Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 495/1491/18
провадження № 61-11245св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави,
відповідачі: Затоківська селищна рада, ОСОБА_1, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року у складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави, звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1, Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення, недійсними свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.
На обґрунтування позову посилався на таке.
Між Затоківською селищною радою та Товариством з обмежено відповідальністю "Вояж-Сі" (далі - ТОВ "Вояж-Сі") 30 червня 2011 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва бази відпочинку, терміном на п`ять років, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:001:0268, зареєстрований у відділі Держкомзему у м. Білгород-Дністровський Одеської області 05 липня 2011 року за № 511030004000026.
08 жовтня 2013 року між Затоківською селищною радою та ТОВ "Вояж-Сі" укладено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки, про що державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням за індексним номером 6535561 від 08 жовтня 2013 року внесено відповідні відомості.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 24 квітня 2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0402 га на АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:001:0329, із земель, раніше наданих у користування ТОВ "Вояж-Сі".
Рішенням Затоківської селищної ради від 05 червня 2015 року № 3019 земельну ділянку площею 0,0402 га на АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:001:0329, передано у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва.
Державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, згідно з рішенням від 13 січня 2016 року № 27807463, зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0402 га на
АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 13 січня 2016 року № НОМЕР_1.
Розпорядження земельною ділянкою здійснено з порушенням законодавства, оскільки земельну ділянку на порушення статей 79-1, 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, суд скасував рішення селищної ради, яким затверджено технічну документацію, на підставі якої сформовано спірну земельну ділянку, відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва здійснено з порушенням положень Генерального плану смт Затока та за відсутності детального плану території, державним реєстратором рішення про проведення державної реєстрації права власності прийнято з порушенням законодавства, так як заявлене право не підлягало державній реєстрації.
Отже, порушення інтересів територіальної громади смт Затока полягають у незаконному набутті ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку комунальної власності площею 0,0402 га.
Чинним законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відведення земельних ділянок з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами, у зв`язку з чим прокурор самостійно виступає як позивач у цій справі.
З урахуванням наведеного прокурор просив:
визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 05 червня 2015 року № 3019 "Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0402 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0329, для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1";
визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 січня 2016 року № НОМЕР_1 щодо земельної ділянки площею 0,0402 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0329, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13 січня 2016 року, індексний номер 27807463, на підставі якого за ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0402 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0329, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в оскаржуваному рішенні Затоківської селищної ради вказано кадастровий номер спірної земельної ділянки, яка належить до комунальної власності, тому, з огляду на відсутність доказів на підтвердження протиправності дій сторін у справі, суд дійшов висновку про правомірність дій Затоківської селищної ради в частині розпорядження земельною ділянкою комунальної власності шляхом її надання у власність відповідача ОСОБА_1 . Цільове призначення спірної земельної ділянки площею 0,0402 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0329, за адресою: АДРЕСА_1, - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель: землі рекреаційного призначення, а тому відповідно до приписів статей 50, 51, 52 ЗК України спірна земельна ділянка може бути використана власником для індивідуального дачного будівництва саме в межах визначеної категорії земель.
Аналіз законодавства дає змогу зробити висновок, що генеральний план населеного пункту визначає можливість забудови земельних ділянок (території населеного пункту), планування та забудову території населеного пункту з урахуванням можливих обмежень, щодо окремих територій, в тому числі земель рекреаційного призначення.
Враховуючи відсутність як чинного на момент виникнення спірних правовідносин Генерального плану смт Затока та (або) пояснювальних записок до нього щодо розташування земельної ділянки площею 0,0402 га, кадастровий номер 511030000:02:001:0329, в зоні території з можливим обмеженням щодо використання земель рекреаційного призначення, суд дійшов висновку, що будівництво індивідуального дачного будинку, для якого відводилась спірна земельна ділянка, не суперечить Генеральному плану смт Затока, тобто не суперечить вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Суд не встановив невідповідності намірів забудови спірної земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - Генеральному плану смт Затока та, як наслідок, нераціонального використання земельної ділянки саме для індивідуального дачного будівництва.
Крім того, суд дійшов висновку, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яке є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку, в тому числі щодо попередження порушення вимог земельного законодавства та наступного звернення до органів прокуратури та суду, проте позивач стверджує про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції контролю (нагляду) у спірних правовідносинах.
Участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, тому не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки буде порушено принцип рівності сторін при розгляді цивільного спору.
Законодавець визначив право Держгеокадастру в межах наданих повноважень звертатися до суду із віндикаційним позовом, а саме витребувати майно (земельні ділянки) від недобросовісних набувачів, не встановив жодних обмежень для Держгеокадастру в реалізації зазначених повноважень, в тому числі й обмежень щодо повернення земельних ділянок шляхом скасування рішень місцевих рад про передачу земельних ділянок, прийнятих з порушенням норм чинного земельного законодавства.
