ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року
м. Київ
справа № 560/3117/20
адміністративне провадження № К/9901/16751/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №560/3117/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агро-Нафта" до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 (головуючий суддя Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2021 (головуючий суддя Ватаманюк Р.В., судді: Драчук Т. О., Полотнянко Ю.П.),
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Агро-Нафта" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2020 №0003830511, №0003840511, №0003850511, податкову вимогу від 23.04.2020 №37808-51.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2021, адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області в межах строку на касаційне оскарження звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду 08.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі №560/3117/20 за касаційною скаргою податкового органу.
Ухвалою суду від 10.07.2023 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 11.07.2022.
На підставі положень статті 345 КАС України касаційний суд розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області №771 від 04.12.2019, згідно зі статтею 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агро-Нафта" (далі - ТОВ "Поділля Агро-Нафта") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2011 по 30.09.2019.
За наслідками перевірки складений акт від 28.02.2020 №0287/22-01-05-11/39276568, яким зафіксовані порушення позивачем вимог:
пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-Х1У (із змінами та доповненнями), пункту 2, 3 розділу III П(С)БО1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013, №73, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 30591 грн, в т.ч. за три квартали 2018 року в сумі 30591 грн, за 2018 рік в сумі 30591 грн;
пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, всього в сумі 440130 грн, в т.ч.: за травень 2017 року в сумі 18372 грн, за червень 2017 року в сумі 158256 грн, за липень 2017 року в сумі 43573 грн, за серпень 2017 року в сумі 86427 грн, за липень 2018 року в сумі 127500 грн, за червень 2019 року в сумі 6002 грн;
пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267, та не складання і не реєстрація на дату виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів податкових накладних на загальну суму ПДВ 116534,73 грн, в т.ч. 21.04.2017 на суму ПДВ 9850,00 грн, 22.04.2017 на суму ПДВ 2326,73 грн, 25.07.2017 на суму ПДВ 89667,70 грн, 27.07.2017 на суму ПДВ 14690,30 грн;
абзаців "а", "б", "г" підпункту 176.2 пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 3.1., 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, та подання податкової звітності не у повному обсязі, з недостовірними відомостями (помилками) про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, що призвели до зміни податкових зобов`язань платника податку;
підпункту 168.1.1, пункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 169.2.2 пункту 169.2, абзацу "а" підпункту 169.4.2 пункту 169.4 статті 169 Податкового Кодексу України в результаті неправомірного застосування соціальної пільги при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 1488,24 грн;
пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.1. пункту 164.2. статті 164, підпункту 168.1.1., пункту 168.1.2. підпункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, та заниження бази оподаткування ПДФО при виплаті доходів у вигляді заробітної плати всього у сумі 644,30 грн;
пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.1. пункту 164.2. статті 164, підпунктів 168.1.1., 168.1.2. пункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.4, 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та заниження бази оподаткування військовим збором при виплаті доходів у вигляді заробітної плати всього в загальній сумі 644,30 грн;
пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ та пункту 4 розділу IV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" .
До суду позивач оскаржив прийняті на підставі зазначеного акту податкові повідомлення-рішення від 27.03.2020:
№0003830511, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 38238,75грн (за податковими зобов`язаннями 30591,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 7647,75 грн);
№0003840511, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 550162,50грн (за податковими зобов`язаннями 440130,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 110032,50грн);
№0003850511, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 58267,37грн, за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу, податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23 квітня 2020 року №37808-51 в сумі 798583,25 грн.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 27.03.2020 №0003830511, №0003840511, №0003850511, податковою вимогою від 23.04.2020 №37808-51, позивач оскаржив їх до суду.
Позивач вважав висновки контролюючого органу безпідставними, оскільки помилки в складенні та реєстрації податкової накладної, допущені контрагентом та з вини відповідного контрагента. При цьому, помилки не є такими, що не дозволяють ідентифікувати господарські операції, що відбулися, в розумінні податкового законодавства. Крім того, це не вплинуло на визначення загальної суми постачання, в тому числі на визначення суми ПДВ, а відтак право ТОВ "Поділля Агро-Нафта" на віднесення відповідної суми ПДВ до податкового кредиту є законним та обґрунтованим.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 №0003840511 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 434128,00грн та штрафних санкцій в сумі 108532,00грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В частині задоволення позовних вимог суди виходили з того, що податковою нормою передбачене право (а не обов`язок) покупця подати скаргу у разі виявлення у податковій накладній помилки у реквізитах. При цьому, зазначена норма не ставить в залежність право платника податку покупця на включення не податкового кредиту суми ПДВ, вказаної у податковій накладній, виписаній з помилками у реквізитах та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних, від невикористання ним права на подачу скарги. Тому, неподання позивачем скарги, право на яку передбачене абзацом 25 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу, не позбавляє його права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ "Транслогістик Плюс" та ТОВ "Солара-Трейд". Як вважали суди, під час розгляду справи відповідач не довів, що сума ПДВ, сплачена позивачем у відповідні звітні періоди по операціях з придбання нафтопродуктів їх постачальникам ТОВ "Транслогістик Плюс" та ТОВ "Солара-Трейд", не відповідає загальній сумі ПДВ, включеній ним до податкового кредиту у цих звітних періодах на підставі отриманих від цих контрагентів податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як відзначає податковий орган, під час перевірки позивача не було встановлено описок чи механічних помилок в податкових накладних, виписаних продавцям. Натомість, в акті перевірки задокументовано, що контрагентами складались податкові накладні з порушенням пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, продавцями недотримано правила "першої події", визначеного пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України. Таким чином, податкові накладні складені контрагентами з порушенням норм Податкового кодексу України, а саме, недотримання правила "першої події", не можуть бути підставою для віднесення покупцем сум ПДВ до податкового кредиту, за відсутності поданої до податкової декларації скарги на такого контрагента. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що суди застосували пункт 187.1 статті 187, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №804/10062/13-а. При цьому, застосовані судами висновки Верховного Суду унормовують зовсім інші спірні правовідносини. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач проти доводів касаційної скарги заперечив. У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає, що позивач визначив розмір податкового кредиту у відповідний звітний період на підставі виписаних постачальниками та зареєстрованих а ЄРПН. Отримавши податкові накладні, виписані та зареєстровані постачальниками нафтопродуктів, ТОВ "Поділля Агро-Нафта" правомірно віднесли відповідні суми ПДВ до податкового кредиту у звітніх періодах. Позивач посилається на висновки Верховного Суду, відповідно до позиції якого податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і втому випадку, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте дають змогу ідентифікувати продавця, зміст господарської операції, фактичність здійснення операції. Враховуючи зазначене, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
З матеріалів справи слідує, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Агро-Нафта" зареєстроване виконавчим комітетом Віньковецької районної адміністрації 27.06.2014.
