ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2023 року
м. Київ
справа №580/2457/19
адміністративне провадження № К/9901/3636/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 (головуючий суддя: Гарань С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 (головуючий суддя: Єгорова Н.М., судді: Сорочко Є.О., Федотов І.В.) у справі № 580/2457/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправним наказ відповідача від 18.02.2019 № 71 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою";
зобов`язати відповідача прийняти наказ про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 72,0 га для ведення городництва в оренду терміном на 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 11.10.2019, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019, позов задовольнив частково:
визнав протиправним наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 18.02.2019 №71 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою";
зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2018 та вирішити питання про надання або про мотивовану відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтованою площею 72 га для ведення городництва в оренду терміном 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в цій частині і ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визнаний новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.09.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою № Д-7208/0/94-18, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 72,0 га в оренду для ведення городництва терміном на 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району.
Листом від 19.10.2018 № 3992/0/95-18 відповідач повідомив заявника про те, що бажана земельна ділянка обмежена правами третіх осіб.
Позивач оскаржив зазначену відмову у судовому порядку.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2018 у справі №2340/4359/18 позов задовольнив:
визнав неправомірною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 27.09.2018 №Д-7208/0/94-18;
зобов`язав ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтованою площею 72 га для ведення городництва в оренду терміном 10 років в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
На виконання судового рішення у справі № 2340/4359/18, відповідач повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 27.09.2018 № Д-7208/0/94-18, за результатами розгляду якої прийняв наказ від 18.02.2019 № 71 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою". Листом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 18.02.2019 № 11-23-0.2-1063/2-19 заявнику роз`яснено, що за відомостями з Державного земельного кадастру, земельні ділянки, які позивач має намір отримати у користування, входять до земельних ділянок з кадастровими номерами 7124985200:03:004:0600 та 7124985200:03:004:0604, які на праві постійного користування перебувають у третіх осіб. Водночас позивачем не додано до клопотання погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), як того вимагає частина шоста статті 118 ЗК України.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач своїми діями перешкоджає в реалізації його права на отримання в оренду бажану земельну ділянку для ведення городництва. Зазначає, що відмовляючи йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в користування бажаної земельної ділянки на 10 років, відповідач не зазначив жодних підстав, визначених статтею 123 ЗК України.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що бажана земельна ділянка входить до земельних ділянок з кадастровими номерами 7124985200:03:004:0600 та 7124985200:03:004:0604, які на праві постійного користування перебувають у третіх осіб. З посиланням на частину шосту статті 118 ЗК України відповідач вважає, що у такому випадку обов`язково має бути погодження землекористувача. Також відповідач посилається на дискреційні повноваження у вирішенні земельних питань.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний наказ не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки не містить підстав, визначених частиною третьою статті 123 ЗК України. Лист відповідача також не можна вважати відмовою у розумінні статті 123 ЗК України, оскільки такий не містить чіткого та однозначного рішення відповідача, не містить конкретних підстав і обґрунтувань вказаного у ньому результату розгляду заяви позивача, а також викладений не у формі наказу. У той же час зобов`язання відповідача прийняти саме наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за наслідками розгляду клопотання, як того просить позивач у позові, за висновками судів обох інстанцій, є втручанням у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, що не відповідає завданню адміністративного суду.
Зважаючи на викладене, суди обох інстанцій дійшли висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача спірними правовідносинами є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути порушене ОСОБА_1 в заяві від 27.09.2018 питання з прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків суду.
Суд апеляційної інстанції додатково констатував, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням викладеної позиції суду.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вибору способу захисту порушених прав позивача. Вказує на ефективність захисту порушеного права та вважає, що останнє можливе лише шляхом зобов`язання відповідача прийняти наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у користування, а не повторно розглянути порушене у заяві від 27.09.2018 питання, що може призвести до повторної відмови та відповідно знову звернення до суду. Зазначає, що умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен ухвалити позитивне рішення. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу- прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження, на переконання скаржника, не є дискреційними.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Наполягає, що вирішення земельних питань є виключної дискрецією відповідача.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині (щодо обраного способу захисту порушених прав), а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.