З наданих позивачем матеріалів відомо про відсутність інформації про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та доказів про повідомлення позивачем Держгеокадастру та (або) його територіальних управлінь про здійснення представництва його інтересів у суді.
Не надано й доказів того, що Держгеокадастр як орган, компетентний здійснювати нагляд за дотриманням законодавства у спірних правовідносинах, звертався до прокуратури.
Суд не погодився з висновком позивача про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу. Зазначив, що немає підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, а необґрунтоване та недоведене представництво прокурором інтересів держави в суді є підставою для відмови в позові.
Суд першої інстанції також виходив з того, що з моменту отримання спірної земельної ділянки відповідач ОСОБА_1 протягом майже трьох років відкрито володіла та користувалась наданою земельною ділянкою, позивач не надав доказів того, що в результаті набуття відповідачкою ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку були порушені чиїсь права або інтереси.
ОСОБА_1 не мала впливу ні на порядок реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, ні на прийняття Затоківською селищною радою оскаржуваного рішення та державну реєстрацію права власності.
Можливі порушення порядку передачі та державної реєстрації земельної ділянки, вчинені державними органами, селищною радою та її посадовими особами, що не впливає на добросовісність набуття ОСОБА_1 земельної ділянки у власність.
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року змінено в мотивувальній частині та залишено без змін в його резолютивній частині.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про відмову в позові з підстав необґрунтованості та недоведеності прокурором свого представництва інтересів держави, безпідставності незазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов, є помилковим. Органи Держгеокадастру, які суд помилково відніс до можливих позивачів, не були наділені повноваженнями щодо повернення земельних ділянок шляхом скасування рішень місцевих рад про передачу цих земельних ділянок у власність, скасування свідоцтв про право власності тощо.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняття Затоківською селищною радою рішення від 05 червня 2015 року № 3019, яким передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:001:0329, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, відповідало як документації із землеустрою, так і містобудівній документації.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги про визнання незаконним рішення, недійсними свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора не відповідають належному способу захисту. Проте віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача, оскільки власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січні 2023 року прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не дослідили всі необхідні для правильного вирішення справи докази, надавши неправильну правову оцінку обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції помилково врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту (статті 388 ЦК України).
Позивач обрав правильний та ефективний спосіб захисту прав держави, оскільки наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі, як було встановлено з обставин цієї справи, унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Крім того, у цій справі прокурор виступає як самостійний позивач, земельна ділянка не вибувала з володіння територіальної громади, позовні вимоги обґрунтовані незаконністю рішення уповноваженого власника землі про передачу її в користування.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі
№ 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17, Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 495/10983/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 495/1494/18, від 18 травня 2020 року у справі № 381/3165/17, від 22 травня 2019 року у справі № 366/2648/16-ц, від 07 квітня 2021 року у справі № 912/2518/19, від 17 червня 2020 року у справі № 395/746/17, недослідження Генерального плану смт Затока.
У лютому 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Самодурова Н. В., у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на таке.
ОСОБА_1 ініціювала процедуру приватизації земельної ділянки, яка фактично входила до складу вже сформованої земельної ділянки площею 1,2 га з кадастровим номером 5110300000:02:001:0268, тому формування бажаної нею земельної ділянки не потребувало розроблення проекту землеустрою, а відповідно до вимог законодавства здійснювалося на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Прокурор посилався на ту обставину, що нібито вид використання спірної земельної ділянки, що була передана у власність ОСОБА_1, суперечить містобудівній документації, а саме Генеральному плану смт Затока. Проте на підтвердження власних доводів прокурор не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції копії, чинного станом на 05 червня 2017 року Генерального плану смт Затока.
Крім того, прокурор не повідомляв суд про неможливість отримання ним зазначеного виду містобудівної документації, не заявляв клопотання про витребування судом копії Генерального плану смт Затока у Затоківської селищної ради під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Водночас представник ОСОБА_1 направила кольорову фотокопію копії Генерального плану смт Затока на електронну адресу Одеського апеляційного суду, а також на електронну адресу Одеської обласної прокуратури.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо обрання позивачем неефективного способу захисту.
