ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1851/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
прокуратури - Підяша О. С.,
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - ОСОБА_6. (директора), Головка О. С. (адвоката),
третьої особи на стороні позивача - Крикунова Д. О. (адвоката),
третьої особи на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 (колегія суддів: Тарасенко К. В. - головуючий, Михальська Ю. Б., Іоннікова І. А.) у справі
за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області
до: 1) Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, 2) Фермерського господарства "Мрія",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1,
про скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - КП "Реєстрація бізнесу") та Фермерського господарства "Мрія" (далі - ФГ "Мрія") про скасування рішення від 24.10.2018, індексний номер: 43650143, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 за ФГ "Мрія" та рішення від 24.10.2018, індексний номер: 43651147, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 за ФГ "Мрія".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю захисту інтересів держави у сфері використання та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів, бездіяльністю органу державної влади через нездійснення покладених на нього повноважень. Прокурор зазначав, що державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками здійснена всупереч вимогам законодавства, оскільки земельні ділянки виділялися ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), проте були зареєстровані за ФГ "Мрія" без розроблення проектної документації із землеустрою та її затвердження, за відсутності відповідного розпорядчого рішення органу виконавчої влади про надання земель у постійне користування. Крім того, прокурор наголошував, що положеннями статті 92 Земельного кодексу України не передбачено можливості набуття ФГ "Мрія" права постійного користування земельними ділянками.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі № 911/1851/19 позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області до ФГ "Мрія" про скасування рішень про державну реєстрацію за ФГ "Мрія" права постійного користування земельними ділянками задоволено в повному обсязі.
Скасовано рішення КП "Реєстрація бізнесу" від 24.10.2018, індексний номер: 43650143, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 за ФГ "Мрія".
Скасовано рішення КП "Реєстрація бізнесу" від 24.10.2018, індексний номер: 43651147, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 за ФГ "Мрія".
Закрито провадження у справі № 911/1851/19 в частині позовних вимог за позовом прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області до КП "Реєстрація бізнесу".
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що право постійного користування, яке оспорюється прокурором, у ФГ "Мрія" не виникло і відсутнє, а реєстрація за ФГ "Мрія" права постійного користування земельними ділянками є незаконною, та такою, що здійснена без жодних правових підстав. Крім того, місцевий господарський суд установив, що земельна ділянка, надана згідно з Державним актом на право постійного користування землею, площею 42,9 га серії Б № 085080, була неодноразово поділена, внаслідок чого її площа змінилась до 29,45 га. Водночас Державний акт серії Б № 085080 зареєстровано як самостійну підставу набуття права постійного користування на дві окремі земельні ділянки, площа яких в сумі (30,359 га) перевищує площу, яка фактично залишилась за цим Державним актом.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі № 911/1851/19 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області.
2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що ФГ "Мрія" було здійснено інвентаризацію тих земельних ділянок, які з 1992 року перебували в його постійному користуванні на законних підставах. Апеляційний господарський суд зазначив, що на підставі інвентаризації було встановлено фактичні площі, межі та характеристики цих земельних ділянок із присвоєнням їм відповідних кадастрових номерів. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оспорювані реєстраційні дії не порушують прав та охоронюваних законом інтересів держави, а внесення у 2018 році відповідних відомостей було здійснено з метою приведення документів у відповідність до норм чинного законодавства.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі № 911/1851/19, до Верховного Суду звернулася Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області (далі - Феодосіївська сільська рада) з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі № 911/1851/19 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Феодосіївська сільська рада зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
3.3. Феодосіївська сільська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Феодосіївська сільська рада зазначає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 791 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18. Крім того, Феодосіївська сільська рада посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц.
3.4. При цьому Феодосіївська сільська рада зазначає про відсутність висновків Верховного Суду та вважає, що апеляційний господарський суд не дослідив зібрані у справі докази.
3.5. ФГ "Мрія" у відзиві на касаційну скаргу Феодосіївської сільської ради просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. ФГ "Мрія" зазначає, що ним було здійснено інвентаризацію тих земельних ділянок, які з 1992 року перебували в його постійному користуванні на законних підставах. На підставі інвентаризації було встановлено фактичні площі, межі та характеристики цих земельних ділянок із присвоєнням їм відповідних кадастрових номерів. Тобто, фактично відповідачем приведено у відповідність до діючого законодавства користування земельними ділянками станом на 2018 рік, оскільки в 1992 році ще не існувало Єдиного Державного земельного кадастру, кадастрових номерів земельних ділянок та відомостей про такі земельні ділянки в публічній кадастровій карті. Щодо посилання Феодосіївської сільської ради в касаційній скарзі на відмінності у площах земельних ділянок, ФГ "Мрія" зазначає, що такі відмінності виявилися в результаті проведення інвентаризації земельних ділянок. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, в тому числі, шляхом інвентаризації земель. Сама по собі інвентаризація земель і внесення відповідних відомостей за фактом такої інвентаризації є перевіркою фактичних відомостей про земельну ділянку, права на яку вже виникли в особи раніше. Таким чином, на думку ФГ "Мрія", ніяких порушень під час проведення інвентаризації земельних ділянок не допущено.
