Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 126/2002/19
провадження № 61-16550св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Війтівська сільська рада Гайсинського (Бершадського) району,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Бершадського районного нотаріального округу Хмель Наталія Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, Війтівської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району (далі - сільська рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Бершадського районного нотаріального округу Хмель Н. О. (далі - приватний нотаріус), про визнання недійсною відмови від спадщини та визнання права власності на спадщину.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 .
Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, у тому числі на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території сільської ради.
Вона, як непрацездатна за віком дружина спадкодавця? має право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.
21 лютого 2017 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений сільською радою, відповідно до якого все своє майно він заповів своєму онуку - ОСОБА_7, який прийняв спадщину, подавши відповідну заяву приватному нотаріусу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, він не отримав.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_2, їхній малолітній син ОСОБА_3 та його батько ОСОБА_4 .
До дня смерті спадкодавця вона (позивачка) проживала разом із ним в одному житловому будинку.
У грудні 2018 року вона звернулася до приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте нотаріус повідомила їй, що свідоцтво про право на спадщину на її ім`я не може бути видане, оскільки від її імені була складена, підписана та подана заява про відмову від спадщини від 03 січня 2018 року. Справжність її підпису на цій заяві посвідчила секретар сільської ради ОСОБА_8 .
Вважає, що є правові підстави для визнання недійсною відмови від спадщини оскільки односторонній правочин про відмову від спадщини вона не підписувала, нікого не уповноважувала на його підписання.
Вказує, що вона не відмовлялася від обов`язкової частки в спадщині, яка відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 06 квітня 2016 року. Оспорюваний правочин вчинений усупереч її волі, без її згоди.
Збільшивши позовні вимоги, відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України, просила:
- визнати недійсною її відмову від обов`язкової частки у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_6, що викладена у нотаріально посвідченій заяві від 03 січня 2018 року;
- визнати право на обов`язкову частку у спадковому майні та визнати за нею в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги, право на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території сільської ради, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю, серія ЯА, № 827554, виданого 15 грудня 2005 року Бершадською районною державною адміністрацією (далі - Бершадською РДА).
ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус, сільська рада, про визнання права на спадщину.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території сільської ради. Спадкоємцями ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 та він.
Вважає, що прийняв спадщину у встановленому законом порядку, оскільки був зареєстрований та постійно проживав в одному житловому будинку разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, та не заявив про відмову від спадщини.
Після відкриття спадщини йому стало відомо, що спадкодавець за життя склав заповіт, посвідчений секретарем сільської ради від 21 лютого 2017 року, згідно з яким земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території сільської ради, він заповів його сину, своєму онуку ОСОБА_7 .
Вважає, що заповіт, складений на ім`я ОСОБА_7, є нікчемним, оскільки складений з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення.
Заповіт від 21 лютого 2017 року складений на прохання та зі слів заповідача секретарем сільської ради за допомогою технічних засобів. Таким же друкованим текстом здійснено запис, що заповіт прочитаний заповідачем вголос до його підписання та підписаний ним особисто.
Проте, всупереч вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, вказане здійснено секретарем сільської ради за допомогою технічних засобів на заповіті, а не зазначено особисто заповідачем у заповіті перед його підписом. Наведене спростовує, що заповідач прочитав вголос зміст заповіту, зрозумів його суть і викладені в заповіті дані відповідали його внутрішній волі, оскільки спадкодавець не вмів добре писати та читати, за життя навчився тільки розписуватись і вказувати своє прізвище, ім`я та по батькові, а отже, посвідчення заповіту мало відбуватись за участі свідків.
В іншому випадку заповідач мав прочитати заповіт самостійно та зазначити власноручно в тексті про те, що він самостійно його прочитав, він йому зрозумілий та заповіт складений з його слів правильно.
Враховуючи недотримання секретарем сільської ради обов`язкової вимоги, передбаченої частиною другою статті 1248 ЦК України, щодо посвідчення нотаріусом заповіту, цей заповіт є нікчемним відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України.
01 грудня 2017 року приватний нотаріус за заявою ОСОБА_7 завела спадкову справу після смерті ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 його син ОСОБА_7 помер. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, ОСОБА_7 за життя не отримав.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є він ( ОСОБА_4 ), дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_2, їхній малолітній син ОСОБА_3, та мати ОСОБА_7 - ОСОБА_5 .
Він звернувся до приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини з метою одержання свідоцтва про право на спадщину. Проте приватний нотаріус цю заяву ігнорує, свідоцтво про право на спадщину не видає.
