Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 335/12292/21
провадження № 61-9916св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізька обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України, представника ОСОБА_1 - адвоката Турчинського Максима Ігоровича, ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В., на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ НП в Запорізькій області), Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної (немайнової) та майнової шкоди.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 05 травня 2010 року слідчим слідчого відділу Запорізького міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області порушено кримінальну справу № 4671002 відносно нього за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
За наслідками неодноразового розгляду кримінальної справи у судах України, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2013 року кримінальну справу направлено прокурору міста Запоріжжя для проведення додаткового розслідування. На виконання постанови суду та вказівок прокурора слідчого відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12014080010000048 від 07 лютого 2014 року.
За наслідками досудового розслідування, остаточною постановою слідчого відділення розслідувань злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області, кримінальне провадження № 12014080010000048, внесене до ЄРДР 07 лютого 2014 року, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.
Позивач вважав, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності та вчинення процесуальних обмежень, йому спричинено моральну шкоду, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючими, зокрема з батьками, студентами та співпрацівниками, оскільки слідчим було направлено відповідну постанову до ректорату університету про усунення причин та умов, що сприяли злочину, у зв`язку з чим, стало відомо колективу університету та студентам про притягнення його до відповідальності, на час отримання постанови він був студентом ІІ курсу навчання; також вимагало та вимагає від нього додаткових зусиль для організації власного життя.
Позивач стверджував, що за час перебування під судом та слідством у нього погіршився стан здоров`я та взаємовідносини з рідними, йому обмежили право у виїзді за межі Запорізької області та країни через заборону в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Слідчим накладено арешт на автомобіль, його було поміщено на спецмайданчик, чим обмежено право у користуванні автомобілем та відповідно на час розслідування та розгляду справи обмежено право на розпорядження автомобілем.
Крім того, за службовою халатністю, до статистичних даних були внесені відомості про скоєння позивачем злочину, передбаченого частиною першою статті 186 КК України (грабіж), який є більш тяжким та відноситься до категорії умисних злочинів, що несприятливо відобразилось для нього.
Позивач просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 1 120 000,00 грн за період перебування під слідством з 05 травня 2010 року по 31 вересня 2019 року (112 місяців * 10 000,00 грн).
Крім того, за час судового розгляду позивач був вимушений звернутися до адвокатів за наданням юридичної (правничої) допомоги щодо його захисту від незаконного кримінального переслідування, у зв`язку із чим ним понесені витрати у кримінальному провадженні у розмірі 127 000,00 грн.
ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди компенсацію у розмірі 1 120 000,00 грн та компенсацію сум, сплачених у зв`язку із наданням юридичної допомоги у розмірі 127 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2022 року, ухваленим у складі судді Макарова В. О., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, грошові кошти у сумі 1 120 000,00 грн та 127 000,00 грн понесених витрат на правову допомогу у кримінальному провадженню, а всього - 1 247 000,00 грн.
Судові витрати щодо сплати судового збору віднесено на рахунок держави.
Задовольняючи позов у частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у результаті незаконних дій органу досудового слідства та працівників прокуратури позивач протягом 108 місяців 25 днів (з дня порушення кримінальної справи 05 травня 2010 року та до дня закриття кримінального провадження - 30 вересня 2019 року) незаконно перебував під слідством та судом, що відповідно до статті 1176 ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" є підставою для відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Визначаючи розмір завданої позивачеві моральної (немайнової) шкоди, суд застосував частину третю статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та дійшов висновку, що мінімальний розмір такої шкоди становить 653 000,00 грн (6 000,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом першої інстанції Х 108,25 - строк незаконного перебування під слідством), однак врахувавши тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством - 9 років 25 днів, застосування до нього міри запобіжного заходу - підписки про невиїзд, неможливості виїхати за межі країни тощо, врахувавши ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті й виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції вважав за потрібне стягнути на його користь 1 120 000,00 грн на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно, не обмежуючись законодавчо гарантованим мінімумом відшкодування, оскільки зважаючи на загальний, значний термін перебування під слідством і судом позивача, перевищення визначеного судом розміру моральної (немайнової) шкоди від мінімально встановленого законом розміру є виправданим у цій ситуації.
