ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023 року
м. Київ
справа №200/10431/21
адміністративне провадження №К/990/1775/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Бабаш Г.П. від 06.12.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В. від 15.12.2022,
УСТАНОВИВ:
ВСТУП
У цій справі позовна заява була залишена без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних причин і відсутністю підстав для поновлення цього строку.
Позивач наполягав, що встановлений процесуальним законом строк у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає з огляду на приписи статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено можливість виплати пенсіонеру нарахованих, але не отриманих з вини пенсійного органу сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Суди попередніх інстанцій вважали, що вищевказана стаття не може бути застосована у справі, що розглядається, оскільки у цьому випадку суми пенсії не були нараховані позивачу пенсійним органом. При цьому, за позицією судів, оскільки позивач повинен був дізнатись та дізнався про порушення своїх прав ще у квітні 2015 року, а з позовом до суду звернувся лише у серпні 2021 і не навів поважних причин його пропуску та підстав, за яких він підлягав поновленню, то подану ним позовну заяву слід залишити без розгляду.
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
I.I Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (далі також ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), у якому просив
- визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати пенсії та зобов`язати утриматись від вчинення певних дій щодо невиплати пенсії по інвалідності за період з 01.04.2015 по 28.06.2016;
- зобов`язати відповідача здійснити розрахунок невиплаченої пенсії по інвалідності за період з 01.04.2015 по 28.06.2016;
- стягнути з відповідача суму коштів, яка дорівнює розміру (сумі коштів) невиплаченої пенсії по інвалідності за період з 01.04.2015 по 28.06.2016;
- зобов`язати відповідача здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (невиплачена пенсія по інвалідності за період з 01.04.2015 по 28.06.2016), що визначається відповідно до Закону України від 19.10.200 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001;
- стягнути з відповідача суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (компенсація за невиплачену пенсію по інвалідності за період з 01.04.2015 по 28.06.2016), що визначається відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001.
2. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду і є отримувачем пенсії по інвалідності (ІІІ група). Вказував, що він є державним службовцем, який працює в Головному управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, а також має статус внутрішньо переміщеної особи. Позивач звертався до пенсійного органу з вимогою відновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності з 01.04.2015, однак відповідачем відновлено виплату пенсії лише з 01.10.2017.
3. Позивач посилався й на те, що з 01.04.2015 набув чинності Закон України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким встановлювався особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам. 01.04.2015 відповідач на підставі вказаного закону припинив виплату пенсії позивачу, у зв`язку із внесенням змін до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
4. На думку позивача, з 01.04.2015 були відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії по інвалідності, а тому, остання, підлягає нарахуванню позивачу, як інваліду ІІІ групи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме - з 01.04.2015 по 28.06.2016.
I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2021, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022, позов залишено без розгляду на підставі положень частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ОСОБА_1 пропустив строк звернення до адміністративного суду і не навів поважних підстав для поновлення такого строку, не надав доказів, які б підтверджували поважність його пропуску.
6. Такий висновок судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав у момент припинення виплати пенсії, а перешкод для того, щоб з`ясувати правові підстави таких дій відповідача та звернутись до суду в межах визначеного процесуальним законом строку - не встановлено.
I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про виплату йому пенсії по інвалідності з 01.04.2015 по 28.06.2016.
9. У відповідь на вищевказану заяву відповідач надіслав позивачу лист №8972-8018/Ц-15/8-0500/21 від 04.08.2021, зі змісту якого судами попередніх інстанцій встановлено, що заявнику роз`яснено підстави поновлення пенсійних виплат з 01.10.2017 з посиланням на статтю 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зазначено, що тимчасово, з 01.04.2015 по 30.09.2017 (крім осіб з інвалідністю І та ІІ груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") особам, які займають посади державної служби, визначені законом України від 10.12.2015 №889-VIІІ "Про державну службу", а також працюють на посадах та умовах, передбачених законами України передбачених "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачувались.
10. Сторонами не заперечується, що позивач отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання, працює на посаді головного державного інспектора відділу ведення Державного реєстру фізичних осіб управління обслуговування платників НУ ДФС у Донецькій області та має статус внутрішньо переміщеної особи.
III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.
12. Скаржник вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
13. Зокрема вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у рішенні від 03.05.2018 у справі №805/402/18 у зразковій справі щодо припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.
14. Скаржник визнає, що у справі, яка розглядається, наявні дещо інші обставини щодо невиплати (припинення) виплати пенсії, аніж у справі №805/402/18, але відзначає, що суть (категорія справи), у якій аналізувалось питання застосування строку звернення до адміністративного суду - однакова.
15. Окрім цього, позивач стверджує, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не врахували висновки щодо застосування норм права у правовідносинах у сфері пенсійного забезпечення з питання строків звернення до суду, викладені Верховним Судом у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.
16. За наявною у Верховного Суду та відображеною у Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" інформацією усі учасники цієї справи є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та пройшли процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет".
17. Ухвала про відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається, разом з копією касаційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслана відповідачу в електронному вигляді з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та доставлена до електронного кабінету ГУ ПФУ в Донецькій області 22.02.2023 о 21.24 годині.
18. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
19. Таким чином, колегія суддів констатує, що копія ухвали Верховного Суду від 22.02.2023 про відкриття касаційного провадження у цій справі вважається врученою відповідачу у той самий день.
20. У резолютивній частині вказаної вище ухвали Верховного Суду встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали. Тобто, з урахуванням вищевикладеного та правил обчислення процесуального строку, встановленого статтею 120 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що цей строк розпочався з 21.04.2023 та закінчився 01.05.2023 включно.
21. Водночас, у межах встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано, що, однак, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
22. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
23. Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
25. За змістом приписів частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
26. Водночас, за приписами частини першої, абзацу другого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. Відповідно до частин першої - третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
28. Висновки щодо застосування вищезгаданих норм права неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 11.07.2022 у справі №990/102/22, розглянутої цим Судом як судом першої інстанції.
29. У вищевказаному судовому рішенні звернуто увагу на те, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
30. Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі, гарантує стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.
31. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.