Просив визнати за ним право приватної власності в порядку спадкування за законом як спадкоємцем першої черги на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, яка належала спадкодавцю, що розташована на території сільської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсною відмову ОСОБА_1 від спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_6 ; визнано за нею в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги, право на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 1,4616 га, що розташована на території сільської ради, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю, серія ЯА № 827554, виданого 05 грудня 2005 року Бершадською РДА.
В іншій частині позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 як за спадкоємцем першої черги право на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 1,4616 га, що розташована на території сільської ради, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю, серія ЯА № 827554, виданого 05 грудня 2005 року Бершадською РДА.
В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що 03 січня 2018 року ОСОБА_1 не подавала заяву про відмову від спадщини, враховуючи ненадання сільською радою на вимогу суду реєстру для реєстрації нотаріальних дій сільської ради за 2018 рік та матеріалів вчинення нотаріальної дії - засвідчення справжності підпису на заяві про відмову від спадщини від 03 січня 2018 року.
Встановлено, що із заявою про відмову від належної їй частини спадщини ОСОБА_1 звернулася поза межами строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, тому юридичного значення така заява не має. Спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_4, вони спадкують майно в рівних частинах.
Частково задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_4, суд виходив з того, що запис у заповіті про те, що він на прохання заповідача та з його слів записаний секретарем виконкому сільської ради за допомогою технічного засобу, прочитаний заповідачем вголос до його підписання та підписаний ним особисто, вчинений технічними засобами, а не власноруч ОСОБА_6, тому відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Також суд врахував власноруч написану ОСОБА_4 заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину та дійшов висновку про визнання права власності на спадкове майно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, задоволено частково.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове рішення.
Визнано за ОСОБА_1 право на обов`язкову частку у спадковому майні, що складається з 1/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 1,4616 га, що розташована на території сільської ради, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на землю, серія ЯА № 827554, виданого 15 грудня 2005 року Бершадською РДА.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у зустрічному позові ОСОБА_4 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що із заявою про відмову від належної частини спадщини ОСОБА_1 звернулася поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270, частиною першою статті 1273 ЦК України.
Суд першої інстанції, правильно встановивши, що ніякого юридичного значення така заява немає, задовольнив позовні вимоги в цій частині та не звернув увагу, що за таких обставин обраний позивачкою спосіб захисту не передбачено законом, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
У частині вирішення зустрічного позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що заповіт ОСОБА_6 від 21 лютого 2017 року складений секретарем сільської ради за допомогою загальноприйнятих технічних засобів з використанням комп`ютерного набору; заповіт записано зі слів ОСОБА_6 ; до його підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_6 і власноручно підписано ним о 14 год 10 хв.; особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено; заповіт зареєстровано в реєстрі № 35 та скріплено гербовою печаткою сільської ради; сплачене державне мито - 0,85 грн.
Відсутність рукописного запису у заповіті про те, що він прочитаний та складений зі слів ОСОБА_6 не дає підстав для визнання його нікчемним, оскільки відповідна інформація відображена у посвідчувальному написі.
Доказів на підтвердження того, що оспорюваний заповіт за формою та порядком посвідчення не відповідає вимогам закону, а волевиявлення ОСОБА_6 на час складення заповіту не було вільним та не відповідало його волевиявленню, позивач ОСОБА_4 не надав.
З огляду на це суд апеляційної інстанції вважав відсутніми підстави для визнання заповіту нікчемним. Отже, ОСОБА_7 є спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_4, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
ОСОБА_1, як непрацездатна за віком дружина спадкодавця, відповідно до статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадковому майні, що складається з 1/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 1,4616 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на землю, серія ЯА № 827554, виданого 15 грудня 2005 року Бершадською РДА, що розташована на території сільської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, направила поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення про відмову їй у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи постанову про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють порядок видачі свідоцтва про право на спадщину та порядок визначення розміру обов`язкової частки. Зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення нотаріусом або уповноваженою на те посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування питання про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину.
Під час визначення розміру обов`язкової частки в спадщині необхідно враховувати всіх спадкоємців за законом першої черги. Відповідно до ЦК України такими спадкоємцями також є спадкоємці, які відмовились від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення (стаття 1266 ЦК України).
Таким чином, під час визначення розміру обов`язкової частки в спадщині необхідно враховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якби порядок спадкування не було змінено заповітом.
Спадкоємцями першої черги спадкування, крім ОСОБА_1 та ОСОБА_4, є також сини ОСОБА_6 : ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_4 .
З огляду на це рішення суду апеляційної інстанції, який визначив обов`язкову частку ОСОБА_1 у спадщині після смерті ОСОБА_6, не врахувавши всіх його спадкоємців першої черги, нормам матеріального права не відповідає.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає таке: суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, від 25 листопада 2020 року у справі № 292/389/17.
Аргументи інших учасників справи