Визначаючи розмір витрат на правову допомогу, понесені позивачем за час перебування під судом і слідством у розмірі 127 000,00 грн, суд першої керувався положенням статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виходив з того, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 зазнав витрат на правову допомогу адвоката у кримінальному провадженні, факт сплати гонорару та участь адвоката у кримінальному провадженні підтверджується відповідними доказами.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року, ухваленим у складі судді Макарова В. О., заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 335/12292/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ НП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, ДКСУ про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 200,00 грн у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Частково задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції врахував заяву представника Запорізької обласної прокуратури про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 ; дослідив матеріали справи та надані позивачем докази на обґрунтування понесених витрат, дійшов висновку про те, що зазначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 200,00 грн є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, враховуючи, зокрема, нетривалість судового провадження у справі у суді та час безпосередньо судового розгляду справи по суті, причини відкладення судових засідань у справі.
Суд першої інстанції вважав, що необхідним, обґрунтованим і достатнім розміром судових витрат на правничу допомогу у цій справі буде 3 200,00 грн. Такий розмір витрат відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи.
При цьому суд врахував, зокрема, і те, що доданий позивачем акт прийому- передачі до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 20 листопада 2021 року за деякими зазначеними витратами є необґрунтованим. Так, зокрема, згідно з актом встановлено, що сторони погодили, що за підготовку, збір доказів та подачу позовної заяви клієнт сплачує адвокату 3 000,00 грн, за участь у судових засіданнях (2 засідання *600,00 грн) - 1 200,00 грн.
Разом з тим, суд вважає недостатньо обґрунтованими та завищеними вартість деяких витрат на послуги адвоката, вказані позивачем у вищезазначеному акті. Зокрема, завищеною, на думку суду, вказана вартість витрат 3 000,00 грн за складання позовної заяви. При цьому суд врахував, що адвокат Турчинський М. І. здійснював захист інтересів ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, яке було закрито слідчим.
Відтак, необхідними і розумними у цій справі витратами на правову допомогу, які понесено позивачем, зокрема, і за підготовку, збір доказів та подачу позовної заяви, суд вважав витрати у розмірі 2 000,00 грн, а всього суд стягнув 3 200,00 грн у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційні скарги ГУ НП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, ДКСУ задоволено частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2022 року у цій справі скасовано та прийнято нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, ДКСУ про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, грошові кошти у сумі 491 833,33 грн та 65 000,00 грн понесених витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, а всього - 556 833,33 грн.
Судові витрати щодо сплати судового збору віднесено на рахунок держави.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов у частині вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у тій частині, що початком строку перебування ОСОБА_1 під судом і слідством є 05 березня 2010 року, останнім днем - 30 вересня 2018 року. При цьому вважав, що мало місце переривання періоду перебування позивача під слідством та судом у зв`язку з неодноразовим закриттям кримінального провадження з подальшим скасуванням відповідних постанов, тому дійшов висновку про те, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час:
- з 05 березня 2010 року - постанова про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України по 29 грудня 2014 року - постанова про закриттям кримінальної справи;
- з 30 січня 2015 року -постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження по 07 грудня 2015 року - постанова про закриття кримінального провадження,
- з 19 листопада 2018 року - постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження по 30 вересня 2019 року -постанова про закриття кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції вважав, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди за 75 місяців 20 днів.
За вказаний період гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача суд визначив у розмірі 491 833,33 грн (75 місяців та 20 днів х 6 500 грн).
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для обрахування розміру відшкодування моральної шкоди в більшому розмірі, ніж законодавчо гарантованому мінімуму, оскільки позивач не зазначив обставин, які б свідчили про обґрунтованість такого перевищення. Посилання суду першої інстанції на тривалість терміну перебування під слідством та судом, суд апеляційної інстанції вважав помилковими, оскільки законодавець уже прийняв до уваги таку обставину як тривалий термін, визначаючи порядок обрахування розміру відшкодування, а саме - за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
З`ясувавши чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування шкоди, а саме характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, тривалість, тяжкість вимушених змін у його житті, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та стягнення на користь позивача 491 833,33 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вимог про відшкодування майнової шкоди та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції, визначаючи витрати на правову допомогу у розмірі 127 000,00 грн не врахував критерії розумності розміру таких витрат, конкретні обставин кримінальної справи і її складності. Визначений адвокатом розмір гонорару не відповідає принципу співмірності, розумності та обґрунтованості. За таких обставин апеляційний суд вважав за необхідне зменшити розмір компенсації до 65 000,00 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції керувався положеннями статей 3, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", статей 12, 76-81 ЦП України.
Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційні скарги Запорізької обласної прокуратури, ДКСУ задоволено частково.
Додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року у цій справі скасовано та прийнято нову постанову.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 335/12292/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ НП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, ДКСУ про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 875,46 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір наданих адвокатом позивачу послуг підтверджено матеріалами справи. Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної (немайнової) та матеріальної шкоди 556 833,33 грн. Тому суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_1 має право на компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 875,46 грн, які підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
05 жовтня 2022 року ДКСУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 рок, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нові про відмову у задоволенні позовних вимог.
07 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Турчинський М. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 рок у, в якій просить скасувати вказані судові рішення та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
29 грудня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 рок, в якій просить скасувати вказані судові рішення та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року касаційну скаргу ДКСУ залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДКСУ та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Турчинського М. І. залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
18 листопада 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Турчинського М. І.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ДКСУ мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18), від 23 липня 2018 року у справі № 753/3064/17 (провадження № 61-8333св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 700/304/16-ц (провадження № 61-25097св18), від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов, не звернув увагу на те, що позивач на обгунтування своїх доводів, не підтвердив заподіяння йому моральної (немайнової) шкоди судовим документом щодо визнання дій правоохоронних органів протиправними, отже, підстави для відшкодування такої шкоди відсутні.
Вважає неправильним стягнення з Державного бюджету України витрат на
правову допомогу, понесених у кримінальному провадженні, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з недотриманням позивачем порядку відшкодування матеріальної шкоди, передбаченого Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", тому суд мав закрити провадження у справі у цій частині.
Крім того, заявник вказує, що судові витрати, понесені позивачем у суді першої інстанції не мають відшкодовуватися за рахунок Державного бюджету України, вони підлягають розподілу відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Звертає увагу, що шкоду позивачу завдано правоохоронними органами.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Турчинського М. І. мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15.
Заявники не погоджуються з тим, як суд апеляційної інстанції визначив період перебування позивача під судом та слідством.
Вказує, що такі висновки суду апеляційної інстанції не були підтвердженні доказами, ґрунтуються на недостовірних даних, поданих з порушенням процесуального законодавства.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на недостовірність поданих відповідачем до суду апеляційної інстанції доказів, зокрема, долучена постанова прокурора Канакі І. А. від 30 січня 2014 року, якою скасовується постанова прокурора Москальця Я. В. від 29 грудня 2014 року, прийнята заздалегідь, тобто за 11 місяців; постанова заступника прокурора Шаповала А. В. від 19 листопада 2018 року про скасування постанови прокурора від 07 грудня 2018 року, прийнята заздалегідь, тобто за 18 днів.
Заявник стверджує, що позивач не був обізнаний з прийнятими процесуальними рішеннями органу досудового розслідування чи прокуратури. Про хід досудового розслідування позивач дізнався лише під час судового засідання, оскаржуючи рішення та бездіяльність прокуратури та слідчого.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, зменшуючи до мінімального розміру суму відшкодування моральної (немайнової) шкоди, не мотивував своє рішення та дійшов хибного висновку про переривання строків перебування особи під судом та слідством.
Не погоджуючись зі зменшенням розміру відшкодування майнової шкоди, заявники вказують, що судове рішення у цій частині суд не мотивував, а лише послався на невідповідність критеріїв розумності розміру витрат та вказав, що гонорар не відповідає принципу співмірності, розумності та обґрунтованості.
Суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір витрат на правову допомогу, понесених за час розгляну цієї справи у суді першої інстанції, не врахував, що суд першої інстанції уже зменшив розмір майнової шкоди.
Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв до розгляду докази, подані відповідачем, які суду першої інстанції не надавались та не досліджувались, що свідчить про порушення вимог статей 12, 13, частини третьої статті 367 ЦПК України.
Крім того, апеляційне провадження було відкрито ухвалою суду у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Подліянової Г. С., Кочеткової І. В., натомість постанова 06 вересня прийнято колегією суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В., що є порушенням статті 366 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) та у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15.
Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції прийняв недостовірні докази, подані відповідачем, з порушенням частини третьої статті 367 ЦК України.