3.6. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі № 911/1851/19, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Київської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі № 911/1851/19 залишити в силі.
3.7. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Київської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
3.8. Заступник керівника Київської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.9. Заступник керівника Київської обласної прокуратури зазначає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 7, 27, 38, 50, 51 Земельного кодексу Української РСР, статей 31, 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 368/54/17.
3.10. ФГ "Мрія" у відзиві на касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. ФГ "Мрія" зазначає, що право постійною користування (на підставі відповідного Державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійною користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому в такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем земельної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. ФГ "Мрія" зазначає, що Велика Палата Верховного Суду під час вирішення питання щодо права постійного користування земельною ділянкою чи права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою виходила із наявності та змісту відповідного Державного акта на землю. Таким чином, якщо передані ОСОБА_1 земельні ділянки для створення селянською (фермерського) господарства були посвідчені Державним актом на право постійного користування землею серії Б № 085080 1992 року, то застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, які стосуються права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, до цих правовідносин, на думку ФГ "Мрія", є неправильним.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до Витягу з реєстру речових прав підставою виникнення оспорюваного речового права та його державної реєстрації (права постійного користування земельними ділянками державної власності) за ФГ "Мрія" на 2 земельні ділянки (площею 21,609 га та 8, 75 га), реєстраційна дія індексний номер: 43650143 від 24.10.2018 про право постійного користування земельною діяльною площею 8,75 га (кадастровий номер 3221487300:02:012:0168, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1674673532214) та реєстраційна дія індексний номер: 43651147 від 24.10.2018 про право постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га (кадастровий номер: 3221487300:02:008:0007, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1674720532214) здійснені на підставі:
1) Державного акта на право постійного користування землею площею 42,9 га серії Б №085080, який було видано 01.02.1992 Виконавчим комітетом Рославичівської сільської ради народних депутатів;
2) наказу Головного управління Державного земельного кадастру від 08.06.2018 № 10-5263/15-18-сг;
3) відомостей з Державного земельного кадастру від 24.10.2018 № 4889131 (реєстрацію здійснено 19.10.2018) - при реєстрації права користування на земельну ділянку площею 21,609 га та відомостей з Державного земельного кадастру від 19.10.2018 № 4819120 року - при реєстрації права користування на земельну ділянку площею 8,75 га.
4.2. Господарський суд першої інстанції зазначив, що земельна ділянка за Державним актом на право постійного користування землею площею 42,9 га серії Б №085080 була неодноразово поділена, внаслідок чого її площа змінилась до 29,45 га. При цьому суд установив, що цей Державний акт зареєстровано як самостійну підставу набуття права постійного користування на дві окремі земельні ділянки, площа яких в сумі (30,359 га) перевищує площу, що фактично залишилась за Державним актом.
4.3. Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення з 22.01.2021 КП "Реєстрація бізнесу".
4.4. Апеляційний господарський суд зазначив, що право фермерського господарства на земельну ділянку виникає після дотримання умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991. У цьому випадку всі умови з боку ФГ "Мрія" було дотримано, а саме: голова фермерського господарства Козаченко В. Л. отримав відповідно до вимог частини 4 статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для організації селянського (фермерського) господарства, тобто, Державний акт видавався громадянину ОСОБА_1 з цільовим призначенням - для організації селянського (фермерського) господарства.
4.5. Апеляційний господарський суд також зазначив, що після отримання Державного акта головою фермерського господарства Козаченком В. Л. було здійснено державну реєстрацію самого ФГ "Мрія", яке набуло статусу юридичної особи, отримано печатку та відкрито відповідний рахунок у банку. Апеляційний господарський суд зазначив, що ФГ "Мрія" набуло право постійного користування земельними ділянками не у 2018 році, як про це зазначає прокурор, а в 1992 році, у порядку, визначеному Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991.
