2016 роки та вимог заяви про покладення на нього субсидіарної відповідальності заперечує зазначаючи, зокрема, що ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" було доведено до банкрутства незаконними діями Національного Антикорупційного Бюро України (далі - НАБУ) із блокування ефективної господарської діяльності товариства. Крім того, ОСОБА_1 зауважує, що економічна доцільність правочинів, укладених боржником, може розглядатися лише, якщо вони укладені впродовж року до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, а правочини поза межами цього строку мають визнаватися недійсними за заявою ліквідатора боржника. Укладені договори в результаті яких ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" набуло у власність акції низки компаній не можуть розглядатися як підстава для покладення субсидіарної відповідальності через відсутність юридичного факту економічної доцільності, який встановлюється на основі спеціального дослідження спеціалістами у сфері економіки підприємства.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
9. 03.10.2022 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 910/7448/17, якою відмовив ліквідатору ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлову О. Л. у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 .
10. Ухвала суду першої інстанції мотивована передчасністю звернення ліквідатора боржника із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення ліквідатора до суду із заявами про визнання недійсними правочинів, які, на думку ліквідатора, були економічно невигідними для ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа".
11. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, ліквідатор боржника за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. При цьому, ліквідатор повинен використати всі механізми для здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника шляхом застосування віндикаційного позову, визнання збиткових та заінтересованих угод недійсними.
12. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що саме після вжиття ліквідатором всіх вищезазначених заходів, у тому числі подання відповідних заяв про визнання правочинів недійсними, при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута, ліквідатор зобов`язаний звернутись до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в порядку частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.04.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/7448/17 залишив без змін.
14. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо передчасності звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за відсутності доказів звернення ліквідатора до суду із заявами про визнання недійсними вищезазначених правочинів, які, на його думку, були економічно невигідними для боржника.
15. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що тільки після здійснення ліквідатором всієї повноти дій в ліквідаційній процедурі, ліквідатор не позбавлений можливості повторно звернутися з заявою про покладення на керівника боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. Водночас, за висновком апеляційного господарського суду, подання заяви ліквідатора відповідно до якої він просив стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 808 884 051,97 грн, може змусити останнього звернутися до суду з заявою про свою неплатоспроможність та у разі відкриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 буде діяти мораторій на задоволення вимог кредиторів, який призведе до неможливості задоволення вимог кредиторів у цій справі.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
16. 09.05.2023 (на електронну адресу) та 10.05.2023 (безпосередньо до суду) ліквідатор ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлов О. Л. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги поданої ним заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 та стягнення з нього на користь боржника 808 884 051,97 грн.
Рух касаційної скарги
17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7448/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023.
18. 12.05.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою залишив касаційну скаргу ліквідатора ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлова О. Л. без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків.
19. Ухвалою від 25.05.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/7448/17 за касаційною скаргою ліквідатора ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлова О. Л., призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 15.06.2023, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.06.2023.
20. У судове засідання 15.06.2023 з`явилися ліквідатор ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлов О. Л., ОСОБА_1 та представник АТ "Запорізький завод феросплавів", які надали усні пояснення щодо поданої касаційної скарги у справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження
(Ліквідатор ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлов О. Л.)
21. Ліквідатор ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлов О. Л. в якості підстави касаційного оскарження оскаржених судових рішень визначає аргументи, які охоплюються приписами пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням чого в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, зокрема, таке:
- суди попередніх інстанцій не надали оцінки аргументам заяви скаржника щодо невиконання керівником боржника визначеного частиною шостою статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 59 КУзПБ та ухвалами суду від 21.06.2017, від 29.11.2017 у цій справі обов`язку щодо передачі арбітражному керуючому первинних документів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, печаток, штампів та матеріальних цінностей ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа";
- суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки аргументам скаржника щодо вчинення боржником в особі голови правління ОСОБА_1 низки правочинів (договорів купівлі-продажу цінних паперів) за відсутності економічної доцільності їх виконання внаслідок яких із володіння ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" вибули значні активи (грошові кошти) в розмірах достатніх для виникнення критичної неплатоспроможності боржника;
- суди попередніх інстанцій залишили без урахування доводи скаржника щодо встановленого судовими рішеннями факту вчинення головою правління боржника ОСОБА_1 правочинів (договорів про відступлення права вимоги, договорів про переведення боргу) на підставі яких боржник набув кошти в особливо великих розмірах, які не були перераховані первісним кредиторам, а на підставі угод, що містять ознаки відсутності економічної доцільності, кошти перераховані на користь третіх осіб;
- суд першої інстанцій, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи щодо доцільності укладення та виконання договорів купівлі-продажу цінних паперів, однак самостійно не надав такої оцінки договорам;
- суди попередніх інстанцій зазначили про передчасність звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за відсутності звернення з вимогами до суду про визнання правочинів боржника недійсними, тоді як наведене не може бути підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви ліквідатора;
- висновок апеляційного господарського суду про те, що подання заяви ліквідатора може змусити ОСОБА_1 звернутися до суду з заявою про свою неплатоспроможність, що призведе до неможливості задоволення вимог кредиторів у цій справі, не ґрунтується на вимогах закону.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
( ОСОБА_1 )
22. ОСОБА_1 у поданому ними до суду поясненні на касаційну скаргу не погоджується із доводами скарги ліквідатора боржника - Горєлова О. Л. та просить суд відмовити у її задоволенні й залишити оскаржені судові рішення без змін, зазначаючи, зокрема, таке:
- суди попередніх інстанцій правильно встановили, що обґрунтування наявності ознак доведення боржника до банкрутства покладено саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором повноважень визначених статтею 61 КУзПБ;
- арбітражний керуючий ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" Горєлов О. Л. діє та продовжує діяти не в інтересах боржника та його кредиторів, а навпаки своєю бездіяльністю ускладнює можливість відновлення платоспроможності боржника;
- ліквідатором боржника Горєловим О. Л. не вживалися заходи спрямовані на захист інтересів кредиторів в результаті чого значна маса активів боржника втрачена;
- ОСОБА_1 позбавлений можливості передачі документів ліквідатору боржника, оскільки вони знаходяться в органах досудового слідства. Ліквідатор уникає від отримання на пропозицію ОСОБА_1 наявних в нього документів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
23. Вирішуючи наведене в пункті 3 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.
Щодо підстав покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його банкрутства
24. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
25. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).
26. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
27. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
28. Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
29. Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.
30. Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.
31. У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.
32. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
33. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).
34. Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
35. Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
36. Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.
37. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
38. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).
39. Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
40. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;
3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
41. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.
42. Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; - використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.
Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
43. Тлумачення частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
44. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
45. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).
46. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
47. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
48. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.
49. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
50. Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Щодо ефективності обраного ліквідатором способу захисту інтересів боржника, кредиторів та відсутності необхідності для реалізації такого права визнання недійсним правочинів боржника вчинених за участі осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства
51. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
52. Частиною першою статті 2 ГПК завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
53. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
54. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandis висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
55. Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
56. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
57. Таким чим чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.