У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно укладеного 18.05.2017 з позивачем договору поставки, протягом травня - червня 2017 року ТОВ "Транслогістик Плюс" здійснювало поставку позивачу нафтопродуктів.
25.05.2017 позивач здійснив попередню оплату в сумі 417634,90 грн. 26.05.2017 ТОВ "Транслогістик Плюс" поставило паливо дизельне згідно з видатковою накладною № 360 на загальну суму 617634,80 грн, в т ч ПДВ в сумі 102939 грн. По факту поставки постачальник виписав і зареєстрував податкову накладну №171 від 26.05.2017 на загальну суму 617634,80 грн, в т ч ПДВ в сумі 102939 грн. 29.05.2017 позивач провів остаточний розрахунок за поставлений товар, сплативши постачальнику 200000,0 грн, в т.ч. ПДВ 33333,33 грн.
В травні 2017 року позивач відніс до податкового кредиту ПДВ в сумі 102939 грн на підставі податкової накладної №171 від 26.05.2017 на загальну суму 617634,80 грн, в т ч ПДВ в сумі 102939 грн.
22.06.2017 ТОВ "Транслогістик Плюс" поставило паливо дизельне згідно з видатковою накладною № 563 на загальну суму 652406,40 грн, в т ч ПДВ в сумі 108734,40 грн. 22.06.2017 позивач в рахунок оплати за поставлений товар перерахував постачальнику суму 652406,40 грн, в т ч ПДВ в сумі 108734,40 грн. На зазначену поставку позивач отримав від ТОВ "Транслогістик Плюс" зареєстровану податкову накладну від 21.06.2017 № 272 на загальну суму 652406,40 грн. в т.ч. ПДВ 108734,40 грн.
26.06.2017 ТОВ "Транслогістик Плюс" поставило паливо дизельне згідно з видатковою накладною на суму 646574,40 грн. в тому числі ПДВ 107762,40 грн. 26.06.2017 позивач в рахунок часткової оплати за поставлений товар перерахував постачальнику 347352,00 грн., а 27.06.2017 здійснив остаточний розрахунок за товар, поставлений 26.06.2017, сплативши 299222,40 грн.
30.06.2017 ТОВ "Транслогістик Плюс" поставило позивачу паливо дизельне відповідно до видаткової накладної №613 на суму 569729,70 грн. 30.06.2017 позивач в рахунок часткової оплати за поставлений товар перерахував постачальнику 539729,0 грн. На зазначену поставку позивач отримав від ТОВ "Транслогістик Плюс" зареєстровану податкову накладну від 29.06.2017 №271 на загальну суму 569729,70 грн. в т.ч. ПДВ 94954,95 грн.
У червні 2017 року позивач відніс до податкового кредиту ПДВ в сумі 108734,40 грн на підставі податкової накладної від 21.06.2017 № 272 на загальну суму 652406,40 грн., в т ч ПДВ в сумі 108734,40 грн та ПДВ в сумі 94954,95 на підставі податкової накладної від 29.06.2017 №271 на загальну суму 569729,70 грн. в т.ч. ПДВ 94954,95 грн.
У липні 2018 відповідно до укладеного 30.01.2018 з позивачем договору поставки нафтопродуктів №СТ-170/18 ТОВ "Солара-Трейд" здійснювало поставку фракції газойлево-гудронової.
17.07.2018 позивач здійснив попередню оплату в сумі 765000.00 грн. 18.07.2018 ТОВ "Солара-Трейд" поставило позивачу фракцію газойлево-гудронову з видатковою накладною видаткової накладної № РН-0000513 на суму з ПДВ 747150,00 грн. На зазначену поставку постачальник 17.07.2018 виписав і зареєстрував податкові накладні на загальну суму 765000.00 грн., № 4 на загальну суму 747150,00 грн., в т.ч. ПДВ 124525,00 грн та № 5 на загальну суму 17850,00 грн., в т.ч. ПДВ 2975,00 грн.
В липні 2018 року позивач відніс до податкового кредиту ПДВ в сумі 124525,00 грн на підставі податкової накладної №4 від 17.07.2018 та в сумі 2975.0 грн на підставі податкової накладної на загальну суму 617634,80 грн, в т ч ПДВ в сумі 102939 грн.
Під час перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на включення зазначених сум ПДВ до податкового кредиту у зв`язку з порушенням постачальниками вимог пункту 187.1 статті 187 і пункту 201.1 статті 201 ПК України, у зв`язку з невідповідністю у податкових накладних обсягів або термінів постачання.