ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/25130/21
адміністративне провадження № К/990/6125/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2022 року (головуючий суддя Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
установив:
У вересні 2021 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі за текстом - ГУ ДПС у м. Києва, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1 ) суми податкового боргу у розмірі 1404076,27 грн. На обґрунтування своїх вимог податковий орган зазначав, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), який ним не сплачено, а тому такий підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2022 року позовні вимоги контролюючого органу задоволено в повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник в першу чергу посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки аргументам і доказам, якими відповідач мотивував свою апеляційну скаргу. Зокрема, звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги наявність судового рішення у справі №640/24034/20 (набрало законної сили 17 лютого 2022 року), яким визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2020 року №0036454203. Саме несплата відповідачем грошових зобов`язань, визначених, серед іншого, вказаним податковим повідомленням-рішенням, й слугувала підставою звернення позивачем до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості.
У касаційній скарзі відповідач також наводить низку рішень Верховного Суду, які, на його думку, були проігноровані судами попередніх інстанцій (постанови від 21 грудня 2022 року у справі №160/5021/19, від 20 жовтня 2022 року у справі №340/4355/21, від 11 квітня 2022 року у справі №160/12072/20, від 30 вересня 2021 року у справі №640/23566/19), у яких наголошено щодо необхідності дотримання принципу офіційного з`ясування обставин у справах про стягнення заборгованості, а також зроблено висновок, що скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, які становили суму спірного податкового боргу, звільняє платника податку від податкового обов`язку щодо сплати такого податкового боргу.
Також, на думку заявника касаційної скарги, суд першої інстанції необґрунтовано відніс дану справу до категорії малозначних і здійснив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Як наслідок, на думку відповідача, розгляд справи відбувся без з`ясування усіх об`єктивно важливих обставин справи, що позбавило його права висловити свою позицію у спорі та надати до суду першої інстанції документи на підтвердження своїх доводів.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано матеріали справи з Окружного адміністративного суду міста Києва. У подальшому, у зв`язку із прийняттям Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX, справу витребувано з Київського окружного адміністративного суду (за місцем її знаходження).
13 березня 2023 року позивачем скеровано до суду касаційної інстанції відзив на скаргу відповідача, у якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, повністю поділяючи мотиви судів, з яких вони виходили при вирішенні спору. Зазначає, що на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій відповідачем не надавалось доказів оскарження податкового повідомлення-рішення, яким було здійснено відповідні нарахування грошових зобов`язань.
20 березня 2023 року від відповідача надійшла відповідь на відзив контролюючого органу, у якому він додатково повідомляє, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/24034/20, яким було встановлено протиправність та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2020 року №0036454203, було фактично виконане контролюючим органом, оскільки після набрання законної сили означеним рішенням в електронному кабінеті платника податків ФОП ОСОБА_1 заборгованість зі сплати податків чи будь-які штрафні санкції відсутні.
06 липня 2023 року матеріали адміністративної справи надійшли до Верховного Суду, після чого справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження (відповідно до пункту 4 частини першої статті 345 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків станом на момент звернення позивача до суду за ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1404076,27 грн.
Головне управління ДПС у м. Києві направило відповідачу податкову вимогу від 30 червня 2020 року №55273 та податкове повідомлення-рішення №0036454203 від 08 квітня 2020 року відповідно до статті 59 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України).
Зазначена податкова вимога та податкове повідомлення-рішення скеровані податковим органом на адресу відповідача, а саме: м. Київ, вул. Металістів, буд. 7, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Вказана адреса відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцем реєстрації відповідача. Однак, з незалежних від податкового органу причин, зазначені документи вручені відповідачу не були, а повернулись з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Оскільки відповідачем в добровільному порядку податкова заборгованість не сплачена ГУ ДПС у м. Києві звернулося з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що наявність у відповідача податкового боргу в загальному розмірі 1404076,27 грн підтверджується матеріалами справи. На час розгляду судом справи відповідач доказів оскарження податкового повідомлення-рішень або погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов`язаннями, до суду не надав. З урахуванням викладеного, суд вважав, що заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та за наслідками апеляційного перегляду справи залишив його без змін.
Згідно з частин першої, третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).