ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2023 року
м. Київ
справа №120/14062/21-а
адміністративне провадження № К/990/35925/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду 12 грудня 2022 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Полотняка Ю.П., суддів Драчук Т.О., Сміляниця Е.С.)
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись із цим рішенням відповідач 17.03.2022 звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с. 172).
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.03.2022 апеляційну скаргу залишив без руху та надав відповідачу час для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: протягом 10 днів сплатити судовий збір і сумі 34050,00 грн. (а.с. 184). Указана ухвала отримана ГУ ДПС 22.03.2022 (а.с.185).
ГУ ДПС 28.03.2022 подало клопотання про продовження строку для усунення недоліків (а.с. 186).
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2022 продовжено строк для усунення Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 120/14062/21-а, запропоновано Головному управлінню ДПС у Вінницькій області в строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги. (а.с.190) Указана ухвала отримана ГУ ДПС 30.03.2022 (а.с.191).
ГУ ДПС 08.04.2022 подало клопотання про продовження строку для усунення недоліків (а.с. 192).
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.04.2022 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС про продовження процесуального строку, апеляційну скаргу повернув через неусунення недоліків (а.с. 195). Указана ухвала отримана ГУ ДПС 13.04.2022 (а.с.191).
ГУ ДПС 25.10.2022 повторно подало апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжним дорученням про сплату судового збору. Пропуск строку пояснює тим, що судовий збір змогли сплатити лише 10.10.2022 (а.с. 207-212).
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.11.2022 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року відмовив. Визнав неповажними причини пропуску Головного управління ДПС у Вінницькій області строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року. Апеляційну скаргу залишив без руху, як таку, що була подана після закінчення строку, встановленого статтею 295 КАС, а підстави для поновлення зазначеного строку, вказані відповідачем у клопотанні, визнанні судом неповажними (а.с. 217-219).
30.11.2022 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2022.
Обґрунтовуючи клопотання заявник зазначає, що вперше апеляційну скаргу апелянтом подано вчасно, проте сплата судового збору відбулася 10.10.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 10795, тобто ГУ ДПС намагалося в найкоротший термін повторно звернутись з апеляційною скаргою.
Сьомого апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.12.2022 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2022.
ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що скаржник не навів поважних підстав для пропуску строку на апеляційне оскарження, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що причина пропуску процесуального строку має об`єктивний і незалежний від скаржника характер, скаржником додатково такі докази не подано, обставини, на які покликається скаржник у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання суду апеляційної інстанції, не є непереборними чи такими, що унеможливлювали реалізацію права на апеляційне оскарження.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погоджуючись з указаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.
Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.
Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
З огляду на приписи, зокрема, статті 44 КАС України, позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також ураховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.