ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2023 року
м. Київ
справа № 172/1359/17
провадження № 51-2361 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеконференції
захисника ОСОБА_6
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040420000637, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в Азербайджані Саатлинському районі с. Азадкент, особи без громадянства, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу: 28 квітня 2016 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням на 1 рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу ухвалено залишити тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з часу його затримання, тобто, з 10 вересня 2017 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 37 754 грн в рахунок відшкодування процесуальних витрат.
Вирішено питання про речові докази.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2023 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2022 року залишений без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що 09 вересня 2017 року близько 22 год він, знаходячись в стані наркотичного сп`яніння, зустрів неповнолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та запропонував їй сісти до його автомобіля ВАЗ 2106 номерний знак НОМЕР_1, щоб підвезти останню до її місця мешкання. ОСОБА_8 на пропозицію ОСОБА_7 погодилась та сіла на переднє пасажирське сидіння вищевказаного автомобіля, в якому перебували також ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Після цього ОСОБА_7 попрямував до вул. Соборна Васильківського району Дніпропетровській області. Проїхавши перехрестя вулиць Садової та Соборної с. Васильківка Дніпропетровської області, ОСОБА_7 зупинився. В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_8, слідуючи якому, останній наказав ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вийти з автомобіля.
Після чого ОСОБА_7 повіз потерпілу на вул. Українська (Воровського), між вул. Соборна та Мічуріна в с. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області.
Перебуваючи в автомобілі ВАЗ 2106 номерний знак НОМЕР_1, на узбіччі по вул. Українська (Воровського), між вул. Соборна та Мічуріна в с. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_7, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 є неповнолітньою, умисно з метою задоволення статевої пристрасті природнім способом, наказав потерпілій роздягатись, погрожуючи при цьому фізичним насильством, яке потерпіла сприймала реальним, та боялась за своє здоров`я. В подальшому ОСОБА_7 того ж дня близько 23 год 50 хв без згоди вступив з неповнолітньою ОСОБА_8 в статеві зносини природнім способом на передньому сидінні вищевказаного автомобіля.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 152 КК з огляду на неповне з`ясування, на думку захисника, обставин кримінального провадження судом першої інстанції, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
На думку захисника, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання засудженого ОСОБА_7 та залишив поза увагою докази, які підтверджують відсутність складу злочину в діях засудженого, та відсутність факту застосування фізичного насильства до потерпілої засудженим.
Захисник наголошує, що ОСОБА_7 свою вину не визнав, заперечував статевий акт з потерпілою без її згоди, повідомляв, що йому не було відомо про неповнолітній її вік.
Суд першої інстанції, як зазначає захисник, поклав в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 докази, що містять істотні розбіжності, не встановивши при цьому місце події злочину.
На думку захисника, суд першої інстанції залишив поза увагою показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, які, з його точки зору, підтверджують наявність добровільної згоди потерпілої, можливість потерпілої вийти з автомобіля.
Стороною обвинувачення, на думку захисника, не було надано судом доказів на підтвердження наявності тілесних ушкоджень у потерпілої, пошкоджень її одягу, слідів опору потерпілої в автомобілі.
Захисник вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неналежних доказах, зокрема, висновку експерта № 5951-21 від 30 червня 2021 року, який не підтверджено показаннями експерта в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, на думку захисника, не перевірив доводи сторони захисту про відсутність у засудженого умислу на зґвалтування потерпілої, не взяв до уваги усталену практику Верховного Суду, викладену в постанові від 9 листопада 2021 року в справі № 281/128/19.
Захисник вказує, що апеляційний суд, в порушення вимог ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), належним чином не розглянув апеляційну скаргу, не дослідив повторно обставин, встановлених судом першої інстанції, безпідставнозалишивши апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити судове рішення щодо ОСОБА_7 без зміни.
Захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу, просив ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, думку захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.