ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023 року
м. Київ
справа № 560/17441/21
адміністративне провадження № К/990/21859/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року (головуючий суддя - Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Ватаманюк Р.В., Сапальова Т.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60%, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - постанова КМУ №889) до складу його грошового забезпечення, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити йому одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних років, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, установленою постановою КМУ №889, з урахуванням раніше виплаченої суми цієї допомоги.
2. Позов обґрунтовано тим, що у листопаді 2021 року його звільнено з військової служби в запас та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, з розміром якої він не погоджується, так як вважає, що відповідач безпідставно не включив до його місячного грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №889, яку він отримував під час проходження служби. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у справі №522/2738/17 та висновки Верховного Суду, викладені у його постановах, ухвалених у справах №№826/14564/17, 295/5200/18, обставини яких, на його думку, є подібними до спірних правовідносин, позивач просив суд задовольнити позов.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 листопада 2021 року №280 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) частини першої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
4. На підставі цього ж наказу №280 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за 24 календарних роки, розмір якої відповідач обчислив без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №889.
5. У листопаді 2021 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо перерахунку одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням указаної щомісячної додаткової грошової винагороди.
6. Листом від 30 листопада 2021 року №350/485/60/2785 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, оскільки постанова КМУ №889 втратила чинність з 01 березня 2018 року і на день звільнення у 2021 році позивач не отримував таких виплат. Крім того, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ №704) змінено складові грошового забезпечення військовослужбовців, що враховуються при обчислення допомоги при звільненні. Тому підстави для перерахунку виплачених позивачу сум допомоги відсутні.
7. Не погоджуючись з відмовою військової частини НОМЕР_1 включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, передбачену постановою КМУ №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір одноразової допомоги при звільнені, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
8. Предметом спору у цій справі є правомірність відмови суб`єкта владних повноважень включити до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №889.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена постановою КМУ №889, до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону №2011-XII, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, передбаченої постановою КМУ №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
10. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки перед звільненням позивача додаткова грошова винагорода, установлена постановою КМУ №889, нараховувалась і виплачувалась ОСОБА_1 щомісяця до дня звільнення з військової служби, тобто мала постійний (систематичний) характер, що не заперечується та не спростовується відповідачем, підстави вважати таку винагороду одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення відсутні. Тому позов підлягає задоволенню. Водночас, суди послалися на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у справі №522/2738/17 та правові позиції Верховного Суду, висловлені у справах №№826/3398/17, 520/3505/19, 825/812/17, 822/2741/17, 817/1427/17, 820/5286/17, 760/8406/16-а, 826/2205/17 та 240/1095/20.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
11. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове про відмову у позові.
12. Заявник зазначив, що вирішуючи спір, суди неправильно застосували норми Закону №2011-XII у взаємозв`язку з положеннями постанови КМУ №889, що втратила чинність у березні 2018 року.
13. Так, на його думку, судами застосовано висновки Верховного Суду у справах, що не є релевантними до спірних правовідносин, так як ці спори стосувалися правовідносин, що виникли за інший період - до 01 березня 2018 року.
14. Суди не урахували доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_1 більше трьох років перед звільненням не отримував спірну винагороду, передбачену постановою КМУ №889. Тому висновок судів про те, що позивач на час звільнення отримував такі виплати є хибним.
15. У касаційній скарзі заявник наголошує, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності і припиняється із датою втрати ним чинності. Тобто визначене у такому акті право не може бути збережене у майбутньому після того, як такий акт втратив чинність, а новим нормативно-правовим актом таке право не передбачене або встановлене в іншому обсязі.
16. Судові рішення не відповідають приписам КАС України щодо їхньої законності та обґрунтованості, оскільки судами неповно з`ясовано обставини справи та не надано належної правової оцінки аргументам відповідача про те, що з березня 2018 року щомісячна грошова винагорода, передбачена постановою КМУ №889 військовослужбовцям не виплачувалася, оскільки постановою КМУ №704 був запроваджений новий порядок обчислення їхнього грошового забезпечення.
17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 . Аналізуючи зміст оскаржених судових рішень та аргументи заявника, наведені на їхнє спростування, Верховний Суд дійшов висновку, що указана справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень частини другої статті 15 Закону №2011-XII, після втрати чинності постановою КМУ №889 з 01 березня 2018 року. Отже, підставою відкриття касаційного провадження є необхідність висновку Верховного Суду щодо правильності застосування положень частини другої статті 15 Закону №2011-XII, після втрати чинності положень постанови КМУ №889.
18. Ухвалу Суду від 18 серпня 2022 року направлено позивачу 22 серпня 2022 року, проте відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшов.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
19. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. У преамбулі Закону №2011-ХІІ зазначено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
21. Загальні питання щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям урегульовані положеннями статті 9 Закону №2011-XII, частиною першою якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.