ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2023 року
м. Київ
справа №140/15706/21
адміністративне провадження № К/990/37200/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс Брок", про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Онишкевича Т. В.суддів -Сеника Р. П. Судової-Хомюк Н. М.)
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
До Волинського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, заявник) до товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс Брок" (далі - ТОВ "Полюс Брок") про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року відмовлено в позові Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс Брок" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Не погоджуючись із цим рішенням відповідач 21.04.2022 звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с. 47).
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.05.2022 апеляційну скаргу залишив без руху та надав відповідачу час для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: протягом 10 днів сплатити судовий збір і сумі 3405,00 грн. (а.с. 56).
ГУ ДПС 06.06.2022 подало клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків (а.с. 58).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Продовжено строк для усунення Головним управлінням ДПС у Волинській області недоліків апеляційної скарги на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року у справі № 140/15706/21, зазначених в ухвалі судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2022 року, на 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали. (а.с.63)
ГУ ДПС 05.07.2022 подало клопотання про продовження строку для усунення недоліків (а.с. 66).
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.07.2022 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про продовження процесуального строку, апеляційну скаргу повернув через неусунення недоліків (а.с. 69).
ГУ ДПС 14.10.2022 повторно подало апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжним дорученням про сплату судового збору. Пропуск строку пояснює тим, що судовий збір змогли сплатити лише 29.09.2022 (а.с. 81-85).
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.11.2022 апеляційну скаргу залишив без руху, як таку, що була подана після закінчення строку, встановленого статтею 295 КАС, а підстави для поновлення зазначеного строку, вказані відповідачем у клопотанні, визнанні судом неповажними (а.с. 90-91).
14.11.2022 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2022.
Обґрунтовуючи клопотання заявник зазначає, що вперше апеляційну скаргу апелянтом подано вчасно, проте доплата судового збору відбулася 29.09.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 2401, тобто ГУ ДПС намагалося в найкоротший термін повторно звернутись з апеляційною скаргою.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.11.2022 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2022.
ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що скаржник не навів поважних підстав для пропуску строку на апеляційне оскарження, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що причина пропуску процесуального строку має об`єктивний і незалежний від скаржника характер, скаржником додатково такі докази не подано, обставини, на які покликається скаржник у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання суду апеляційної інстанції, не є непереборними чи такими, що унеможливлювали реалізацію права на апеляційне оскарження.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погоджуючись з указаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.
Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.
Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
З огляду на приписи, зокрема, статті 44 КАС України, позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також ураховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.