ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/14870/21
адміністративне провадження № К/990/2539/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Підприємства Федерації професійних спілок України "Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 (суддя Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 (колегія суддів: Бєлова Л.В., Єгорова Н.М., Степанюк А.Г.) у справі №640/14870/21 за позовом Підприємства Федерації професійних спілок України "Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України" до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Федерація професійних спілок України, про визнання протиправним рішення,
ВСТАНОВИВ :
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2021 року позивач, Підприємство Федерації професійних спілок України "Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України" звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову "Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини" №31-20 від 04.12.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021, у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.
8. Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду.
9. Ухвалою Верховного Cуду від 15.04.2022 відкрито касаційне провадження.
10. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.
11. Відповідно до розпорядження № 907 від 13.06.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 (рішення ВРП від 08.06.2023 № 622/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку"), що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв, призначено повторний автоматизований розподіл.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 призначено склад колегії суддів: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., Стеценко С.Г.
12. Враховуючи предмет касаційного оскарження, справа розглядається в порядку письмового провадження.
13. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що предметом позову у цій справі є постанова "Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини" №31-20 від 04.12.2020, яка не містить жодних приписів, зобов`язань по вчиненню дій, які б стосувались саме Підприємства Федерації професійних спілок України "Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України" та порушували саме його права, а не права Федерації професійних спілок України, яка безпосередньо і наділена правом звернення до суду з приводу оскарження акту індивідуальної дії (постанови про накладення на цю юридичну особу санкцій).
ІІІ.ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, порушує право позивача на доступ до правосуддя.
Позивач вказує, що все нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на правовому титулі господарського відання у позивача, отже, саме він на свій власний розсуд використовує все нерухоме майна за вказаною адресою. Відтак якщо оскаржувану постанову не буде визнано незаконною, це буде мати наслідок у вигляді покладення обов`язку на апелянта по відновленню становища, яке існувало раніше, а саме з приводу демонтажу встановлених вікон, які насправді позивач не замінював.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
17. Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 вказав, що поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
18. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.
19. Для визначення інтересу як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити й спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
20. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який:
має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права;
пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;