Постанова
Іменем України
11 липня 2023 року
м. Київ
справа № 725/2030/21
провадження № 61-11519св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці, в складі судді Войтуна О. Б.
від 22 листопада 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Кулянди М. І., Владичана А. І., Одинака О. О.,
від 26 жовтня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Позов мотивований тим, що 01 грудня 2016 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого позивач взяв у відповідача в борг 2 096 559 грн, що еквівалентно 82 025 дол. США, які зобов`язався повернути до 01 березня 2017 року.
Того ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, за умовами якого в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, в іпотеку було передане належне позивачу нерухоме майно на АДРЕСА_1 .
28 травня 2019 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. на підставі договору іпотеки від 01 грудня 2016 року провів реєстрацію права власності на предмет іпотеки за
ОСОБА_2 .
Позивач вважав, що вказану реєстраційну дію державний реєстратор вчинив із порушенням Закону України "Про іпотеку".
При цьому звертав увагу на необхідність дотримання вимог щодо проведення оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, а також щодо направлення іпотекодавцю відповідного повідомлення про усунення порушень та намір іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.
Посилаючись на викладене, просив суд визнати протиправним і скасувати рішення (та відповідний запис) від 28 травня 2019 року № 47077499 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю офісного комплексу, загальною площею 331,30 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення
(та відповідний запис) від 28 травня 2019 року № 47077499 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю офісного комплексу загальною площею 331,30 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала реєстратору доказів, які б підтверджували направлення іпотекодержателем та отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень, а також здійснення суб`єктом оціночної діяльності оцінки предмета іпотеки, що свідчить про недотримання умов іпотечного договору та не вірно застосований механізм позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, задоволено частково.
Змінено мотивувальну частину рішення Першотравневого районного суду
м. Чернівці від 22 листопада 2021 року, шляхом викладення її в редакції вказаної постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2, з метою стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом позасудового врегулювання спору та звернення стягнення на предмет іпотеки, як іпотекодержатель, 11 квітня 2019 року повідомила іпотекодавця, надіславши йому відповідне повідомлення та вказала про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення боргу в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку", а тому висновок суду першої інстанції про неотримання ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень є передчасним.
Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей та доказів того, що на час проведення реєстрації за ОСОБА_2 права власності спірна нежитлова будівля офісного комплексу була оглянута суб`єктом оціночної діяльності та складений висновок про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16 листопада 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці
від 22 листопада 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду
від 26 жовтня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,
від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 09 листопада 2021 року у справі
№ 466/8649/16-ц, у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17,
від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 27 березня 2019 року у справі № 522/24450/14, від 05 квітня 2022 року у справі № 205/4477/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того вважає, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, порушили принцип змагальності та рівності сторін, позбавили відповідача можливості аргументувати свою позицію, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не посилався на непроведення оцінки іпотечного майна.
Ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди не зазначили, яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для визнання його незаконним і скасування, не зазначили відсутність яких саме документів, визначених нормами чинного законодавства, не давала підстав реєстратору вчинити необхідні реєстраційні дії.
Вказує, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути вимога про витребування нерухомого майна.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 грудня 2016 року між сторонами укладений договір позики, відповідно до якого позивач взяв у відповідача в борг 2 096 559 грн, що еквівалентно
82 025 дол. США, які зобов`язався повернути до 01 березня 2017 року.
Того ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, за умовами якого в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором позики в іпотеку було передане належне позивачу нерухоме майно на АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 5.2 договору іпотеки від 01 грудня 2016 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі рішення суду або у безспірному порядку: на підставі виконавчого напису нотаріуса згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, чи шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", яке прирівнюється до договору про застереження вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками.
У разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця не пізніше як за 30 днів. В зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, суть та розмір вимог за зобов`язанням та вимог щодо відшкодування всіх витрат іпотекодержателя, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишиться без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
На підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" застереження, наведене у цьому пункті, та докази направлення письмового повідомлення іпотекодавцю (штемпель поштового відділення зв`язку тощо) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (пункт 5.3 договору іпотеки від 01 грудня 2016 року).
28 травня 2019 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. на підставі договору іпотеки від 01 грудня 2016 року провів реєстрацію права власності на предмет іпотеки за
ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.