ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023 року
м. Київ
справа № 805/788/18-а
адміністративне провадження № К/9901/31218/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Казначеєв Е.Г., судді - Міронова Г.М., Геращенко І.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКОН ЛТД" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
у с т а н о в и в:
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКОН ЛТД" (далі - ТОВ "МАКОН ЛТД", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 січня 2018 року: №0000351413 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 2333607 грн та штрафними санкціями в розмірі 583401,75 грн; №0000361413 про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, за вересень 2017 року в розмірі 1313792 грн; №0000341413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 3499410 грн та за штрафними санкціями в розмірі 874852,50 грн; №0000801405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 97345 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не було враховано надані Товариством пояснення та документи на їх підтвердження, внаслідок чого зроблено хибні висновки стосовно господарської діяльності позивача та безпідставно донараховано податкові зобов`язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року (з урахуванням ухвали від 16 лютого 2021 року про виправлення описки) позовні вимоги Товариства задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2018 року: №0000351413 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 2332023 грн, за штрафними санкціями в розмірі 583005,75 грн; №0000361413 про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, за вересень 2017 року в розмірі 1296368 грн; №0000341413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 3497985 грн, за штрафними санкціями в розмірі 874496,25 грн; №0000801405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 97005 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2018 року №0000801405, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволені позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить означене рішення скасувати й прийняти нове, яким Товариству відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, у постановах: від 27 липня 2020 року у справі №824/843/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №817/481/17, від 02 липня 2019 року у справі №819/2737/13, від 05 травня 2020 року у справі №826/678/16, від 16 квітня 2020 року у справі №826/7760/15, від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15, від 07 травня 2020 року у справі №815/6602/15, від 16 квітня 2020 року у справі №810/734/17, від 16 квітня 2020 року у справі №520/1536/19, від 12 березня 2019 року у справі №826/14489/16, від 26 березня 2019 року у справі №826/5263/14 та від 28 серпня 2018 року у справі №804/592/17. У наведених рішеннях касаційний суд зробив висновки про наслідки господарських правовідносин платників податків з суб`єктами господарювання, які не мали ознак реального характеру, а також звертав увагу на неприйнятність як доказів в суді первинних бухгалтерських документів, що не були надані до перевірки.
Також у світлі зроблених судами у справі, яка переглядається, висновків, відповідач звертає увагу на постанову Верховного Суду від 27 липня 2020 року у справі №824/843/16-а, де зроблено висновок, що відповідно до положень статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 КАС України. В аспекті таких міркувань скаржник звертає увагу, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо прийнятності висновку експерта як належного доказу в справі. Натомість, на думку заявника касаційного скарги, належним доказом, яким встановлюється учинення платником податку податкових правопорушень, є саме акт податкової перевірки.
Також, відповідач наполягає на необхідності відступлення від застосованого судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду (рішення від 18 вересня 2019 року у справі №802/2231/17-а), основна теза якої зводиться до того, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків, в яких не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Мотивуючи необхідність відступу від означеної правової позиції відповідач стверджує, що вона не відповідає іншим висновкам КАС ВС, висловленим у постановах від 21 травня 2020 року у справі №802/1744/16-а, від 23 липня 2020 року у справі №820/6440/16, від 19 травня 2020 року у справі №825/389/17, за подібних обставин
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року (суддя-доповідач Усенко Є.А.) відкрито касаційне провадження у цій справі.
У зв`язку із проведенням повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, 29 червня 2023 року адміністративна справа передана на розгляд колегії суддів: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Блажівська Н.Є.
Ухвалою від 03 липня 2023 року справу прийнято до провадження судді Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач).
Як видно з матеріалів справи відзиву на касаційну скаргу від Товариства не надходило, що, втім, не перешкоджає касаційному перегляду справи. Позиція позивача у спорі та його контраргументи стосовно доводів контролюючого органу висвітлені у позовній заяві та у поясненнях, наданих у ході слухання справи в судах попередніх інстанцій. В частині відмови в задоволенні позовних вимог позивач рішення суду першої та апеляційної інстанцій не оскаржував.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "МАКОН ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року. За результатами перевірки 14 грудня 2017 року складено акт.
Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог чинного законодавства, зокрема: пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО №1, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 07 лютого 2013 року №73, вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996-XIV), що призвело до порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено значення рядка 06 "Податок на прибуток" Декларації з податку на прибуток на загальну суму 3499410 грн; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3628391 грн; підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 2333607 грн та завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість по рядку 19 декларації на загальну суму 1873051 грн.
За результатами перевірки 18 січня 2018 року відповідачем, серед іншого, прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000341413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 4374262,50 грн (за податковими зобов`язаннями - 3499410,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 874852,50 грн; №0000351413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2917008,75 грн (за податковими зобов`язаннями - 2333607 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 583401,75 грн; №0000361413, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 1313792 грн.
Незгода із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями слугувала підставою до звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи у відповідних частинах податкові повідомлення-рішення №0000351413, №0000361413 та №0000341413 суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку повною мірою підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, натомість, доводи контролюючого органу, на думку суду, протилежного не доводять.
Апеляційний суд в описаній вище частині погодився з рішенням суду першої інстанції та залишив його без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (з податку на прибуток) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
За приписами пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.