ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/15048/18
провадження № 51-2644км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданих ОСОБА_6 та ОСОБА_7
(у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8,
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 березня 2023 року, а також потерпілого ОСОБА_10 на вирок Київського районного суду
м. Харкова від 17 листопада 2022 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 березня 2023 року стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
якого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК) та виправдано, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,
якого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК та виправдано, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2022 року
ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК, визнано невинуватими та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 23 березня 2023 року вирок Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
За обставин, детально викладених у вироку, органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожному окремо, пред`явлено обвинувачення у тому, що вони як інспектори патрульної поліції 19 травня 2017 року близько 17:15, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, виконуючи свої обов`язки із затримання підозрюваного у вчиненні злочину, як працівники правоохоронного органу, принижуючи людську гідність ОСОБА_11, умисно та за попередньою змовою, безпосередньо перед вчиненням неправомірних дій, в порушення службових обов`язків, штовхнули ОСОБА_11 на підлогу кімнати та, безпідставно, явно виходячи за межі наданих їм повноважень, порушили встановлений чинним законодавством порядок та межі застосування заходів фізичного впливу, і умисно нанесли ОСОБА_10 більше трьох ударів руками в голову, грудну клітину та живіт.
Внаслідок своїх незаконних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завдали ОСОБА_11 фізичного болю, образили його честь та гідність, спричинили йому, згідно з висновком судово-медичної експертизи від 02 серпня 2017 року № 4876-ая/17, такі тілесні ушкодження: гематоми (синці) у ділянці правого та лівого ока та у ділянці правої щоки, садна у ділянці грудної клітини (легкі тілесні ушкодження).
Дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 2
ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що супроводжувалися насильством, болісним і таким, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 березня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню - ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив прокурору у повторному дослідженні доказів.
Також, колегія суддів не усунула помилкове твердження місцевого суду про непослідовність показань потерпілого ОСОБА_10, та належним чином не обґрунтувала, чому погоджується з позицією суду першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги протокол слідчого експерименту за участю потерпілого, згідно з яким ОСОБА_10 пояснював та показував як йому наносилися тілесні ушкодження.
Стверджує, що поза увагою апеляційного суду залишився довід апеляційної скарги прокурора про ненадання місцевим судом оцінки матеріалам кримінального провадження, зокрема, що стосується копії протоколу впізнання ОСОБА_10 від 20 травня 2017 року та додатків до нього (фототаблиць, на яких зафіксовано тілесні ушкодження ОСОБА_10 ).
Також, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги твердження апеляційної скарги прокурора щодо відхилення місцевим судом фактичних даних, що містяться на відео з нагрудних камер та у протоколі огляду цього відео, на яких зафіксовано відсутність тілесних ушкоджень у потерпілого перед затриманням.
Не надано належної правової оцінки щодо наявності попередньої змови між виправданими на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.
Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд, у порушення приписів ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), без будь-яких мотивів, взяв до уваги одну частину з висновків судово-медичних експертиз на користь виправданих, та відхилив іншу.
Акцентує увагу на тому, що шестеро з семи допитаних свідків є працівниками поліції, а тому суд повинен був критично ставитися до їх показань.
Зазначає, що апеляційний суд, як і суд першої інстанції, безпідставно послався на суперечливі показання свідка ОСОБА_12, яка могла бути єдиним безпосереднім очевидцем завдання тілесних ушкоджень потерпілому.
Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не здійснив аналіз доказів, досліджених судом першої інстанції, не виклав власних висновків щодо доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Також вказує, що апеляційний суд не спростував доводів прокурора про порушення місцевим судом таємниці нарадчої кімнати.
У зв`язку з цим прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду.
Крім того, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга потерпілого, який просить скасувати рішення судів обох інстанцій стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його про час та дату судових дебатів, чим було порушено його права. Також зазначає, що апеляційний розгляд відбувся без його участі, оскільки його не було повідомлено про судовий розгляд, чим порушено приписи
п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК. Крім того, не погоджується з тим, що суди попередніх інстанцій визнали його показання непослідовними та стверджує, що був допитаний у суді через 4 роки після події, а тому міг забути деталі фактичних обставин кримінального провадження, однак наполягає, що тілесні ушкодження йому заподіяли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Також, від захисника виправданих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 надійшли заперечення на касаційну скаргу потерпілого. Захисник не погоджується з позицією потерпілого щодо його неналежного повідомлення про дату та час судового і апеляційного розглядів. Зазначає, що потерпілого повідомляли належним чином. Крім того, зазначає, що суди обох інстанцій правильно визнали суперечливими показання потерпілого, оскільки вони суттєво відрізняються від тих, що були надані ним в кримінальному провадженні щодо вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримала касаційну скаргу представника органу публічного обвинувачення, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Виправдані та їх захисник просили залишити рішення апеляційного суду без зміни,
а касаційні скарги прокурора та потерпілого - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника та виправданих, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, викладені у касаційних скаргах прокурора та потерпілого, а також запереченнях захисника виправданих, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги прокурора та потерпілого підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, які не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За приписами ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Викладені у касаційній скарзі потерпілого доводи щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону під час провадження в суді апеляційної інстанції, а саме неповідомлення його про дату, час і місце апеляційного розгляду, колегія суддів вважає обґрунтованими, зважаючи на таке.
Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 21 КПК передбачено, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 23 березня 2023 року апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу прокурора без участі потерпілого.