1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Київ

Справа № 903/6/21 (903/610/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представників:

Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Мірчука В.В.,

ОСОБА_1 - ОСОБА_5,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за вх. № 2909/2023

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023

у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. (головуючий), Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

та на рішення Господарського суду Волинської області від 17.01.2023

у складі судді Шума М.С.

у справі № 903/6/21 (903/610/22)

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про визнання недійсними договорів дарування

в межах справи № 903/6/21

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсними договорів дарування, укладених боржником під час існування заборгованості за кредитними договорами.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. 14.06.2007 між AT "Укрексімбанк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 86707С12 зі змінами та доповненнями, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 548 000 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 12.06.2014. Позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту (т. 1, а.с. 10-15).

Сторонами неодноразово укладалися договори про внесення змін до основного кредитного договору, яким сторони узгоджували графік погашення кредиту, вартість кредиту та реальну процентну ставку. Зокрема, договором про внесення змін від 13.08.2010 сторони погодили термін погашення основного боргу у липні 2010 року до 16 серпня 2010 року, а також зобов`язання позичальника сплачувати відсотки за договором та тіло кредиту протягом липня-серпня 2010 року у загальній сумі не менше 70 тис. грн екв., а протягом вересня 2010-січня 2011 року у загальній сумі не менше 80 тис. грн екв. (т. 1, а.с. 16-32).

3. 27.12.2007 між AT "Укрексімбанк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 86707С51 зі змінами та доповненнями, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 330 000 євро з кінцевою датою погашення 26.12.2014. Позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки (т. 1, а.с. 33-38).

Сторонами неодноразово укладалися договори про внесення змін до основного кредитного договору, яким сторони узгоджували графік погашення кредиту, вартість кредиту та реальну процентну ставку. Зокрема, договором про внесення змін від 13.08.2010 сторони погодили термін погашення основного боргу у липні 2010 року до 16 серпня 2010 року, а також зобов`язання позичальника сплачувати відсотки за договором та тіло кредиту протягом липня-серпня 2010 року у загальній сумі не менше 70 тис. грн екв., а протягом вересня 2010 року-січня 2011 року у загальній сумі не менше 80 тис. грн екв. (т. 1, а.с. 40-52).

4. Відповідно до пунктів 2.8.1 кредитних договорів забезпеченням зобов`язань позичальника за цими договорами є іпотека нерухомого майна.

5. Із метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитними договорами № 86707С12 та № 86707С51 майновим поручителем виступило ТОВ "Норт-експорт", з яким було укладено іпотечний договір № 86707Z60, посвідчений 27.12.2007 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О.

6. Згідно з іпотечним договором іпотекодавець передав нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме: цех по виробництву м`якої набивної іграшки (приміщення № 1-2 та з № 2-1 по 2-21) (літер Л) загальною площею 771,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; адміністративний будинок Х-2 площею 257,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; адміністративний будинок з допоміжними приміщеннями Ч-2 площею 137,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю офісно-виставкового залу із складськими приміщеннями 1-1 площею 1 326,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю офісно-складських приміщень У-1 площею 461,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,0738 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

7. Вартість предмету іпотеки визначена сторонами у розмірі 7 728 500 грн (п. 1.3.6 іпотечного договору від 27.12.2007 № 86707Z60).

8. 13.08.2010 між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено два нотаріально посвідчені договори дарування, відповідно до яких дарувальник безоплатно передала у власність своєму синові, обдаровуваному, а обдаровуваний прийняв як дар:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (договір зареєстровано в реєстрі за № 1730);

- земельну ділянку загальною площею 0,28 га, яка складається з земельної ділянки загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:3243 та земельної ділянки загальною площею 0,03 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:3244, що знаходяться на території села Липини Луцького району Волинської області (договір зареєстровано в реєстрі за № 1733) (т. 1, а.с. 108, 123).

9. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.01.2021, зокрема, відкрито провадження у справі № 903/6/21 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією боргів ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича.

10. 22.01.2021 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (номер публікації НОМЕР_2 ).

11. 02.03.2021 ухвалою Господарського суду Волинської області заяву АТ "Укрексімбанк" від 16.02.2021 № 0860300/5548-21 про грошові вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано вимоги Акціонерного товариства "Укрексімбанк" до ОСОБА_1 у розмірі 166 763 876,96 грн, в тому числі: 26 911 488,69 грн - заборгованість за кредитами, 26 571 249,35 грн - заборгованість за процентами, 113 271 337,92 грн - пені, 5 261 грн судових витрат по справам згідно з кредитними договорами, 4 540,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

Подання до суду позовної заяви.

12. Зважаючи на викладене вище, 18.08.2022 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування, згідно з якими ОСОБА_1 безоплатно відчужила своєму синові - ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,28 га, яка складається з земельної ділянки 0,25 га, та 0,03 га, котрі знаходились на території села Липини, та житловий будинок у АДРЕСА_2 . Договори дарування були посвідчені нотаріально 13.08.2010 приватним нотаріусом Четверговою А.Д.

13. AT "Укрексімбанк" вважав, що зазначені договори дарування укладалися з метою унеможливлення звернення стягнення на ці об`єкти нерухомості у зв`язку з існуванням на момент їх укладання невиконаного грошового зобов`язання перед Банком.

Розгляд справи судами.

14. 17.03.2023 рішенням Господарського суду Волинської області, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023, у задоволенні позову відмовлено.

15. Судові рішення мотивовано тим, що укладені в 2010 році (задовго до судової процедури неплатоспроможності фізичної особи, до звернення банком до суду із позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості, до звернення стягнення банком кредитної заборгованості на заставне майно, вартість якого покривала надані кредитні кошти) договори дарування, за якими боржниця - ОСОБА_1 подарувала своєму синові - ОСОБА_2 земельну ділянку та житловий будинок, не є фраудаторними, а тому не підлягають визнанню недійсним на підставі статей 3, 13 ЦК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

16. 27.04.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського від 05.04.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/6/21 (903/610/22); прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

17. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 3, 13, 203, 215 ЦК України, викладених, зокрема, у постановах від 18.05.2022 у справ № 643/15604/17, від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20), від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), від 17.02.2022 у справі № 911/698/21 (911/1116/21), від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.01.2022 у справі № 910/429/20.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

18. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України", в якому зазначено про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права та наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Також заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог у разі прийняття касаційною інстанцією рішення про обґрунтованість позовних вимог.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

19. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку, що укладені в 2010 році (задовго до судової процедури неплатоспроможності фізичної особи, до звернення банком до суду із позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості, до звернення стягнення банком кредитної заборгованості на заставне майно, вартість якого покривала надані кредитні кошти) договори дарування, за якими боржниця - ОСОБА_1 подарувала своєму синові - ОСОБА_2 земельну ділянку та житловий будинок, не є фраудаторними, а тому не підлягають визнанню недійсним на підставі статей 3, 13 ЦК України.

22. Судова колегія не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

23. Із цього приводу судова колегія вважає необхідним зауважити, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

24. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним і бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

25. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

26. Оцінюючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень про визнання недійсним спірних договорів дарування, тобто суті позовних вимог, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

27. Так, у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) предметом судового розгляду справі був позов не сторони правочину в межах справи про банкрутство про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.

28. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) щодо суті позовних вимог дійшла таких висновків.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредиторам використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;


................
Перейти до повного тексту