Прокурор у своїх доводах формально наводить посилання на певні правові висновки суду касаційної інстанції, проте змістовно не обґрунтував, у чому саме полягає невідповідність оскаржуваних рішень таким висновкам.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до договору оренди від 30 червня 2011 року, укладеного між Затоківською селищною радою та ТОВ "Вояж-Сі", земельна ділянка площею 1,2 га (у тому числі під забудовою 0,1225 га, під зеленими насадженнями 1,0775 га), кадастровий номер 5110300000:02:001:0268, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 10 лютого 2011 року № 109, рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 22 березня 2011 року № 234 була передана в оренду (строкове платне користування) на п`ять років для будівництва бази відпочинку.
У вказаному договорі зазначено, що на земельній ділянці розташована незакінчена будівництвом база відпочинку, земельна ділянка передається в оренду для будівництва бази відпочинку, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва бази відпочинку, категорія земельної ділянки - "землі житлової та громадської забудови". Договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Щукіною Л. С. 30 червня 2011 року та зареєстровано в реєстрі за № 1154 (т. 1, а. с. 14-23).
Згідно з договором про розірвання договору оренди від 08 жовтня 2013 року, укладеного між Затоківською селищною радою та ТОВ "Вояж-Сі", договір оренди розірвано за взаємною згодою і домовленістю сторін.
Орендар за актом прийому-передачі передав орендодавцю об`єкт оренди - земельну ділянка за адресою: АДРЕСА_1, категорія земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:001:0268, загальною площею 1,2000 га, державну реєстрацію земельної ділянки проведено 05 липня 2011 року відділом Держкомзему у м. Білгород-Дністровському Одеської області, номер запису про право власності: 1938407 від 20 липня 2013 року, індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: 729072.
Договір про розірвання договору оренди посвідчений приватним нотаріусом Дністровського міського нотаріального округу Щукіною Л. С. 08 жовтня 2013 року та зареєстровано в реєстрі за № 1407 (т. 1, а. с. 24).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 815/4904/14 за позовом заступника прокурора Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора до Затоківської селищної ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Вояж-Сі", про визнання протиправними та скасування рішень задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 17 квітня 2014 року № 1933 "Про надання дозволу ТОВ "Вояж-Сі" на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою при поділі земельних ділянок", визнано протиправним та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 20 червня 2014 року № 1967 "Щодо затвердження технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для будівництва та обслуговування б/в ТОВ "Вояж-Сі" за адресою: АДРЕСА_1".
Також встановлено, що станом на 20 грудня 2013 року нерухоме майно (колишня база відпочинку ТОВ "Вояж-Сі") перейшла у власність фізичних осіб, а саме громадянам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 тощо (т. 1, а. с. 27-31, 32, 33).
На підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки площею 1,2 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0268, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ "Вояж-Сі" на підставі договору оренди від 30 червня 2011 року, було сформовано 18 земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, в тому числі й земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:001:0329, та які передано громадянам у власність для індивідуального дачного будівництва (т. 1, а. с. 34-35).
Рішенням Затоківської селищної ради від 05 червня 2015 року № 3019 "Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0402 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0329) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1" передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0402 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0329, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 36).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 26 грудня 2017 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:001:0329:
реєстраційний номер 827965751103, площа: 0,0402 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 24 квітня 2015 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, адреса: АДРЕСА_1, державна реєстрація з відкриттям розділу проведена 23 грудня 2015 року, підстава: відомості за результатом розгляду, серія та номер: б/н, виданий 23 грудня 2015 року, видавник: -, документи заявника (оригінали та копії), серія та номер: б/н, виданий 23 грудня 2015 року, видавник: заявник, рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 3019, виданий 05 червня 2015 року, видавник: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер:
НВ-510192551215, виданий 24 квітня 2015 року, видавник: відділ Держземагентства у м. Білгород-Дністровському, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, видане 13 січня 2016 року, видавник: Біляївське міськрайонне управління юстиції в Одеській області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 27807463 від 13 січня 2016 року, 15:54:35, ОСОБА_15, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 40-42).
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру станом на 16 січня 2018 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:001:0329:
площа: 0,0402 га, цільове призначення: Е.07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія землі: землі рекреаційного призначення, вид використання земельної ділянки: для будівництва бази відпочинку, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовлена 18 червня 2014 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_16, форма власності: приватна, власник ОСОБА_1, орган, який зареєстрував земельну ділянку: відділ Держземагентства у м. Білгород-Дністровському. Державна реєстрація земельної ділянки проведена 24 квітня 2015 року (т. 1, а. с. 37-39).
Генеральним планом смт Затока (зі змінами від 16 березня 2015 року) спірна земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення об`єктів стаціонарної рекреації, дачного будівництва (т. 2, а. с. 207-210).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо зміни виду використання земельної ділянки.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У статті 1 Закону України "Про землеустрій" зазначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.
Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Отже, за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно (з урахуванням виключення).
До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (стаття 50 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до статті 51 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.