4.6. Розглядаючи доводи прокурора щодо відмінності земельної ділянки, отриманої у користування площею 42,9 га, та земельних ділянок, на які ФГ "Мрія" оформило право постійного користування площею 8,75 га та 21,609 га, апеляційний господарський суд зазначив, що прокурор не надав доказів того, що оформлені земельні ділянки не входять до складу земель, отриманих у користування фермерським господарством у 1992 році, а тому оформлення права постійного користування у 2018 році лише на частину земель, які були у законному користуванні ФГ "Мрія" з 1992 року, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача чи держави.
4.7. ОСОБА_1 було отримано дозвіл ГУ Держгеокадастру у Київській області на проведення інвентаризації земельних ділянок, який було оформлено наказом від 08.06.2018 № 10-5263/15-18-сг. На підставі цього дозволу було розроблено відповідну технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення фермерського господарства.
4.8. Відповідно до вимог частини 13 статті 186 Земельного кодексу України ФГ "Мрія" отримано висновок відділу у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 30.08.2018 № 32-10-0.24-2246/167-18, згідно з яким технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення фермерського господарства була погоджена.
4.9. Ця документація із землеустрою була подана на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Київській області. Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 20.09.2018 № 16626/0-8603/0/17-18, ГУ Держгеокадастру у Київській області було роз`яснено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин і затверджується замовником технічної документації, тобто, окремого затвердження з боку органів державної влади, така документація не потребує.
4.10. За таких обставин прокурор, вважаючи, що державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками проведена всупереч вимогам законодавства, оскільки земельні ділянки на праві постійного користування виділялися ОСОБА_1, проте були зареєстровані за ФГ "Мрія" без розроблення проектної документації із землеустрою та її затвердження, за відсутності відповідного розпорядчого рішення органу виконавчої влади про надання земель у постійне користування, звернувся до Господарського суду Київської області з цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги повинні бути частково задоволені з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області до КП "Реєстрація бізнесу" та ФГ "Мрія" про скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками за ФГ "Мрія".
5.4. Підставою позовних вимог є те, що ФГ "Мрія" незаконно, на думку прокурора, зареєструвало за собою право постійного користування двома земельними ділянками.
5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.6. Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
5.7. Пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
5.8. Частиною 1 статті 791 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
5.9. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що право постійного користування, яке оспорюється прокурором, у ФГ "Мрія" не виникло і відсутнє, а реєстрація за ФГ "Мрія" права постійного користування земельними ділянками є незаконною та такою, що здійснена без жодних правових підстав. Крім того, місцевий господарський суд установив, що земельна ділянка, надана за Державним актом на право постійного користування землею площею 42,9 га серії Б № 085080, була неодноразово поділена, внаслідок чого її площа змінилась до 29,45 га. Водночас Державний акт серії Б № 085080 зареєстровано як самостійну підставу набуття права постійного користування на дві окремі земельні ділянки, площа яких в сумі (30,359 га) перевищує площу, яка фактично залишилась за цим Державним актом.
5.10. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що ФГ "Мрія" було здійснено інвентаризацію тих земельних ділянок, які з 1992 року перебували в його постійному користуванні на законних підставах. Апеляційний господарський суд зазначив, що на підставі інвентаризації було встановлено фактичні площі, межі та характеристики цих земельних ділянок із присвоєнням їм відповідних кадастрових номерів. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оспорювані реєстраційні дії не порушують прав та охоронюваних законом інтересів держави, а внесення у 2018 році відповідних відомостей було здійснено з метою приведення документів у відповідність до норм чинного законодавства.
5.11. Феодосіївська сільська рада не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулася з касаційною скаргою на оскаржувану постанову. Феодосіївська сільська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.12. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
5.13. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.14. Феодосіївська сільська рада вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 791 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18. Крім того, Феодосіївська сільська рада посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц.
5.15. При цьому Феодосіївська сільська рада зазначає про відсутність висновків Верховного Суду та вважає, що апеляційний господарський суд не дослідив зібрані у справі докази.
5.16. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Обласного комунального підприємства "Фармація" до Дніпровської міської ради про визнання пунктів 2, 3, 8 рішення Дніпровської міської ради від 24.04.19 № 204/44 незаконними та недійсними з моменту прийняття цього рішення, їх скасування, та зобов`язання Дніпровську міську раду відновити право постійного користування Обласного комунального підприємства "Фармація" на земельну ділянку площею 6,4682 га (кадастровий номер 1210100000:02:036:0028), яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею II-ДП № 001609 від 28.02.2003, та відновити інформацію про це право в земельно-кадастровій та містобудівній документації. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови: